2. Словосполучення, його різновиди.

Словосполучення – це два чи більше повнозначних слів, об’єднаних синтаксичним зв’язком.

Словосполучення є предметом синтагматичного синтаксису, який вивчає валентність слова, способи її реалізації та вираженні в словосполученнях синтаксичні відношення. «Словосполучення є частиною речення, але воно існує і до речення як будівельний матеріал» В.І. Кодухов.

Валентність – здатність слова вступати в синтаксичні зв’язки з іншими словами.

1)Синтаксичні словосполучення зберігають лексичні значення всіх повнозначних слів, що входять до нього.

2)Фразеологічне словосполучення – це лексична самостійність одного чи обох його компонентів ослаблена, або зовсім утрачена, що призводить до наближення значення до одного слова.

Існують сурядні та підрядні словосполучення

1. Сурядні – залежність слів у словосполученні рівноправна

2. Підрядні – залежність слів у словосполученні нерівноправна. Підрядний зв'язок буває сильним і слабким: Сильниц зв'язок виникає тоді, коли слово вимагає поширення. За слабкого зв’язку реалізуються означальні відношення.

Зі структурного погляду розрізняють двочленні, тричленні та чотиричленні словосполучення.

1)Двочленні утворюються на основі одного зв’язку;

2)Тричленні та чотиричленні утвор.на основі подвійного і потрійного сильного зв’язку.

Складні словосполучення утворюються поєднанням двох чи більше простих словосполучень із одним і тим самим стрижневим словом.

Комбіновані словосполучення утвор.на онові зв’язків, які йдуть від різних стрижневих слів, і являють собою поєднання словосполучень.

Підрядні словосполучення поділяються на предикативні(ті, які співвідносяться з підметом і присудком) та непредикативні.

Залежно від того, яке слово є головним виділяють:

• Іменні(стрижневим словом виступають іменники, прикметники, числівники і займенники);

• Дієслівні;

• Прислівникові.

Підрядні словосполучення за характером вираженого в них відношення поділяються на:

1. Атрибутивні, в яких залежне слово називає ознаку;

1. Об’єктні, в яких залежне слово є об’єктом;

2. Регулятивні, в яких залежне слово є елятивом, тбто називає щось, чого немає в стрижневому слові.

3. Типи синтаксичного зв’язку слів у словосполученні.

Словосполучення ґрунтується на синтаксичних зв’язках між словами.

У мовах світу існують, крім сурядного, такі основні типи синтаксичних зв’язків: узгодження, керування, координація, прилягання, тяжіння, інкорпорація, замикання та ізафет.

Узгодження – граматичні значення стрижневого слова повторюються в залежному слові.Напр: В англ.. узгодження рідкісне,хіба що в вказівних займенниках та іменниках: this book;

Керування – одні граматичні значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але конкретно виражені граматичні значення, тобто форма залежного слова повністю зумовлюється стрижневим словом. Напр:читаю книжку.

Кординація – взаємна супідрядність підмета і присудка, їх взаємна узгодженість. Підмет і присудок формально уподібнюються один одному.Напр:у роді та числі:соловейко щебетав. Координація – це двобічний зв'язок, який поєднує узгодження й керування.

Прилягання – зв'язок між словами в словосполученні, який виражається позиційно або інтонаційно. Прилягають до стрижневого слова незмінні слова(присл, дієприслівники). Для англ..мови це найпоширеніший зв'язок. Напр.:wonderful song – чудова пісня. – позиційне прилягання.

Тяжіння – узгодження предикативного означення з підметом. Означає яким є предмет, виражений присудком у момент здійснення позначуваної присудком дії.Напр:батько повернувся задоволений.

Інкорпорація – поєднання слів-коренів, сукупність яких оформляється службовими елементами. Цей зв'язок нагадує словоскладання.

Замикання – синтаксична побудова, яка вимагає дистантного розташування найтісніше пов’язаних слів. Наявна у нім.мові.

Ізафет – атрибутивне словосполучення, яке складається з двох іменників, перший з яких є означенням, але показник зв’язку знаходиться у другому слові. Ізафет характерний для тюркських мов. Трохи інший різновид ізафету спостерігається в іранських та арабських мовах.