- •Тема 1. Мовознавство як наука про мову
- •1.Мова як об’єкт дослідження лінгвістики.
- •2. Мовознавство як наука, його види.
- •3.Розділи мовознавства.
- •4.Зв’язок мовознавства з іншими дисциплінами.
- •5. Основні завдання дисципліни «Вступ до мовознавства»:
- •6.Методи дослідження мови.
- •Тема 2. Мова, її природа й функції.
- •1.Погляди на природу мови в мовознавстві.
- •2.Функції мови в суспільстві.
- •3.Загальнонародний характер мови, її диференціація.
- •4.Мова і мислення.
- •5.Мова і мовлення.
- •Тема 3. Мова як системно-структурне утворення.
- •1.Поняття знака. Знаковий характер мови.
- •2. Мовні рівні, їх виділення. Основні й проміжні рівні мови.
- •3.Відношення між мовними одиницями.
- •4. Поняття системи як структури мови.
- •Тема 4. Фонетика.
- •1.Фонетика як наука про звукову матерію мови.
- •2.Три аспекти вивчення звука.
- •3.Акустичні ознаки звуків.
- •4.Будова мовленнєвого апарату.
- •5. Артикуляція, її етапи.
- •6. Основна й додаткова артикуляція.
- •7. Артикуляційна база.
- •Тема 5. Класифікація звуків мовлення.
- •1.Класифікація голосних звуків за рядом і підняттям.
- •2.Опозиції голосних.
- •3. Класифікація приголосних звуків за участю голосу й шуму.
- •4.Класифікація приголосних звуків за місцем та способом творення.
- •5.Опозиції приголосних.
- •Тема 6. Звукові зміни в потоці мовлення.
- •1.Типи звукових змін.
- •2.Позиційні зміни.
- •3.Комбінаторні зміни.
- •4. Історичні зміни.
- •5.Спонтанні зміни.
- •Тема 7. Фонетичні одиниці та засоби
- •1.Фонетичне членування мовленнєвого потоку.
- •2.Склад, види складів, їх характеристика.
- •3.Просодичні явища. Інтонація.
- •4.Наголос. Типи наголосів у різних мовах світу.
- •Тема 8: фонологія.
- •1.Історія формування науки.
- •2.Фонема як основна фонологічна одиниця.
- •3.Функції фонем.
- •4.Фонема і звук.
- •5.Ознаки фонем.
- •6.Опозиції фонем.
- •7.Позиції фонем. Варіанти й варіації. Нейтралізація фонемних опозицій.
- •8.Системність фонем у різних мовах.
- •Тема 9: лексикологія.
- •1.Лексикологія як розділ мовознавства, її проблематика.
- •2.Розділи лексикології. Особливості вивчення слова різними розділами лексикології.
- •3.Слово як основна одиниця дослідження лексикології, його визначення.
- •4.Лексема, її варіанти.
- •5.Лексичне значення, його структура.
- •6.Три сторони лексичного значення.
- •Тема 10: системні відношення в лексиці.
- •1.Поняття системності в лексиці.
- •2.Типи відношень у лексико-семантичній системі.
- •3.Структура лексичної системи:
- •3.1. Лексико-семантичне поле(лсп).
- •3.2. Лексико-семантична група (лсг).
- •3.3.Лексико-семантичні категорії (лск).
- •3.4.Синоніми, гіпоніми, антоніми, конверсиви.
- •Тема 11. Морфеміка
- •1.Морфеміка як лінгвістична наука
- •2.Морфема, її визначення. Морф як матеріальний вияв морфеми.
- •3.Функції морфем
- •4.Типологія класифікацій морфем
- •5.Кореневі морфеми.
- •6.Типи афіксальних морфем у різних мовах світу.
- •7.Основа слова. Типи основ.
- •8.Історичні зміни в структурі слова.
- •Тема 12. Словотвір
- •1.Дериватологія як розділ мовознавства.
- •2.Твірна й похідна основа.
- •3.Поняття про формант.
- •4.Словотвірний ланцюжок, парадигма, гніздо, їх структура.
- •5.Словотвірний тип
- •6.Словотвірне значення.
- •7.Способи словотворення.
- •Тема 13. Граматика
- •Граматика як наука. Основні поняття граматики.
- •Граматичне значення.
- •Основні способи вираження граматичних значень.
- •4. Граматична форма.
- •Граматичні категорії. Загальнограматичні та частвокограматичні категорії.
- •Іменникові граматичні категорії.
- •Дієслівні граматичні категорії.
- •Тема 14. Морфологія
- •Морфологія як розділ граматики.
- •Історія виділення частин мови.
- •Основні принципи класифікації частин мови.
- •Частини мови в різних мовах світу.
- •Тема 15. Синтаксис
- •Основні одиниці синтаксису.
- •2. Словосполучення, його різновиди.
- •Типи синтаксичного зв’язку слів у словосполученні.
- •Речення та його ознаки.
- •Типи речень.
- •Граматичне й актуальне членування речення.
- •Тема16. Проблема класифікації мов світу
- •1.Поняття класифікації мов.
- •2.Генеалогічна типологія мов.
- •3.Поняття прамови. Спорідненість мов.
- •4.Мовна родина. Мовна група.
- •5.Типологічна класифікація мов.
- •Тема 17. Мова і писемність
- •1. Види письма, їх історія.
- •2.Графіка. Алфавіт. Види алфавітів.
- •3.Орфографія, її принципи в мовах світу.
- •4. Транскрипція. Транслітерація.
- •Тема 18. Полісемія. Моносемія. Омонімія.
- •1.Багатозначність слів.
- •2.Типи лексичних значень.
- •3.Семантична структура слова.
- •4.Полісемія та моносемія.
- •5.Слова-терміни.
- •6.Явище омонімії
- •7.Види омонімів.
- •Тема 19,20. Історичні зміни словникового складу мови.
- •1.Причини історичних змін у лексиці.
- •2. Застаріла лексика (архаїзми та історизми).
- •4.Матеріальне запозичення та калькування.
- •Мова як історична категорія.
- •Різні погляди на проблему походження мови.
2.Фонема як основна фонологічна одиниця.
Фонема — це найменша мовна одиниця, потенціально пов’язана із значенням, яка в будь-якій мові мовцями легко виділяється із суцільного мовного потоку. Можливість встановлення цих мінімальних одиниць мови закладена в самій природі мови, яка характеризується членороздільністю.
Фонемна значущість визначається тільки на основі функціонального (лінгвістичного)
критерію, суть якого полягає насамперед у з'ясуванні ролі певної одиниці в процесі комунікації, тобто передачі думки.
Якщо фонема — це звукова одиниця мови, то вона, як і кожна інша мовна одиниця, повинна служити одній меті — бути засобом спілкування. Спілкуватися — значить передавати зміст думки. На відміну від одиниць вищого, смислового рівня (морфем, слів, речень), фонема не може служити безпосереднім засобом спілкування, але вся її сутність полягає в тому, щоб брати участь у спілкуванні.
Автономність фонем виявляється передусім у тому, що носії мови легко членують на фонеми будь-яке незнайоме їм слово або, навпаки, складають нові слова, наприклад абревіатури, замінюють незнайомі звуки запозичених слів звуками рідної мови. Свідченням автономності звукової системи є також можливість зображення звуків у вигляді літер у звуковому письмі.
Найбільшим протиставленням є виділення голосних і приголосних. В українській мові виділяється 6 голосних фонем і 32 приголосних, а саме:
Г о л ос н і: /а/, /о/, /у/, /е/. /и/, /і/.
Приголосні: /6/,/ п/, / в /, / м/, /ф/,/ д/,/д¢/, /й/, /т/,/, /з/, /з¢/, /с/, /с¢/ , /ц/,/ц¢/, /л/, /л¢/, /н/, /н¢/,
/р/, /р¢/, /ч/, /ш/, /ж/, /ґ/, /к/, /х/, /г/, /дж/, /дз/, /дз¢/,/т¢/.
3.Функції фонем.
Фонема виконує дистинктивну – тобто смисло- і форморозрізнювальну функції.
Так, у словах як [jак] так, пак, фонеми [т],[н] виконуються смислорозрізнювальну функцію, а в словах рука, руки фонеми [а], [и] мають форморозрізнювальну функцію, оскільки розрізняють іменникові форми називного і родового відмінків. Додатковою є делімітативна функція, яка вказує на межі слів чи морфем. Так в англ. мові фонема [n](н с хвостиком) не може знаходитись на початку слова чи морфеми. У японській мові фонема [g] трапляється тільки на початку слова, а в інших позиціях вона реалізується в звуці [n] .
4.Фонема і звук.
Фонема як функціональна одиниця матеріалізується в звуках. Однак фонема і звук — це різні величини. Відмінність між ними полягає в тому, що:
1)фонема — явище соціальне, фонема є впізнаваною не залежно від особливостей її вимови окремими людьми
звук — явище індивідуальне.
2)фонема — мовна одиниця
звук — мовленнєва одиниця.
3)фонема — абстрактна одиниця
звук — конкретна одиниця.
4)фонема — величина стала
звук — величина залежна.
Про те, що звук і фонема – різні речі, засвідчують також такі факти:
1)у ролі однієї фонеми можуть виступати різні звуки.(у словах просити і просьба фонему с представлено звуками с і з.)
2)у ролі однієї фонеми можуть виступати два звуки разом (за умови коли дифтонги трактувати як поєднання двох голосних у межах одного складу, а не один складний голосний звук).
3)в одному звукові можуть збігатися дві фонеми.(у слові сміється звук [ц] представляє фонеми [т] [с].)
4)крім сегментних фонем зокрема теорією фонем американської фонологічної школи, існують суперсегментні фонеми – фонеми тону і наголосу. У словах мука* і му*ка, сегментні фонеми одні й ті самі, однак ці слова різняться значенням, і єдиним засобом розрізнення є наголос, що дає підставу інтерпретувати його як фонему.