5.Лексичне значення, його структура.

Лексичне значення – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності.

Не є неподільною одиницею. У ньому виділяють денотативний та конотативний елемент.

Значення кожного слова можна виразити шляхом переліку елементарних одиниць, тобто семантичних компонентів, такі компоненти семантики слова називається сема.

Сема – елементарний компонент значення як найменша розрізнювальна риса, яка об’єктивно притаманна денотату.

Виділення сем, що входять до семами(лексичного значення) називають компонентним аналізом. Семема складається із сем, тобто являє собою структуру сем.

Типи сем у структурі семем:

-архісема (центральна) – навколо неї об’єднуються слова;

-гіпосеми (диференційні) – відрізняють значення слова від іншого у межах семантичного поля;

-факультативні (потенційні) – виділяють у певних контекстах важливі для формування переносних значень.

6.Три сторони лексичного значення.

Три сторони лексичного значення:

1.потенційна співвіднесеність;

2.предметна співвісність;

3.значимість.

1)предметна співвіднесеність:

-загальна – співвіднесеність його значення до цілого класу денотатів;

-конкретна – співвіднесеність його значення з окремим одним денотатом.

Виділення загальних і конкретних процесів співвіднесеності залежить від реалізації слова в мові та мовленні у зв’язку з тим, який тип предметної співвіднесеності лексичного значення реалізується;

Всі назви поділяють на :

власні назви – завжди реалізують тільки конкретну співвіднесеність.

загальні назви – загальна і конкретна співвіднесеність у системі мови, у мовленні.

слова-замінники – в системі мови мають тільки загальну предметну співвіднесеність, у мовленні – тільки конкретну предметну. Виконують вказівну функцію.

2)потенційна співвіднесеність:

Існує вільний зв'язок. Слово може мати декілька лексичних значень. Одне й те ж поняття може визначатись декількома словами – синонімія – нетотожність значення слова і поняття.

3)значимість:

Лексичне значення слова виражається наявністю в мові лексеми, схожої предметної та поняттєвої співвіднесеності.

Тема 10: системні відношення в лексиці.

1.Поняття системності в лексиці.

Слова в мові існують не ізольовано. Вони об’єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми.

Будь-яка зміна в лексичному складі мови позначається на системних відношеннях. Нерідко трапляються випадки, коли слово, набуваючи нового значення, впливає на появу подібних значень у всіх інших семантично пов’язаних з ним слів.

Лексика – це не нагромадження слів, а система.

Факти:

-видільність одних одиниць із інших (тлумачення слова);

-можливість описати семантику слів за допомогою обмеженого числа елементів;

-системність і впорядкованість об’єктивного світу, що відображається у лексиці (наявність відношень у системі: парадигматичні, синтагматичні).

Системність лексичного складу зумовлена не тільки комунікативними потребами ( при формуванні фрази мовець спершу згадує лексико-семантичні обєднання, а вже потім відшукує в ньому необхідне йому найточніше слово), а й системністю об’єктивного світу, який відображається у лексиці. Істотний внесок у теорію системності лексики зро­бив російський мовознавець М. М. Покровський. На його думку, слова в своєму семантичному розвитку орієнтуються на своїх системно з ними пов'язаних партнерів (синоніми, антоніми тощо).

Лексико-семантична система специфічна по­рівняно з фонологічною і граматичною, що пояснюєть­ся її безпосереднім зв'язком з об'єктивною дійсністю. Вона відкрита (весь час поповнюється новими елемен­тами) і найбільш динамічна. На противагу фонологіч­ній системі, яку нерідко називають диференціиним рівнем мови, лексико-семантична система є синтезом основних смислових елементів та їх зв'язків і може бу­ти названою синтезувальним, інтегральним рівнем.