3. Основні способи вираження граматичних значень.

В українській мові є два способи вираження граматичних значень:

1. синтетичний (гр. synthesis – з’єднання) – коли і граматичне, і лексичне значення виражається одним словом: читати, сказав, ліс;

До синтетичних способів вираження граматичного значення належить:

1. Афіксація(фузійна й аглютинативна);

2. чергування звуків: витерти – витирати; рука – руці;

3. редуплікація (повтор) – допоміжний засіб вираження міри ознаки: старий-старий (дуже старий); давним-давно;

4. словоскладання;

5. суплетивізм (лат. suppletivus – додатковий , такий, що доповнює) – мовний засіб, що супроводжується абсолютною зміною основи: великий – більший; я – мене; шукати – знайти.

2. аналітичний (гр. analysis – роз’єднання) – коли лексичне значення виражається одним словом, а граматичне значення виражається допоміжними, службовими словами: буду читати, сказав би, хай співає.

До аналітичних способів вираження граматичних значень належить:

1. спосіб службових слів

• за допомогою артиклів;

• за допомогою допоміжних слів;

• за допомогою ступеня;

• за допомогою пустих слів;

• за допомогою часток та сполучників.

2. Спосіб порядку слів ( для вираження синтаксичних категорій);

3. Спосіб інтонації(викор.для вираження граматичних значень на рівні синтаксису);

4. Граматична форма.

Граматична форма слова — це засіб вираження граматичного значення, показник граматичних значень. Найчастіше виражає одне граматичне значення або й кілька якась морфема. Проте не можна ототожнювати граматичну форму з морфемою — вона визначається з усього слова взагалі.

Граматичне значення і граматична форма нероздільні: не може бути граматичного значення, яке б не виражалося граматичною формою, і навпаки, немає таких граматичних форм, які не виражали б певного граматичного значення. Граматичне значення і граматична форма взаємно зумовлені і визначають одне одне, тому граматична форма становить єдність граматичних значень слова і способів його вираження.

За структурою гр..форма ділиться на

-синтетичну(виражену одним словом)

-аналітичну(вираж.поєднанням кілької граматичних слів).

Граматична форма видозмінює слово, представляє його у кількох різновидах, залишаючи незмінним лексичне значення (наприклад, відмінки).

5. Граматичні категорії. Загальнограматичні та частвокограматичні категорії.

Граматична категорія – це найбільш складне поняття у граматиці і трактується 2 видами:

1.як назва цілого граматичного класу;

2.як традиційне розуміння узагальненої характеристики слова.

Граматична категорія – це найзагальніше поняття, що об'єднує ряд співвідносних граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм.

Під граматичною категорією розуміють узагальнене, абстрактне поняття, яке об’єднує співвідносні, або однорідні, граматичні значення, виражені різними мовними засобами, наприклад, категорія відмінка, категорія виду тощо. Узагальнюючи часткові граматичні значення, граматичні категорії виконують дуже важливу класифікаційну роль. Цей термін вживають і для позначення великих розрядів слів (частин мови): категорія іменника, категорія дієслова тощо. Граматична категорія є найбільш узагальненим поняттям граматики. Розуміння мовної категоріальності, категоризації думки в мові ввів у науку О.О.Потебня, за що одержав ломоносівську премію.

Гр.категорія поділяється на загальнограматичну та частковограматичну.

Загальнограматичні категорії більш місткі. До них відносять частини мови.

Частковограматичні категорії менш місткі(рід, число…)

Граматична категорія – це система протиставлених граматичних значень, виражених формальними показниками.

Граматичні категорії поділяються на: іменникові та дієслівні граматичні категорії.