Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
іспит з мовознавства.doc
Скачиваний:
31
Добавлен:
18.09.2019
Размер:
573.44 Кб
Скачать

Тема 14. Морфологія

  1. Морфологія як розділ граматики.

Морфологія (від грецького μορφη morphe — форма, λογία logia — слово, вчення) — розділ граматики, в якому вивчають явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови. Це вчення про будову та граматичні класи слів (частини мови), граматичні категорії і систему словозміни їх. Основною одиницею морфології є слово, але в аспекті граматичної будови, особливостей змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних значень.

Поняття «морфологія» лінгвісти трактують по-різному. Відповідно до однієї з найвідоміших концепцій морфологія поширюється на структуру гра­матичних одиниць, що не виходять за межі слова, навідміну від синтаксису. Традиційний поділ граматики на морфологію і синтаксис деякі мовознавці заперечують.

Існує також надто ши­роке розуміння морфології, за яким вона є наукою про форми, які стосуються не тільки внутрішньо слів, засобів вираження у їх зовнішньому вияві, а й будь-яких елементів, зокрема позаслівних засобів типу порядку слів, інтонації, службових слів. У зв'язку з цим ряд дослідників пропонує роз­різняти флективну морфологію і нефлективну (синтаксичну, аналітичну).

Термін «морфологія» по­в'язують з іменем Й. В. Гете, який називав ним розділ біології про форми живих організмів. У 19 ст. цей термін поширюється і в мовознав­стві на означення тієї галузі науки про мову, яка вивчає форми слова. У лінгвістичному значенні його вперше ввів Август Шлейхер.

Морфологія як наука передбачає розв'язання таких завдань:

  • визначення приницпів розчленування лексем на словоформи та об'єднання словоформ у лексеми;

  • з'ясування частини семантики слова як морфологічної (граматичне значення);

  • обґрунтування переліку морфологічних категорій та їх природи;

  • опис сукупності формальних засобів, закріплених за відповідними частинами мови та їхніми морфологічними категоріями.

  1. Історія виділення частин мови.

Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови беруть свій початок з античної. Частини мови – калька з латинського. Частинами мови спочатку називалися ті граматичні явища, які тепер називаються членами речення.

Уперше частини мови були виділені з давньоіндійськими граматистами Яска і Паніні(5ст.до н.е.), які розрізняли в санскриті такі частини мови: імя, дієслово, прийменник, сполучник і частку. Однак давньоіндійська теорія не була відомою у Європі.

Європейська теорія частин мови йде від Арістотеля (4ст.до н.е.), який виділив чотири частини мови: імя, дієслово, член(артикль) і сполучник.

Остаточно вчення про частини мови сформувалося в александрійській школі (2 ст.до н.е.) Аристарх Самофракійський і його учень Діонісій Фракійський уперше виділили вісім частин мови: імя, дієслово, прислівник, артикль, займенник, прийменник, дієприкметник, сполучник. Прикметник був об’єднаний з іменником, бо вони мали спільну систему відмінювання.

В основу класифікації слів було покладено два принципи: морфологічний і семантичний. Ця система частин мови була запозичена римськими вченими, які внесли до неї деякі зміни( усунули артикль і додали вигук).

Пізніше ця класифікація поширилась у всі європейські, а згодом й інші мови.