Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
іспит з мовознавства.doc
Скачиваний:
31
Добавлен:
18.09.2019
Размер:
573.44 Кб
Скачать

3.Просодичні явища. Інтонація.

Просодичні явища – фонетичні явища наголос та інтонація.

Інтонація – рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення.

Інтонація складається з мелодики, інтенсивності, пауз, темпу і тембру мовлення.

Мелодика – зміна частоти основного тону, його діапазонів, підвищень і понижень, напрямку його руху.

Інтенсивність – підвищення і посилення голосу на слові. яке хочуть виділити.

Пауза – перерва у звучанні, зупинка в потоці мовлення.

Темп мовлення – швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів.

Тембр – емоційне забарвлення.

4.Наголос. Типи наголосів у різних мовах світу.

Наголос – виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.

Залежно від того, який акустичний параметр визначає наголос, відповідно виділяють: силовий (динамічний, експіраторний)(укр.,англ.,чеськ,нім,франц,італ,іспан.), музичний (тоновий, мелодичний)(норвезька, швед,литов,латиська,словен,серб,хорват,япон), кількісний (квантитативний) наголос(новогрецька мова).

Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на:

вільний (на будь-якому складі в межах слова)(укр.,рус,білорус,серб,хорват,литов,абхазька), рухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова)(укр.), нерухомий (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова)(англ), постійний (фіксований) (на певному складі в межах слова)(польська,чеська,фран,естонська).

В українській мові наголос вільний, рухомий. Для української мови характерним є і побічний наголос в багатоскладових словах.

Залежно від семантики розрізняють: логічний наголос — особливе виділення якогось слова чи кількох у реченні. емфатичний наголос — емоційне виділення сегменту мовлення.

Тема 8: фонологія.

1.Історія формування науки.

Фонологія- це функціональне, власне лінгвістичне вивчення тих же звуків. Це один з наймолодших його розділів. Фонології не виповнилося ще й 150 років- вона виникла в Росії в 70 роках ХІХ століття, будучи заснованою видатним польським мовознавцем І.О. Бодуеном де Кутерне, що в умовах відсутності незалежної Польщі жив і працював у Росії , багато зробивши для розвитку російського мовознавства . Термін фонологія – теж , можна сказати , грецьке слово , оскільки він утворений від давньо грецьких слів “ звук , голос “ і “ слово , вчення” . Але давні греки цього слова не знали , бо воно народилось у ХІХ ст. в Росії . І для звука , що розглядається з точки зору фонологіїї , згодом було запроваджено окремий термін фонема (гр.- звук , голос ) .

З часів виникнення фонології і до сьогоднішнього дня не вщухають дискусії про те , що є частиною чого – фонологія є розділом фонетики чи фонетика є розділом фонології . У 20 – 60 рр. ХХ ст., у період значних успіхів фонології , представники цієї лінгвістичної науки взагалі гордовито виводили фонетику за межі мовознавства : це мовляв, фізика (акустика є розділом фізики) й фізіологія, але ніяк не мовознавство. Фонетисти, в свою чергу, спочатку взагалі заперечували фонологію як таку, а потім усіляко применшували її роль. Деякі лінгвісти і досі сперечаються, що важливіше - фонетика чи фонологія.

А між тим ці два розділи мовознавства дуже добре працюють у парі, дуже багато допомагають один одному, і ніяких прогтиріч між ними не існує.І краще не вирішувати дещо схоластичне питання, що є частинолю, а що – цілим. Хоч і фонетика, і фонологія вивчають одну і ту ж річ - звук, але вивчають її з різхних точок зору. І настільки різних, що річ ця навіть термінологічно розрізняється. Те, що вивчається фонетикою, зберігає назву звук, а об’єкт фонології іменується вже фонемою.І це не просто різні терміни, різні назви одної речі. Різний підхід до звуків фонетики й фонології призводить до того, що звуки як одиниці цих двох лінгвістичних наук виявляються дуже різними величинами.

Оскільки зміст терміна «фонема» неоднаковий у представників різних фонологічних шкіл, то дальший виклад основних теоретичних положень про фонеми української мови та зміни їх у мовному потоці буде здійснюватися в світлі щербівської фонологічної школи.