7.Основа слова. Типи основ.

Основа слова вивчається морфемікою і словотвором.

У морфеміці осн.слова – це частина слова без закінчення.

У словотворі за походженням та структурою виділяють 4 типи основ:

• Непохідна(не мають в основі службових морфем);

• Похідна(поділяється на морфеми).

• Зв’язна (це непохідна подільна основа, корінь якої втратив здатність вживатися самостійно без службових морфем);

• Субморфна (У складі якої є субморф або субморфема, тобто елемент без значення, який співпадає з морфемами своїм складом і чергуванням)

Розрізняють також Прості і Складні основи - залежно від кількості кореневих морфем в основі.

Однак, процесом ускладнення основи називають таку зміну морфемної структури слова, при якій відбувається перехід від непохідної основи в похідну (незалежно від зміни кількості коренів в основі); протилежний процес – називають спрощенням основи.

За типами основи бувають Суцільні й Перервані: в простій основі - один корінь, складні - два і більше. Суцільними називають основи, які не розділяються службовими морфемами.

8.Історичні зміни в структурі слова.

Зміни у словниковому складі мови та значенні слів спричиняють процеси, які викликають зміни в структурі слів та їх основ.

До них належать:

1.Опрощення (спрощення) – зміни у структурі слова які ведуть до скорочення кількості морфем.

2.Ускладнення – зміни у структурі слів, що ведуть до збільшення кількості морфем у слові. Найчастіше цим процесам підлягають іншомовні слова.

Причини:

а)подібність кінцевих сегментів запозичених слів до морфем рідної мови;

б)наявність або поява з неподільним на морфеми запозиченням словом спільнокореневих слів, між якими становл.словотвірні відношення.

3.Перерозклад – явище, коли кількість морфем в основі не змінюється, але їх межі пересуваються.

Тема 12. Словотвір

1.Дериватологія як розділ мовознавства.

Дериватологія – розділ мовознавства, що вивчає словотвірну підсистему мови, механізм творення слів на базі наявної в мові системи морфем і способів їхнього поєднання.

В українському мовознавстві Словотвір в самостійну галузь оформився в 60-х роках ХХ століття. Фундатором української дериватологічної школи є І.І.Ковалик.

Основні завдання словотвору:

• Розробка класифікації способів словотворення;

• Аналіз похідності нових слів;

• Систематизація словотвірних значень, типів і моделей;

• Обґрунтування словотворчих правил;

• Моделювання словотворчих гнізд та укладання словників.

Словотворення як процес поділяють на синхронне та діахронне. Даіхронне словотворення вивчає процеси перетворення одних одиниць в інші, а синхронне словотворення встановлює послідовність формування нових слів у мові та його закономірності, час виникнення слова, його первинність чи вторинність.

2.Твірна й похідна основа.

У дериватології основа визначається специфічно у зв’язку з поняттям твірного та похідного слова.

Твірна основа – це спільна частина твірного і похідного слів, основа, від якої твориться нове слово.

Похідна основа – це частина слова, яка складається з твірної основи та словотворчого форманта (афікса).