3.Семантична структура слова.

Слово — найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значима одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якого є позначення, знакова репрезентація цього елемента — його називання, вказування на нього або його вираження.

Cлово є не тільки «ярликом», що позначає окремий предмет, дію чи якість. Семантична структура слова набагато складніша. Багато слів мають не одне, а декілька значень. Явище багатозначності слів — широке, і точна «предметна віднесеність» чи найближче значення слова є по суті вибором потрібного значення з низки можливих. Частіше за все це уточнення значення слова чи його вибір здійснюється семантичними маркерами, які уточнюють значення слова і відділяють його від інших можливих значень. Як правило, ця функція визначається певною ситуацією чи контекстом, а іноді тим тоном, яким це слово вимовляється. Факт багатозначності слів не вичерпується тільки явищем полісемії слова. Найбільш істотним є те, що поряд з прямим «референтним» («денотативним») значенням слова ще є «асоціативне» значення. Таким чином, слово стає центром для цілої сітки образів, які мовець чи слухач затримує, щоб вибрати потрібне значення.

4.Полісемія та моносемія.

Полісемі́я — багатозначність, наявність у мовній одиниці (слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень. У тих лінгвістичних традиціях, для яких центральним є значення слова, про полісемію зазвичай говорять стосовно слів.

Наприклад, слово «драматургія» означає:

-драматичне мистецтво;

-сукупність драматичних творів письменника, літературного напряму, народу, епохи;

-теорія побудови драматичного твору.

Розвиток полісемії відбувається здебільшого на основі подібності або суміжності предметів чи явищ, які називаються певним словом. З огляду на це розрізняють метафоричне та метонімічне перенесення. При полісемії значення лексеми витворюють семантичну єдність, у межах якої розрізняються первинні (основні, прямі) та вторинні (похідні, переносні) значення. У семантичній структурі слова різні значення можуть містити спільний змістовий компонент. Часто їх зв'язок ґрунтується на певних асоціативних смислових ознаках, що у художніх текстах буває досить прозорим.

5.Слова-терміни.

Слова-терміни – служать для точного вираження спеціальних понять у галузі науки, політики і т.д. Сама природа терміна , як і лексичної одиниці, вимагає однозначності і це є елементами особливих термінів мови. Проте є серед термінів і багатозначні слова. Полісемічні слова-терміни спеціалізуються як назва наукового поняття. Терміни набувають багатозначного зв’язку тому що те саме слово одночасно може позначати різні наукові поняття.

6.Явище омонімії

Омонімічний тип відношення ґрунтується на формальних ознаках.

Омонімія – збіг в однаковій формі кількох непов’язаних між собою значень, при чому кожне значення фіксується в окремій лексемі. Лексеми, що перебувають в омонімічних відносинах є омонімами.

Омо́німи (від грец. homos — однаковий і грец. onyma — ім'я) — це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. Це частково пов'язано з тим, що в українській мові слова пишуться та читаються однаково.