2.Типи відношень у лексико-семантичній системі.

Як будь-яка система, лексико-семантична система базується на відношеннях. Відношення бувають епідигматичними, парадигматичними, синтагматичними.

Епідигматичні – це асоціативно-дериваційні зв’язки між словами за формою і змістом.Наприклад:

Земля-землиця, землероб (грунт)

Земля-земляни, приземлитися (планета)

Земля-підземні, земноводні (суша).

Парадигматичні – це відношення між словами на основі спільності або протилежності їх значень. Зокрема, тут можна виділити: 1) відношення смислової подібності (синонімія); 2)відношення смислового протиставлення (антонімія); 3)відношення смислового включення (гіпонемія); 4)відношення супідрядності (ялина, сосна, кедр-дерева).

Найбільшими парадигматичними обєднаннями є лексико-семантичні поля.

Синтагматичні – лінійні зв’язки слова, його сполучуваність, контекст.

Кожне слово приєднується не з будь-яким словом, а тільки з певними словами. Так, слова гайнувати і розтринькувати поєднуються тільки з одним словом – відповідно час і гроші.

Між значенням слова та його сполучуваністю існує тісний зв'язок. Значенням слова зумовлюється його сполучуваність, а розширення чи зміна сполучуваності слова призводить до зміни його значення. Так рос слово предать мало значення «передати», але згодом набуло значення «зрадити».

Як і лексична парадигматика, лексична синтагматика є специфічною для кожної мови.

3.Структура лексичної системи:

3.1. Лексико-семантичне поле(лсп).

Лексико-семантичне поле(ЛСП) – це парадигматичне об`єднання лексичних одиниць, що пов`язані спільністю змісту і відображає поняттєву, предметну і функціональну подібність позначуваних явищ.

Ознаки:

1)наявність неоднозначних співвідношень лексичних одиниць;

2)об`єднання неоднорідних лексичних одиниць;

3)нефіксований склад;

4)розмитість меж,що призводить до утворення суміжного простору з іншими лексико-семантичними полями.

Лексико-семантичне поле має ядро та периферії. Обов`язковими характеристиками лексем, які формують ядро, є:

1)лексеми прості за своїм морфемним складом;

2)лексеми, які мають широку сполучуваність;

3)лексеми, які не є давніми, останні запозичення;

4)значення лексеми не може бути вужчим будь якого іншого слова цієї групи.

До ядра ЛСП належать лексико-семантичні групи. У ядрі містяться найважливіші слова, вони пов'язані між собою сильними семантичними відношення­ми й утворюють синонімічні, антонімічні і родо-видові групи. На периферії містяться функціонально менш важливі слова, які, як правило, належать і до іншого лексико-семантичного поля.

3.2. Лексико-семантична група (лсг).

До ядра ЛСП належать лексико-семантичні групи:

1)абстрактні іменники, які називають основні вікові періоди:дитинство, зрілість тощо;

2)іменники, які називають осіб вікових груп;

3)прикметники, які містять власне вікову ознаку: молодий, юний тощо;

4)дієслова, що відображають вікову динаміку: старіти тощо.

Лексико-семантична група (ЛСГ) – це категорія не об`єднання, тобто це слова однієї й тієї ж частини мови, об’єднані близькістю значення.

Ознаки ЛСГ:

-категоріальна єдність компонентів (частико-мовна);

-структурна подібність компонентів;

-словотвірна близькість компонентів.