4.2. Ознаки та критерії оцінювання фінансової звітності

За допомогою різних методичних прийомів оцінюється стан ресурсів, чинність господарських операцій, достовірність економічної інформації, що виходить за межі господарюючого суб'єкта, в т. ч. і фінансової звітності, цілеспрямованість організаційних структур, методів, функцій управління, тобто оцінюється стан усіх об'єктів аудиту.

Звідси змістом усіх без винятку аудиторських операцій є оцінка, тобто правильне сприйняття суттєвих сторін об'єктів аудиторської діяльності.

Головною проблемою в досягненні мети аудиту - оцінюванні фінансової звітності - є вирішення питань: на що спрямувати роботу аудитора, адже в завдання аудитора не входить підтвердження абсолютної точності всіх бухгалтерських записів і реєстрів.

Перелік ознак оцінювання фінансової звітності є основою для визначення способів і прийомів, які ефективно використовуються при перевірці певного об'єкта аудиту.

В аудиторській практиці не існує єдиної думки і єдиного підходу щодо методології перевірки фінансової звітності та висловлення думки щодо неї. До ознак аудиторського оцінювання необхідно віднести наступні.

Критерії - оцінювання, за допомогою якого можна визначити відповідність звітності попередньо встановленим нормам, правилам та показникам.

Завдання - деталізують головну мету аудиту, відображають її складові.

Напрями - характеризують спрямованість аудиторської перевірки, оскільки вказують, на перевірку яких об'єктів аудитор спрямовує свою діяльність (система бухгалтерського обліку, внутрішній контроль).

Вимоги - умови, яких обов'язково необхідно дотримуватися під час проведення аудиту, правила та вимоги до свого аудитора; правила складання фінансової звітності клієнта.

Підходи - сукупність способів та прийомів, за допомогою яких аудитор здійснює перевірку фінансової звітності, вирішує певні завдання.

Принципи бухгалтерського обліку — правила, якими слід керуватися під час вимірювання, оцінювання та реєстрації господарських операцій і під час відображення їх результатів у фінансовій звітності.

Передумови - являють собою події, інформацію, які виникають до проведення аудиту й існують незалежно від нього .

Оцінювання фінансової звітності підприємства є важливою процедурою аудиту. Аудитор повинен керуватися Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", П(С)БО 2 "Баланс", П(С)БО 3.

4.3. Вибір методів і прийомів аудиторської перевірки

"Аудит" походить від латинського слова і означає: "він чує", "слухач". Саме так у духовних навчальних закладах називали найкращого учня-відмінника, якому вчитель доручав перевіряти інших учнів. Зміст слова "слухач" вказує на особливу довіру у взаємовідносинах аудитора зі своїми клієнтами і означає уважність, добропорядність, співчутливість, зацікавленість у справах клієнта, який звернувся до аудитора.

Мета аудиту - це формування професійної думки аудитора щодо достовірності первинних даних про факти господарського життя, повноти та своєчасності відображення цих даних в обліку, правильність ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів та складання на основі цих даних фінансової звітності, узагальнення інформації щодо дій і подій господарюючого суб'єкта. Взагалі мету аудиту можна сформулювати як вирішення конкретних завдань, які визначаються законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, а також договірними зобов'язаннями аудитора та клієнта.

Завдання аудиту - збирання достовірної вихідної інформації про фінансове - господарську діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Для досягнення основної мети і представлення висновку аудитор вивчає такі питання:

• загальна прийнятність звітності (чи відповідає звітність у цілому всім вимогам до неї);

• обґрунтованість (чи існують підстави для включення в звітність зазначених там сум);

• закінченість (чи включені в звітність усі належні суми, зокрема чи всі активи і пасиви, що належать підприємству);

• оцінка (чи всі категорії правильно оцінені і безпомилково полічені);

• класифікація (чи є підстава відносити суму на той рахунок, на якому вона записана);

• розмежування (чи віднесені операції, проведені незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї до того періоду, в якому були проведені);

• акуратність (чи відповідає сума окремих операцій даним, приведеним у книгах і журналах, чи відповідають підсумкові суми даних, приведеним у головній книзі);

• розкриття (чи всі категорії занесені у фінансову звітність і чи правильно відбиті в звітах і додатках книг).

Перелік завдань аудиту:

• Перевірка достовірності фінансової звітності, законності та доцільності господарських операцій, оцінці рівня бухгалтерського обліку, кваліфікації облікових кадрів, якості оброблення інформації.

• Проведення аналізу фінансово-господарської діяльності з метою визначення шляхів підвищення її економічної ефективності

• Консультування суб'єктів підприємницької діяльності з питань організації бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, удосконалення методів управління

• Проведення перевірки діяльності підприємств у зв'язку з їх приватизацією, банкрутством тощо

• Захист фінансових інтересів клієнта

• Проведення наукових досліджень у сфері організації та методології обліку, управління, фінансового контролю

• Розроблення на договірних засадах проектів, експертних висновків та інших матеріалів, пов'язаних зі створенням нових і реорганізацією діючих підприємств.

Ознаки і критерії оцінювання аудитором фінансової звітності є підставою для визначення:

• методів і прийомів аудиту в цілому;

• методів і прийомів які найбільше підходять для перевірки за певною ознакою і критерієм;

• методів і прийомів залежно від об'єктів аудиту;

• методів і прийомів, які найбільш доцільно використовувати під час перевірки конкретного об'єкту аудита.

У світовій та національній аудиторській практиці знаходять широке застосування наступні методи і прийоми.

Метод опитування передбачає отримання письмової або усної інформації з питань аудиторської перевірки від працівників господарюючого суб'єкта - його керівника, управлінців, менеджерів, головного бухгалтера та інших відповідальних осіб. Отримані відповіді входять до складу аудиторських доказів.

Метод інспекції передбачає перевірку фізичної наявності матеріальних активів, необхідність їх для господарської діяльності, а також перевірку відповідних облікових записів, розрахунків тощо.

Письмове запитання може надсилатися до третіх осіб (банку, дебіторів, кредиторів) з проханням відповісти на запит аудитора.

Метод аналітичного огляду, за допомогою якого аудитор визначає тенденції та перспективи діяльності господарюючого суб'єкта не лише за даними його фінансового становища, а й за результатами роботи інших споріднених підприємств цієї галузі, конкурентів тощо.

Аналітична перевірка фінансової інформації здійснюється для визначення тенденції процесів виробництва, взаємозв'язку економічних показників і виявлення незвичайних відхилень, розрахунків і економічних коефіцієнтів для оцінювання фінансового стану і підготовки огляду фінансової інформації, аналітичні процедури визначають аналіз показників у динаміці порівняно з планом, з аналітичними показниками іншого підприємства, яке функціонує в подібних умовах.

Вибіркове обстеження, тобто проведення самостійних аудиторських процедур, здійснюється для одержання в достатньому обсязі аудиторських свідчень, на підприємстві яких складається аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності.

Огляд фінансової інформації здійснюється на загальній стадії аудиту за всіма зібраними фактами і матеріалами аудиторських обстежень.

Всеохоплюючий огляд дає можливість визначити, виходячи з принципу суттєвості, чи складена фінансова звітність відповідно до діючого порядку, чи відповідає вона фактичному стану справ на підприємстві, чи розкриті всі питання належним чином, чи відповідає фінансова звітність вимогам закону та іншим нормативним актам.

Прийом анкетування - це один із прийомів опитування. Він полягає в отриманні від працівників та третіх осіб відповідей на заздалегідь сформульовані запитання.

Прийом тестування, завдяки якому аудитор сам відповідає на певний перелік питань на кожному етапі аудиторської перевірки або по кожному об'єкту аудиту.

У практичній діяльності аудит повинен вирішувати самостійно, які конкретно способи і прийоми доцільно застосовувати для оцінювання фінансової звітності за певними ознаками. Подальший вибір способів і прийомів аудиторської перевірки відповідно до ознак є проблемою окремих етапів проведення аудиту.

Вибір процедури перевірки, методів і рівня їх використання покладається на професійний досвід аудитора.

Завдання з надання впевненості - це завдання, виконуючи які, практик має підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результатів оцінки або порівняння предмету завдання з відповідними критеріями.

Чинні Міжнародні стандарти аудиту передбачають, що аудитору дозволяється виконувати два типи завдань з надання впевненості.

• завдання з надання обґрунтованої впевненості (зменшення ризику до прийнятного низького рівня позитивна впевненість,наприклад за наслідками аудиту фінансової звітності);

• завдання з надання обмеженої впевненості (ризик є більшим,ніж у завданні з надання обґрунтованої впевненості, негативна впевненість, наприклад, за наслідками огляду фінансової звітності).

Питання вибору та застосування методичних прийомів стосуються кожної окремої аудиторської перевірки та їх перелік неповний для виконання завдань аудиту, тому аудитор особисто вирішує, яку інформацію треба ще додатково отримати.

Запитання для самоперевірки

1. Що розуміють під методикою аудиту?

2. Які групи методів і методичних прийомів може застосовувати аудитор у ході аудиторської перевірки?

3. Які прийоми документального контролю та способи можуть застосовуватись аудитором?

4. У чому полягає особливість методики, що застосовується в ході аудиту фінансової звітності?

5. Чим зумовлена необхідність проведення аналізу при перевірці фінансової звітності? За якими напрямами він здійснюється?