7.2. Прийоми і процедури отримання аудиторських доказів

Природа, час та обсяг процедур збирання доказів залежать від типу завдання. При одержанні аудиторських доказів процедурами на суттєвість аудитор повинен оцінити розмір достатності та належності аудиторських доказів, одержаних шляхом таких процедур, разом з будь-якими даними, одержаними в результаті тестів систем контролю, для обгрунтування тверджень фінансової звітності.

Твердження фінансової звітності - це твердження управлінського персоналу (явні або неявні), які містяться у фінансовій звітності, щодо характеру та наслідків діяльності і можуть поділятися на такі категорії: наявність (існування), повнота, точність та оцінка, права та зобов'язання, своєчасність (відсічення), класифікація та зрозумілість (подання та розкриття).

Аудитор отримує аудиторські докази для формування обґрунтованих висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка, виконуючи різні аудиторські прийоми.

Щоб отримати аудиторські докази, всі аудиторські процедури або їх поєднання можна використати як процедури оцінювання ризику, тести контролю або процедури по суті залежно від ситуації, в якій аудитор їх застосовує.

Застосування аудиторських процедур до менше ніж 100% облікових записів (елементів вибірки) у межах залишку на рахунку або класу операцій, мають назву аудиторської вибірки (вибірки). Застосування цього прийому дає змогу аудиторові одержати та оцінити аудиторський доказ стосовно деяких характеристик дібраних елементів.

Аудитор, приймаючи рішення про проведення вибіркового дослідження, повинен врахувати таке:

• головну мету (завдання) перевірки та чи можна її здійснити, застосовуючи вибірку;

• відносну ефективність різних методів і прийомів аудиту;

• характер неточностей і помилок, які можуть міститись у звітності, та яка ймовірність їх виявлення шляхом вибіркового дослідження інформації.

Вибіркова перевірка може здійснюватись на основі застосування двох підходів: статистичної вибірки і вибірки з використанням професійного судження (нестатистична вибірка).

Статистична вибірка має такі характерні риси:

• випадковий добір елементів вибірки;

• використання теорії ймовірностей для оцінювання результатів вибірки, в тому числі оцінювання ризику, пов'язаного з вибіркою.

Метод добору елементів з використанням професійного судження передбачає застосування суб'єктивних оцінок аудитора, який не має характерних ознак статистичної вибірки.

Певною мірою можуть використовуватись і математичні методи.

Аудиторська вибірка - це застосування аудиторських процедур до менше ніж: 100% облікових записів (елементів вибірки) в межах залишку на рахунку або класу операцій так, що всі елементи мають шанс бути відібраними.

Методи відбору елементів вибірки:

• Довільний відбір - йому часто надається перевага, проте він потребує тривалого часу і затрат

• Системний відбір - є грубим наближенням до довільного відбору. При цьому необхідно: визначити обсяг вибірки та обсяг (межі) сукупності; вибрати довільну точку відліку; застосувати інтервал, визначений для даної сукупності

• Монетарна вибірка - це специфічна форма системного відбору одиниць, за якою елементом вибірки є грошова одиниця, а не окрема операція чи залишок

• Відбір групи - при цьому аудитор розглядає групи операцій. Цей метод використовується рідко, оскільки не забезпечує перевірки по всій сукупності

• Безсистемний відбір – це відбір без застосування будь-якого загальноприйнятого методу забезпечення довільності відбору, але передбачає намагання усунути необ'єктивність під час відбору. Це найшвидший і найдешевший метод вибірки

• Комп’ютерний відбір - передбачає використання спеціальних комп'ютерних програм для аудиторської вибірки. Відбір одиниць сукупності здійснюється автоматично