5.2. Поняття про суттєвість та її оцінювання

Суттєвість - одно з важливих понять в аудиті, яке припускає, що аудитор не повинен, не може і ніколи не перевіряє усієї діяльності підприємства чи всієї його фінансової звітності з точністю до одиниці, в якій вона складена, а тому суттєвість - це можливість інформації вплинути на рішення користувача. В кожному конкретному випадку для кожного підприємства необхідно оцінити ту величину активів, пасивів або фінансових результатів, яка здатна змінити думку про звітність і вплинути на рішення особи, яка її читає.

Суттєвість можна визначити, виходячи з двох припущень відносно користувачів аудиторського висновку.

Перше, такий користувач повинен розуміти обмеження фінансової звітності. Це - неточність розрахунків; відповідність звітності діючим вимогам, а не реальному положенню підприємства; історичні ціни значно відрізняються від справедливої вартості основних засобів тощо. Якщо користувач не розуміється на особливостях фінансової інформації, то висновок аудитора не може бути ним витребуваним, а результати - правильно інтерпретовані.

Друге, користувач проявляє дійсну зацікавленість до об'єктивної інформації, оскільки в протилежному випадку незалежний аудит або втрачає сенс або його результати не витребуються, або є неприйнятним ризиком для аудитора.

Аудитори не тільки обумовлюють із замовником розмір суттєвості, а й включають її до договору, забезпечуючи свою мінімальну відповідальність перед клієнтом і даючи собі право проводити вибіркову перевірку.

Аудитор планує суттєвість з метою:

• розрахувати граничний рівень сумарної помилки, яку можливо допустити у фінансовій звітності, щоб вона продовжувала залишатися достовірною;

• визначити обсяг аудиторської перевірки, задавши розмір вибірки.

Рівень суттєвості для всіх статей балансу є єдиним. Для його розрахунку необхідно визначити базову величину та процент від неї, який відповідатиме величині максимальної допустимої помилки. Вибираючи базову величину, необхідно керуватися її значністю для користувачів фінансової звітності і відносною стабільністю вибраного показника.

Значимість - це ступінь впливу показника на рішення користувача.

Між вибраним рівнем суттєвості і ризиком проведення аудиторської перевірки існує зворотній зв'язок. Так, якщо аудитор вважатиме за необхідне знизити рівень суттєвості, то аудиторський ризик збільшиться. Проте зростання ризику можна компенсувати одним із двох способів:

1. розглянути можливість прийняти нижчий ризик внутрішнього контролю;

2. зменшити ризик проведення аудиторських процедур. Визначення рівня суттєвості в аудиті не може розглядатися як вимога, проте він може слугувати для прийняття правильного рішення аудитором, а відповідно - і об'єктивно донести інформацію до користувача.

Якщо немає підстав для перегляду суттєвості, то необхідно розглянути всі виявлені помилки і варіанти, чи суттєво вони впливають як окремо, так і разом на звітність. З цією метою можна скласти список усіх знайдених помилок, які впливають на оцінку статей звітності, і розраховано їхній сукупний вплив на актив, пасив та звіт про фінансові результати. У разі перевищення межі суттєвості достовірність і об'єктивність фінансової звітності замовника можна поставити під сумнів. Розрахунок суттєвості оформляється у вигляді таблиці, або спеціальної записки (табл. 5.2).

Таблиця 5.2.

Розрахунок суттєвості помилок, при перевищенні яких звітність не може вважатися достовірною

Найменування базового показника	Значення базового показника фінансової звітності підприємства	Частка, %	Значення, яке застосовується для знаходження рівня суттєвості (гр.2 X гр.3)	Сума помилок, які віднайдено в ході аудиту
1 . Балансовий прибуток		5
2. Валовий обсяг продажу без ПДВ		2
3. Вал юта балансу		2
4. Власний капітал		10
5. Загальні витрати підприємства		5
Примітка: загальна сума помилок не повинна мати відхилення більше ніж на 20% від значення рівня суттєвості (гр.4)
6. Прибуток перед оподаткуванням		5-10
7. Поточні активи		5-10
8. Загальна величина активів		5-6
9. Поточні пасиви		5-10
Примітка до п.6-9: аудитор може розподілити межу суттєвості між статтями розподілу, наприклад, поточні активи а) готівкові грошові кошти; б) рахунки дебіторів; в) запаси товарно-матеріальних цінностей. Після цього визначають, за якими статтями необхідно розширити обсяги аудиторських процедур та вибірки