10.2. Методика та організація аудиту пасивів підприємства

10.2.1. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками.

На рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги.

Завдання аудиту з постачальниками та підрядниками: правильність оцінки відображення заборгованості з постачальниками та підрядниками у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності; відповідність даних синтетичного і аналітичного обліків; своєчасність розрахунків з постачальниками та підрядниками підприємства; наявність і правильність оформлення первинних документів, які є підставою для відображення в бухгалтерському обліку заборгованості з постачальниками та підрядниками; оцінка стану внутрішнього контролю й аудиту з постачальниками та підрядниками.

Джерелами інформації аудиту з постачальниками та підрядниками є: платіжні доручення, вимоги-доручення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, договори на поставку товарів, надання послуг або отримання робіт, реєстр операцій за рахунками з постачальниками, Головна книга, картки складського обліку, звіти руху товарів, регістри та реєстри бухгалтерського обліку, фінансова звітність.

Послідовність аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками: 1. Перевірка результатів інвентаризації. 2. Перевірка укладених договорів

з постачальниками та підрядниками. 3. Перевірка достовірності поданих до оплати рахунків постачальників. 4. Перевірка показників аналітичного обліку розрахунків з постачальниками з синтетичним. 5. Перевірка виникнення заборгованості, строки її давності та причини непогашення. 6. Перевірка правильності відображення господарських операцій у первинних бухгалтерських документах, Головній книзі та фінансовій звітності.

До типових порушень при аудиті з постачальниками та підрядниками необхідно віднести такі: недостовірність поданих до оплати рахунків постачальників; неправильний перелік кредиторів; невідповідність даних синтетичного і аналітичного обліків розрахунків; неправильне оформлення первинних бухгалтерських документів; неправильна кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку за операціях з розрахунків; несвоєчасність розрахунків з постачальниками та підрядниками підприємства; неправильне відображення заборгованості у фінансовій звітності за строками її виникнення та погашення або непогашення.

10.2.2. Аудит кредиторської заборгованості за кредитами банків. Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов'язання» кредиторська заборгованість за банківськими кредитами, поряд з іншими зобов'язаннями підприємства, класифікується на довгострокову та поточну. Тому й аудит банківських кредитів повинен будуватися відповідно до такої класифікації.

Завдання аудиту кредиторської заборгованості за кредитами банків: перевірка дотримання порядку, за яким на підставі кредитних договорів регламентуються кредитні взаємовідносини між банком і підприємством клієнта, яка передбачає дослідження законності отримання й використання банківських кредитів за їх цільовим призначенням, своєчасності та повноти сплати відсотків за користування кредитними коштами, своєчасності погашення самої суми кредиту).

Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів): під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби тощо.

Джерелами інформації аудиту кредиторської заборгованості за кредитами банків є: статут, кредитні угоди, платіжні доручення, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні, договори на поставку товарів, надання послуг або отримання робіт, дані банківських виписок за розрахунковим рахунком у національній та іноземній валюті, Головна книга, касова книга, регістри та реєстри бухгалтерського обліку, фінансова звітність.

Послідовність аудиту кредиторської заборгованості за кредитами банків: 1. Перевірка записів у Головній книзі і балансі з метою з'ясування, якими видами позик користується підприємство. Для перевірки дотримання порядку кредитування, оформлення позик та погашення аудитор керується Інструкцією №3 про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 27.05.1996 р. №121. 2. Дослідження укладених кредитних договорів на підприємстві клієнта з метою встановлення валюти кредиту, його цільового використання, суми та термінів погашення, встановленої відсоткової ставки, визначення забезпечення кредитних коштів (майно підприємства чи майнового поручителя), санкцій за порушення умов кредитного договору. 3. Перевірка за даними балансу, записами в регістрі аналітичного обліку і первинними документами цільового використання банківської позики. 4. Перевірка наявних фактів виникнення простроченої заборгованості, причому аудитору слід з'ясувати причини, суму збитків у зв'язку зі сплатою відсотків підвищеної ставки. Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є невиконання плану товарообороту, порушення позичальниками договірних зобов'язань, затоварювання тощо. 5. Аналіз виконання плану товарообороту і стану товарних запасів. 6. Перевірка правильності відображення витрат на сплату відсотків у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. 7. Аналіз класифікації банківських позик на довгострокові й поточні та правильність визначення оцінки вартості довгострокових зобов'язань (довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю, яка залежить від умов і виду зобов'язання). 8. Вивчення повноти та достовірності розкриття інформації щодо кредитних зобов'язань у примітках до фінансової звітності.

Найбільш типовими порушеннями при аудиті кредиторської заборгованості за кредитами банків е: внесення до забезпечення безтоварних рахунків при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі не кредитованих товарно-матеріальних цінностей, неточні відомості про склад товарних запасів сезонного нагромадження тощо.