Пушкін – Пушкіним, але Сербин – Сербином

Російські прізвища на -ін, -ин (Пушкін, Гагарін, Єльцин, Чачин) – прикметникового типу і в орудному відмінку однини закінчуються на -им: Пушкіним, Єльциним, Гагаріним.

Дехто за аналогією до них відмінює й українські прізвища Литвин, Сербин, Турчин та деякі інші. Це помилка. Вони іменники (колись то були назви народів – литовців, сербів, турків) і в орудному відмінку мають закінчення -ом: Литвином, Сербином, Турчином.

Прізвища іншомовного походження відмінюються як відповідні українські іменники: Дарвін – Дарвіном, Чаплін – Чапліном.

Журавлиний – журавлинний

Розрізняються значенням.

Журавлиний – стосується журавля, пов’язаний з ним. Журавлина пісня, журавлине пір’я.

Журавлинний – стосується журавлини (російське клюква). Журавлинний сік.

У першому випадку н не подвоюється, в другому подвоюється неодмінно.

***********************************

Оброблення – опрацювання

Оброблення (обробка) – надання чомусь потрібного вигляду, доведення до певного стану; упорядкування, удосконалення тощо. Оброблення (обробка) перекладу, оброблення (обробка) риби, обробка народної пісні. Є ще в українській мові слово обробіток, яке вживається з таким самим значенням, але переважно стосовно грунту та вирощування на ньому сільськогосподарських культур: обробіток землі, обробіток цукрових буряків, міжрядний обробіток.

Опрацювання – докладне ознайомлення з чимось; готування, створення чогось на підставі ретельного вивчення, добирання й систематизації матеріалів. Опрацювання теми, опрацювання плану, опрацювання проекту. Таким чином, у віддієслівних іменників оброблення й опрацювання є певні семантичні відмінності, на які варто зважати.

Роду, а не родів

Як правильно: іменники жіночого і середнього роду чи жіночого і середнього родів? У термінологічних сполученнях означуване слово звичайно стоїть у формі однини, підкреслюючи внутрішній зв’язок понять, виражених однорідними означеннями. Вислови жіночий рід, середній рід – терміни. Тут ужитий у формі однини іменник рід виступає як сполучна ланка між різновидами цього поняття (жіночий, середній). Отож правильно: іменники жіночого і середнього роду.

Одягати – надягати

На відміну від одягати дієслово надягати використовується переважно в прямому значенні “натягувати одяг чи щось інше на кого-, що-небудь”. “А твій (генерале) мундир із залізним хрестом мої партизани надягали на опудало в городі” (Юрій Яновський).

Надівати – надіти

Порівняно з одягати, одягнути (одягти) та надягати, надягнути (надягти) вживаються в розумінні “приладжувати, припасовувати на комусь чи до когось, чогось”. Надівати (надіти) шапку, надівати окуляри, надівати сережки, надівати намисто, надіти наручники, надіти збрую на коня.

Обеззброїти – роззброїти – озброїти

За аналогією до книжного творення дієслів із префіксом обез- (обездолити, обезкровити, обезчестити) – поряд із природними знедолити, знекровити, збезчестити – змодельовано лексему обеззброїти: “Міліціонери затримали й обеззброїли рекетирів, що тероризували продавців на ринку” (з газети). Але навіщо вдаватися до паралельного слова, котре семантично нічим не відрізняється від роззброїти? Хіба недостатньо передає той самий зміст ця лексема і в прямому, і в переносному значенні: “Під час, коли селяни їх роззброювали, розложено вогонь” (Іван Франко), “П’єнтак не наважився заперечити, його роззброїла та непохитна впевненість, яка прозвучала в голосі бригадира” (Семен Журахович)?

Із префіксом о- в українській мові існує дієслово озброювати, що має протилежне значення: “Імператори Візантії... озброювали й нацьковували народ на народ, сіяли між ними сварки” (Семен Скляренко).