Закінчення, а не заключення

У літературній мові, коли йдеться про кінцеву частину чогось, уживають слово закінчення. “Колосок вирішив ждати закінчення бою, щоб знайти того героя, хто вчинив цей подвиг” (Василь Кучер); “Олімпіада відбулася після закінчення занять у школах” (Леонід Смілянський). У таких випадках інколи помилково використовують штучне слово заключення. Якщо мають на увазі підсумок якоїсь наукової праці, доповіді, слід говорити про висновки. Іменник закінчення (епілог) виступає тоді, коли мовиться про останню частину художнього твору.

Сповнений – наповнений

Сповнений здебільшого сполучається зі словами абстрактного значення, що виражають моральний стан, емоції людини, та керує родовим відмінком. “І кожен рух його був сповнений поваги” (Максим Рильський); “Тоді звилась полум’яна, гучна мелодія, горда і буйна, сповнена болю і розпачу, що збудила всі струни” (Леся Українка).

Наповнений частіше поєднується з лексемами, які передають фізичне значення, і вимагає після себе додатка в орудному відмінку. “Пахнуть черешні, наповнені соком і глеєм” (Кость Герасименко); “У склянці, наповненій аж по сам край свіжою водою, стояли вони (рожі)” (Ольга Кобилянська).

Щастити – таланити – везти

Якщо людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв’язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить (фортунить). “На літературному полі мені щастить” (Михайло Коцюбинський); “Був (Довбуш) дуже веселий, бо таланило йому дивовижно” (Володимир Гжицький). В усному мовленні досить поширене використання в цьому значенні дієслова везти. “Дивись, як повезло: виграв у конкурсі “Фортуна” автомобіль” (з живих уст).

В останні десятиріччя воно витискує з ужитку свої синоніми. Тим часом у словах щастити і таланити прозоріша семантика (від щастя, талан – щаслива доля), і саме через це ними треба послуговуватися ширше. Таланити давно притаманне українській мові, раніше досить часто вживалося, тож немає підстав і рації відмовлятися від нього тепер. А про щастити й казати годі. Щодо дієслова везти, то основне його значення – “переміщати щось транспортним засобом” (“Порадилися разом, і Прокіп повіз продавати пшеницю”, Михайло Коцюбинський). Чому б не залишити йому тільки це значення, а в інших випадках вживати лексеми щастити, таланити.

Ці дієслова мають семантичний відтінок “сприятливий збіг обставин, незалежний від дій, намагань, прагнень людини”. Якщо ж ідеться про досягнення позитивного результату внаслідок власних активних дій, а не щасливого випадку, можна вживати слово вдаватися (вдатися). Наприклад: “Після багатьох спроб ученому, нарешті, вдалося одержати речовину, яку він так довго шукав” (з журналу).

Псалом – псальма

Псалом – релігійна пісня, молитва, що входить до Псалтиря; переносно – гімн.

Псальма – вокальний твір переважно духовного змісту; первісно – покладений на музику псалом.

Статист – статистик

Статист – актор, який виконує ролі без слів, учасник масових сцен.

Статистик – фахівець із статистики, людина, яка займається статистикою.

Верстак – верстат

Верстак – спеціальний стіл із пристроями для кріплення оброблюваних ручним способом дерев’яних або металевих предметів. Не змішувати з верстатом – машиною, механічним устаткуванням.

Аполог – апологет

Аполог – невелике алегоричне оповідання в античній і стародавній літературі, в якому персоніфікуються тварини й рослини, що поклало початок розвиткові байки.

Апологет – захисник тих або тих учень, теорій чи течій.

Річковий – річний

Річковий – прикметник від слова річка.

Річний – прикметник від слова рік.

***********************************

Узгодження займенників з числівниками

З числівниками два, три, чотири іменник завжди ставимо в називному відмінку множини: два тижні, три квартали, чотири автомобілі; з числівниками, починаючи від п’яти, – в родовому відмінку множини: “П’ять маленьких діток сплять” (переклад Лесі Українки).

Тільки іменники, які в множині втрачають суфікс – ин-, та іменники четвертої відміни при числівниках два, три, чотири стоять у формі родового відмінка однини: двадцять два слобожанина (бо слобожани), сорок три киянина (бо кияни), п’ятдесят чотири селянина (бо селяни); два імені, три галченяти, чотири племені.

Якщо числівники два, три, чотири вказують не на точну, а на приблизну кількість, тоді відповідний іменник треба ставити перед ними в родовому відмінку множини: років два, діб зо три, тижнів чотири.

Зі складеними числівниками відмінок іменника залежить від останнього числа, тобто коли воно два, три, чотири, буде називний (триста дві книжки), а коли п’ять і далі – родовий множини: шість рідних братів, чотирнадцять нових будинків. За зразком числівника п’ять відмінюються числівники від дев’яти до двадцяти включно, а також тридцять. Числівники сорок, дев’яносто, сто в непрямих відмінках (родовому, давальному, орудному й місцевому) вживаються із закінченням – а: сорока, дев’яноста, ста.

Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються як п’ять. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини: з трьохсот п’ятдесяти семи тисяч шестисот двадцяти чотирьох (гривень). Збірний числівник двоє в непрямих відмінках має форми числівника два, інші збірні (троє, четверо, п’ятеро і т. ін.) – форми відповідних кількісних числівників. Числові найменування нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники: нуль як кінь, тисяча як круча, мільйон як медальйон, мільярд як кілограм.

Збірні числівники поєднуються:

а) з іменниками чоловічого роду на означення осіб, тварин і птахів: двоє житомирян, троє учнів, четверо коней, п’ятеро орлів;

б) з іменниками середнього роду: двоє вікон, троє відер (а також два вікна, три відра), троє лошат, четверо курчат;

в) з іменниками, що вживаються лише в множині: двоє воріт, троє ножиць, четверо окулярів. Після збірних числівників (окрім обидва) іменник виступає у родовому відмінку множини (четверо голубів), а після обидва, обидві – у називному множини (обидва хлопці, обидві сестри). У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: двох робітників, двом робітникам.

У датах назви місяців уживаються в родовому відмінку: перше лютого, першому лютого, з першим лютого (а не лютим).

Порядкові числівники перший (перша, перше), другий (друга, друге), четвертий (четверта, четверте), п’ятий (п’ята, п’яте), сотий (сота, соте) тощо відмінюються як прикметники твердої групи, а третій (третя, третє) – як прикметники м’якої групи.

У складених порядкових числівниках відмінюється останній компонент: тисяча дев’ятсот тридцять четвертий рік – тисяча дев’ятсот тридцять четвертого року.

Дробові числівники читаються так: 1/2 – одна друга, 1/3 – одна третя, 1/4 – одна четверта, 5/2 – п’ять других, 2/3 – дві треті, 3/4 – три четверті, 4/3 – чотири треті, 3/5 – три п’яті, 2/7 – дві сьомі, 9/10 – дев’ять десятих. Відмінюються вони як звичайні числівники: двом третім, трьома п’ятими; ділити на одну двадцяту. Половина (1/2), третина (1/3), чверть (1/4) відмінюються як звичайні іменники. Числівники півтора (відра), півтори (тисячі), півтораста не відмінюються.

Після дробових числівників, а також після півтора, півтори іменник стоїть у родовому відмінку однини: двох десятих відсотка, двома десятими відсотка, півтора місяця, півтори тонни. Зрідка він може мати форму родового відмінка множини: дві п’яті виробів, одна десята запасів золота.