Довжина і довгота

“Чи тотожні іменники довжина і довгота?”

Вони передають різні значення.

Довжина – протяжність лінії, площини, тіла тощо між двома найвіддаленішими точками; відстань між кінцями чогось: довжина річки, міра довжини. Це також тривалість: довжина літа. Довгота – кут між площиною меридіана певного місця і площиною початкового меридіана. Отже, ці іменники не тотожні.

* * *

Яка правильна назва міста на Сумщині Ромни?

Ромен. Отак воно зветься в літописах. У Тараса Шевченка читаємо: “І книжечок з кунштиками в Ромні накупила”. Форму Ромен обстоювали й обстоюють відомі діячі української культури, життя яких пов’язане з цим містом, – Борис Антоненко-Давидович, Дмитро Білоус та інші. Але в офіційному вжитку чомусь лишається невмотивована множина – Ромни. Замість питомних українських назв Броварі, Лубні користуємося зіпсованими Бровари, Лубни.

* * *

Звинувачувати й обвинувачувати

“Чи однакове застосування мають дієслова звинувачувати й обвинувачувати?”

Уживають їх паралельно, проте в судочинстві використовують переважно обвинувачувати, а також похідні обвинувачення, обвинувальний (а не обвинувачувальний).

* * *

Культурність

“Скільки значень в іменника культурність?”

На відміну від полісемічного культура він виступає тільки в значенні “освіченість, рівень культурного розвитку, властивий комусь”.

***********************************

Урок 7

Відповідаємо на запитання читачів (III)

Коли слід уживати дієслово носити?

Це слово передає зміст “узявши когось, щось, переміщати, доставляти кудись”, “надягати на себе, мати на собі або при собі”. Наприклад: “З найближчих сіл лісовими стежками бійці несли на плечах важкі човни” (Олесь Гончар), “Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина” (Тарас Шевченко), “Прийшов старий Кулик, що один на все село носив ще оселедець” (Панас Мирний). Виступає і в переносному значенні, в образних висловах, де мовиться про рух, дію: “Таки явивсь! Де тебе носило так довго?” (Леся Українка); високо нести голову, важкий хрест нести, лиха година несе, носити камінь за пазухою, ноги не носять.

Але його в українській мові не пов’язують з речами нерухомими, які не можуть щось нести. Коли йдеться про найменування вулиць, бульварів, парків, закладів, організацій, товариств тощо, тоді краще вдаватися до дієслів зватися або мати назву. “Наша вулиця зветься (а не носить назву) Жилянська”, “Житловий масив має назву Відрадний”.

Лексему приносити треба замінити іншими дієсловами, скажімо, в таких фразах:

принесло збитків на суму... – завдало збитків на суму...

принести подяку – скласти подяку

принести переворот у техніці – зробити переворот у техніці

приносити неприємності – завдавати прикростей

приносити присягу – присягати.

* * *

Пам’ятка і пам’ятник

“Яка семантична відмінність між іменниками пам’ятка і пам’ятник?”

Одне із значень слова пам’ятка – “предмет культури минулого, який зберігся”. Наприклад: “Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам’ятки, що збереглися в південно-західному краї: давні церкви, замки, первісні вали, могили, городища...” (Оксана Іваненко). Це також твори стародавньої писемності та музичного мистецтва. “У світовій літературі мало знайдеться пам’яток, що відзначались би таким довголіттям, як “Слово о полку Ігоревім” (з журналу), “Збираючи пісні, молодий учений піклувався про якнайліпше збереження пам’яток народної музичної культури” (з журналу). Замість пам’ятка часом помилково вживають пам’ятник. Приміром: “Як свідчать археологічні пам’ятники (треба: пам’ятки), заснування міста (Ужгорода) належить до VIII – IX століть” (з газети). Пам’ятник – “архітектурна або скульптурна споруда на честь когось, чогось”. “Завод стоїть на березі Дніпра, і перед ним пам’ятник ніжному невідомому юнакові, темно-бронзовому красеневі, що рве на собі ланцюги...” (Юрій Яновський).

Тож лексему пам’ятка слід уживати, коли йдеться про залишки культури минулого, пам’ятник – коли мовиться про меморіальну споруду, скульптуру або плиту.

* * *