Багатий – бідний

Слова-антоніми, що виражають протилежні поняття. Але прийменник при них однаковий – на. “Багатий на смачні страви... обід кінчався” (Панас Мирний), “Удався бідний на розкоші, та бистрий на розум” (з живих уст).

Прикметники хворий, гарний, поганий, високий та інші теж вимагають прийменника на з іменником у знахідному відмінку: “У кабінеті лікаря сидів хворий на ангіну пацієнт” (з газети); “Він такий гарний на вроду” (з п’єси); “На обличчя був препоганий” (Борис Грінченко); “Батько мій високий на зріст” (із спогадів).

Прикметник заздрісний (завидющий) стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку (заздрісний на чуже) або з до й родовим відмінком (заздрісний до чужого), або без прийменника, тільки з іменником у давальному відмінку (заздрісний чужому); ласий – з прийменником на та іменником у знахідному відмінку (ласий на ковбаси) чи з до та іменником у родовому відмінку (ласий до ковбас).

Прикметник свідомий сполучається звичайно з іменником у родовому відмінку (свідомий свого обов’язку). Близький, цікавий стоять у реченнях або з іменником у родовому відмінку, або з прийменниками до, на й відповідним відмінком залежно від іменника: близький смерті й близький до смерті, цікавий того і цікавий на те (“З усього знає дядько потроху, а цікавий на такі речі – страх!” – Михайло Коцюбинський). Слід враховувати, що інколи в реченні відривають прикметника від іменника, до якого він належить, щоб надати фразі врочистості: “Навчив його, мов сарану, скакати і голосним лякати серце ржанням” (Панько Куліш).

***********************************

Відносно – щодо – стосовно

Слово відносно вживається і як прислівник, і як прийменник. У першому випадку виступає в значенні “більш-менш”, “порівняно”. “Трохи ширила (книжки) інтелігенція, але відносно (порівняно) мало” (Борис Грінченко), “Про свою невродливість дізналась Катерина відносно (більш-менш, порівняно) пізно” (Ірина Вільде).

У другому випадку поєднується з родовим відмінком. “Відносно недисциплінованості дев’ятикласника Віктора Думанського говорили на педагогічній раді вчителі” (з газети). Але в цьому значенні стилістично краще замість відносно ставити щодо, стосовно, з приводу. “Щодо (стосовно, з приводу) недисциплінованості дев’ятикласника Віктора Думанського...”

Довгий – тривалий

Хоч ці прикметники й синонімічні, другий із них ніколи не утворює сполучення зі словами, що виражають міру часу. Не можна сказати тривалі століття, тривалий рік, тривала ніч, тривалі години тощо. Тут доречна лексема довгий. Найбільш виправданим є вживання її, коли треба передати, що цей час тривалий не стільки в абсолютному розумінні, скільки видається таким унаслідок небезпечних обставин, несприятливих умов життя чи негативних явищ, емоцій (напруження, хвилювання, занепокоєння). “Довгі століття стогнала Африка під ярмом колоніалізму” (з газети), “Враз, наче змовившись, Хома і Маковей метають одночасно. Там! Але ще минають нестерпно довгі секунди, мовби затримуючись на межі життя і смерті, доки під жирним задимленим черевом машини нарешті б’є громовий вибух” (Олесь Гончар).

Довгий також сполучається з іменниками, що мають часове значення (час, період, строк). “Ні одного слова не зірвалося ні в кого за довгий час ждання – кожен похнюпившись стояв і мовчав” (Панас Мирний). У такому разі цей прикметник можна чергувати з тривалий: тривалий час, тривалий період, тривалі строки.

Довгий і тривалий часто виступають зі словами, що позначають абстрактні поняття. “Я дуже втомився, ведучи довгу розмову” (Юрій Яновський), “Ватутін. Пишіть: боротьба буде важка, завзята, тривала. Братимемо Київ через Букрин. Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ” (Любомир Дмитерко).