Половина – третина – чверть

Половина зазвичай виступає зі словами перша, друга (перша половина дня, друга половина матчу тощо). В усному мовленні часом неправильно утворюють звороти “більша половина”, “менша половина”. Неможливість такого поєднання лексем випливає з того, що половина означає одну з двох рівних, а не різних частин цілого. Невдалий також вислів “остання половина” (краще: “друга половина”).

Кількісний іменник раз у сполученні з числівником та іменником половина має форму рази (чотири з половиною рази). Якщо цей самий числівник виражений десятковим дробом, то раз має форму родового відмінка – чотири й п’ять десятих раза.

У доповідях, звітах уникають уживання простого дробу зі знаменниками 2, 3, 4: замість 1/2, 1/3, 1/4 пишуть і говорять половина, третина, чверть. Але при протиставленні, а також при спеціальному наголошенні можуть використовуватися й дробові числівники. “Одна третя студентів інституту поїхала на виробничу практику в західні області України, а дві треті – в центральні” (з газети).

Коли співвідношення 1/3 або 1/4 передаються словами третина, чверть, то перед ними не треба ставити числівник одна (неправильно: одна третина, одна чверть).

Стилістична традиція щодо вживання лексеми третина без числівника одна підтримується ще й морфологічним складом третини: адже до неї входить суфікс – ин-, що надає слову значення одиничності, й тому відпадає потреба у вживанні числівника. Мабуть, за аналогією до третини і чверть узвичаєно ставлять без одна.

Дробові числа, які мають у знаменникові цифри 5 і далі, вживаються без слова частина (частка). “На сьогодні вже виконано одну п’яту (а не одну п’яту частину, одну п’яту частку) роботи”. Стилістично невдалим є передавання дробу з чисельником одна та знаменником 5 і далі без називання чисельника – за аналогією до третини, чверті – там, де наводяться точні підрахунки. “На сьогодні вже виконано п’яту частину (треба: одну п’яту) роботи”.

Проте в усному мовленні та в художній літературі таке слововживання є звичним: “Коли б хоч десята частина з його бажань здійснилася...” (Михайло Коцюбинський).

Кирка – кірка

Кирка – ручне знаряддя для подрібнювання, розколювання твердих порід, льоду.

Кірка – верхній затверділий шар чогось, тонка кора.

***********************************

Талан – талант

Це пароніми, близькі за звучанням, але різні за значенням. І тому часом не лише в усному мовленні, а й на письмі їх плутають. Як ось в одному з сучасних художніх творів: “ – Максиму бути головою, – казали люди в селі, – талан у нього до землі”. Зрозуміло, що тут має стояти іменник талант. А талан означає “доля, життєвий шлях, щастя, удача”. Таке його вживання йде з фольклору, згадаймо, наприклад: “Ой світе мій ясний, світе прекрасний, Який мій талан нещасний” (народна пісня). Цей самий зміст вкладали в нього й українські класики: “Нащо мені врода, Коли нема долі, нема талану” (Тарас Шевченко), “А менший працює, як риба об лід побивається, та нічого не вдіє, ні в чому нема йому талану” (Олекса Стороженко). Талант – видатні природні здібності; хист, обдаровання. “Наша Настя має талант і охоту до музики” (Іван Нечуй-Левицький). Так називають і того, кому властиві ці якості. “Ви не знаєте, скільки то у нас талантів молодих” (Василь Стефаник). Коли в людини нема таланту, кажуть, що вона неталановита, а не безталанна. Безталанний – це нещасний, знедолений. “А я бідний, безталанний, Без пари, без хати, Не довелось мені в світі Весело співати” (народна пісня). Безталання – гірка, лиха доля; недоля. “Розвіялося оплакане всіма віками дівоче безталання” (Кость Гордієнко).