Мулкий – мулький

Розрізняються значенням.

Мулкий – укритий мулом, з мулом. Мулке дно, мулкий берег, мулкий ставок.

Мулький – який муляє; переносно: той, що гнітить. Мулький рюкзак, мульке ліжко, мулькі спогади. Похідне – мулько. На серці щось мулько.

Неминучий – неминущий

Часом їх взаємозамінюють. Цього робити не слід, адже лексеми виражають неоднакові поняття.

Неминучий – якого не можна уникнути, обійти; який обов’язково має настати, відбутися; певний, очевидний; неодмінний. “Зачав Василько плакати. Віщував, що бійка неминуча” (Лесь Мартович); “Як на неминучу смерть, виряджалися селяни до волості” (Андрій Головко).

Неминущий – який ніколи не минає, не втрачається, не забувається; вічний, постійний. “Є, одначе, у минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним” (Олександр Довженко); “Без наявності найширшого синтезу годі створити образ великої узагальнювальної сили і неминущого невичерпного змісту” (Андрій Малишко)

***********************************

Тезис – теза

Відомо, що в словах такого типу російська мова надає перевагу утворенням на -ис: кризис, оазис, тезис. А в українській прижився варіант з -а: криза, теза. “Ваша справа ще молода, а вже мусила різні кризи перебувати” (Леся Українка); “Я просто переказую вам тези майбутньої доповіді” (Вадим Собко). Щодо лексем оаза й оазис, то в художній літературі вживаніша перша: “Тепер Кирило ходив уже не сам – панна Устя знала чудові куточки, оази квіток” (Михайло Коцюбинський); “Високі стрункі пальми росли під палючим сонцем. То була оаза серед пустельних пісків” (Любомир Дмитерко). Засоби масової інформації користуються обома цими словами. Однак з огляду на поширенішу в нас модель (криза, теза) слово оаза має стати основним у всіх функціональних стилях.

Живописний чи мальовничий?

Мовці вельми уподобали прикметник живописний, тулячи його безоглядно. “Які тут живописні куточки!” – ділиться враженнями учасник радіопередачі. “Запрошуємо читачів надсилати кольорові фото до нашої рубрики “Живописна Україна” – читаємо в одному з журналів.

Відповідниками до слів живопис та його похідних є малярство, малярський і маляр. Лексема маляр позначає в українській мові, як і в інших європейських, не тільки робітника певного фаху, який фарбує дахи, паркани та інші предмети, а насамперед митця, художника, писав Борис Антоненко-Давидович. “Пам’ятаєте, в романі Золя маляр вішається з розпачу, бо не може барвами змалювати свій ідеал” (Леся Українка).

Є в нашій мові (чомусь занехаяне тепер) слово мальовничий, що означає “гарний, красивий, милий для ока, привабливий”. “Там дуже мальовнича місцевість: дикі гори, тайга” (Микола Трублаїні).

Близький за змістом до мальовничий прикметник барвистий. “Сни барвисті” (Микола Вороний); “Хай молодість наша свята і крилата іде по барвистій землі” (Володимир Сосюра).

З цього всього можна зробити висновок, що наведені сполучення “живописні куточки”, “живописна Україна” краще замінити на “мальовничі куточки”, “мальовнича Україна”.

Мальовничі куточки можуть стати малярськими, коли їх перенести з природи на полотно художника.