Засуджувати й осуджувати

“Яка семантична відмінність у дієслів засуджувати й осуджувати?”

Засуджувати – 1. Визнаючи особу винною, встановлювати їй якусь міру покарання. “Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика до двох років ув’язнення” (Вадим Собко). 2. Негативно ставитися до когось, чогось. “Наталя почервоніла, опустила очі, щоб не бачити похмурого обличчя Остапчука, його іронічного погляду, що засуджував її легковажність, гарячковість, різкість” (Семен Журахович).

Осуджувати – 1. Висловлювати невдоволення чиїмись діями, вчинками. “З ним можна не погоджуватися чи осудити його, але відмовитися від нього не можна” (Михайло Томчаній).

2. Неславити, поширювати погані думки, чутки про людину чи групу людей. “З ніг до голови осудили” (Матвій Номис).

Таким чином, в обох дієсловах багато спільного в значенні, а розрізняються вони відтінками.

***********************************

Урок 4

Відповідаємо на запитання читачів (IV)

Дрібні гроші чи дріб’язок

“Як краще сказати: дрібні гроші чи дріб’язок?”

В українській мові є термін дрібні гроші, який відповідає російському мелочь щодо розмінної монети. Дріб’язок – то, за визначенням мовознавців, щось вельми незначне. Вживаючи це слово стосовно грошей, маємо на увазі їхню мізерну суму. Приміром, може бути такий діалог: “У тебе є гроші?” – “Тільки якийсь дріб’язок залишився”. А коли говоримо про розмінну монету, безвідносно до суми, слід послуговуватися словосполученням дрібні гроші або субстантивованою (іменниковою) формою дрібні. Така назва відповідає за змістом термінові розмінна монета. “Розмінна монета використовується для розрахунків за товари вартістю до одної гривні” (з газети). У побуті ще кажуть дрібняки. Не так давно в обігу були срібняки, срібнячки (монети зі срібла, його сплавів), мідяки (монети з міді або ті, що кольором схожі на мідь).

* * *

У пальто чи в пальті?

Часто у просторіччі чуємо: грають на піаніні, їдемо метром, сплю з бігудями. Це не випадкові мовні огріхи, поява їх мотивована і навіть закономірна. Адже в нас зв’язки між словами виражаються за допомогою закінчень. Запозичені з інших мов іменники типу кіно, піаніно, метро, бігуді мовець підсвідомо українізує, пристосовуючи до своєї мови. Окремі іншомовні “гості” зрештою таки адаптуються і змінюються, як, наприклад, слово пальто. Тепер кажемо у пальті, на пальті, з пальтом, хоча був час, коли це вважалося помилкою.

* * *

Масті тварин

“Яку особливість мають слова, що позначають масті тварин?”

Однією з лексико-семантичних груп в українській мові є прикметники на позначення власне кольорів, відтінків та різних поєднань барв. Наприклад: зелений, жовтий, малиновий, чорний, буряковий, вишневий, золотистий, багряний, блідо-блакитний, жовтогарячий тощо. З погляду сполучуваності вони не мають обмежень, бо іменники – назви носіїв кольорових ознак – не становлять фіксованої кількості. Зовсім інша природа в прикметників, які позначають масті тварин, а саме: вороний (чорний із синюватим полиском), буланий (світло-рудий), гнідий (темно-коричневий), чалий (сірий, сіро-коричневий). Ці лексеми функціонують як слова з фразеологічно обмеженими значеннями. Така кваліфікація випливає з того, що вони виступають тільки з іменниками кінь, жеребець, кобила, називаючи відповідну масть. У значенні гнідий уживають також прикметник карий, поєднуючи його з іменником очі. Карі очі.

* * *