Прізвище і фамілія

У нашій мові є обидва ці слова, проте значення в них різні. Українське прізвище – це російська фамилия. А фамілія (запозичене з латині) в нас означає “родина”, “члени родини”, “рід”. Похідний від нього прикметник фамільний уживається у сполученнях фамільний герб, фамільний альбом, фамільні цінності і под.

Певну змістову відмінність мають іменники моряк та матрос. Перший з них виражає поняття “той, хто служить на флоті (торговельному, риболовецькому, військовому тощо); людина, досвідчена в морській справі”. “Моряки не помічали хитанини, бо звикли до неї з колиски” (Зінаїда Тулуб), “Внизу стояв моряк у білому кітелі і в кашкеті з золотим крабом” (Петро Панч). А другий передає значення “рядовий військового флоту; службовець суднової команди в цивільному флоті”. “О, в них було багато дум: може, стануть матросами, поїдуть морем у чужі краї” (Марко Вовчок), “Ти хто? Матрос-зенітник” (Дмитро Ткач).

Дехто вважає за синоніми слова самолюбство та себелюбство. І помиляється. Що таке самолюбство? Це почуття власної гідності, пов’язане з ревнивим ставленням до думки інших про себе, з усвідомленням важливості свого фаху, роду занять тощо. Ображене самолюбство, хворобливе самолюбство, тішити самолюбство. Себелюбство – турбота тільки про себе, про свої інтереси; егоїзм. “Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства” (Григорій Тютюнник).

***********************************

Питання про питання

Наша мова в радянські часи стала втрачати свою природну якісність через засилля в ній багатьох загальних фраз, універсальних слів, штампованих висловів. Про речі, які треба підтвердити ділом, казали, що вони в центрі уваги, будівельники не споруджували щось, а стояли на трудовій вахті, постійно говорили про певні успіхи, а боролися за високі показники, за виконання плану, за знання; навіть споконвічно мирну хліборобську працю перетворили на суцільну битву – за врожай, за велике молоко, за зростання поголів’я худоби тощо.

Одним з найуніверсальніших стало слово питання (і значеннєво близьке до нього справа). Зловживають ним, виступаючи на зборах, нарадах, пишучи всілякі ділові папери; численні сполучення з цим словом оканцелярюють мовлення, роблять його штампованим, “дерев’яним”. Як зазначається в навчальному посібнику “Антисуржик”, питання в нас ставлять, зачіпають, порушують, торкаються, розглядають, обговорюють, вирішують; воно важливе, першочергове, складне, злободенне, гостре, заслухане, передане, болюче... На питанні зупиняються, недостатньо реагують на питання, справляються з питанням. До ще більшого оканцелярення мови призводить те, що віддієслівний за своїм походженням іменник питання вживається поряд з іншими такими ж само. Наприклад, вирішення питання фінансування, питання забезпечення розв’язання проблеми.

А часто без лексеми питання можна легко обійтися (і це аж ніяк не вплине на значення повідомлення), поставивши інші слова: замість речення “Доповідач торкнувся питань розвитку демократії” вжити “Доповідач говорив про розвиток...”; “Хотів би зупинитись на питанні, яке мене найбільше хвилює” – “Хотів би сказати про те, що...”; “Не все вирішено в питанні збереження кормів” – “Не все зроблено, щоб зберегти корми”. І так далі.

Соціальна шкідливість штампів у тому, що народ звикає до них. Тиражовані, повторювані, вони стають елементами суспільної свідомості й за низького рівня критичного мислення, загальної байдужості до культури власного мовлення породжують нові стереотипи. А це виразні ознаки сірості, безликості, бездуховності.

***********************************