Більшість – більша частина

Літературно правильні в цілому слова та вислови, якими послуговуємося, не завжди забезпечують нормативність нашого мовлення. Мало знати значення лексем, потрібно й уміло їх поєднувати. У синтаксичному сполучуванні слів є чимало труднощів, які часом призводять до помилок. Про це й мова далі. Наприклад, більшість поєднується з іменниками, що позначають людей, тварин (більшість пенсіонерів, більшість учнів, більшість коней), або організації, підприємства, установи та заклади, чиє функціонування пов’язане з діяльністю робітників, службовців тощо (більшість комбінатів, більшість фірм). Тут більшість можна замінити синонімічним словосполученням більша частина.

І в інших випадках зазвичай використовують саме цей зворот. Зокрема, більшість не вживається з іменниками, котрі позначають речовину в твердому, рідкому чи газоподібному стані (сода, бензин, аміак), а також конкретні предмети, якщо іменник стоїть в однині (не можна сказати більшість стола, треба: більша частина стола), або передають їхню сукупність (вугілля, каміння, коріння, листя тощо). Не узвичаєно сполучати слово більшість з іменниками-назвами одиничних предметів: більшість книжок, більшість яблук. Краще вживати: більша частина книжок, більша частина яблук. Чи правильно користуємося числівниками?

Кількісні числівники п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят в українській мові відмінюються тільки в другій своїй основі: п’ятдесяти, п’ятдесятьох, п’ятдесятьом, п’ятдесятьма. Такими вони входять і до складних слів: п’ятдесятитонний, шістдесятиріччя, сімдесятиквартирний, вісімдесятикілометровий (а не п’ятидесятитонний, шестидесятиріччя, семидесятиквартирний, восьмидесятикілометровий на кшталт російських форм). Порядкові числівники також утворюються додаванням прикметникового закінчення до другої основи без зміни першої: шістдесятий, сімдесятий...

У нашій мові порядковий числівник другий має значення російського второй. У слова ж другой український відповідник не другий, а інший.

Іноді припускаємося помилок, уживаючи числівники два, три, чотири як перший компонент складних слів. Потрібно казати і писати двотомний, трикімнатний, чотириповерховий, а не двохтомний, трьохкімнатний, чотирьохповерховий. Букву х не ставимо, бо далі йде приголосний. Але: двохтисячний, трьохмільйонний, чотирьохмільярдний, оскільки тут обидві основи числівникові. Іменники з числівниками

1. Слова один, одна, одно (одне) як простий числівник і як останній член складеного числівника вимагають сполучення з називним відмінком іменника: один урок, одна ручка, одне слово, сорок один фермер, шістдесят одна книжка, двадцять одно місто.

2. Два, дві (обидва, обидві), три і чотири (самостійно і в складених словах) поєднуються з називним відмінком множини: два трактори, дві машини, три пари, чотири іспити, сімдесят три дні, двадцять чотири місяці.

Запам’ятайте! Лише іменники середнього роду при цих числівниках мають закінчення – а (-я): два вікна, три серця. Іменники чоловічого і жіночого роду в називному можуть закінчуватися тільки на – и або – і. Неправильно: два місяця минуло, три дня скінчилося, тридцять чотири депутата виступило. Треба: два місяці минули, три дні скінчилися, тридцять чотири депутати виступили.

3. Усі інші числівники вимагають біля себе іменника в родовому відмінку множини: п’ять зошитів, дев’ятнадцять студентів, сто сторінок, тисяча вбитих і поранених.

4. Дробові числівники завжди слід уживати в родовому відмінку однини: 2,3 кілометра, 4,5 кілограма, 50,1 відсотка, півтора року. Груба помилка – півтора місяці, півтора дні, треба: півтора місяця, півтора дня.

5. Слово півтора (один з половиною) вимагає іменників чоловічого і середнього роду, а півтори – жіночого: півтора літра, півтора кілограма, півтора відра, півтори доби, півтори хвилини.

6. В усному мовленні вживаються ще дробові числівники півтретя, півчетверта, півп’ята тощо (півтретя – це два з половиною, півп’ята – чотири з половиною). Завжди при них стоїть родовий відмінок однини, а не називний множини: півтретя кілограма (а не півтретя кілограми).