Звертання – звернення

Звертання – дія за значенням “звертати, звертатися”. Звертання з шляху, звертання батька до сина. А також – вислів, думка, прохання, спрямовані до когось; у мовознавстві – слово або сполучення слів, що називають особу чи предмет, до яких звертаються: епітетне звертання, риторичне звертання, займенникове звертання. Звернення – 1. Дія за значенням “звернути, звернутися”. Звернення до джерел. 2. Сповіщення, розпорядження або заклик, привітальна промова, адресована народові, громадськості, якомусь колективові, організації тощо. Звернення до учасників ІІІ Всесвітнього форуму українців, звернення до освітян.

Збірка – збірник – зібрання

Ці слова часто не розрізняють за значенням, тоді як кожне з них має свої змістові відтінки. Збірка – однотомне (рідше кількатомне) видання художніх творів одного автора або фольклорних записів. Збірка поезій, збірка дум.

Збірник – посібник з математики, фізики, мови тощо; книжка, що містить у собі різні матеріали, документи, зведені закони, тексти певного призначення; видання, до якого входять художні твори кількох чи багатьох авторів. Збірник задач, збірник диктантів; збірник наказів і розпоряджень, збірник новел молодих письменників.

Зібрання – переважно багатотомне видання творів якогось автора. Його можна назвати і зібранням, і збіркою. Наприклад, “П’ятдесятитомне зібрання творів Івана Франка” і “П’ятдесятитомна збірка творів Івана Франка”. Але про однотомне видання творів одного автора кажуть, що це збірка, а не зібрання.

***********************************

Прилад – приладдя

Як відомо, більшість іменників виступає в однині й множині: камінь-камені, корінь-корені, прилад-прилади, прут-прути. Але є в українській мові слова, лексичне значення яких таке ж саме, як і названих вище, хоча граматично вони становлять окремий вид іменників. Це збірні іменники, що не мають форм множини, бо форма однини в них виражає не один, а багато однорідних предметів, котрі не підлягають лічбі. Якщо одиничні іменники – чоловічого роду другої відміни твердої або м’якої групи (колос, прилад, ремінь), то збірні – середнього роду другої відміни м’якої групи з закінченням -я: волосся, колосся, коріння, пруття, реміння. Оскільки збірні іменники передають сукупність предметів, дехто гадає, що їх можна сполучати з прикметниками у формі множини: золоті колосся, міцні коріння, кучеряві волосся, шкільні й канцелярські приладдя. Ці вислови суперечать морфологічній нормі сучасної літературної мови. Правильно: кучеряве волосся, рясне колосся, міцне коріння, гнучке пруття, шкільне й канцелярське приладдя.

Деяким створеним за аналогічними моделями словам не притаманна категорія збірності, тому їх уживають і в однині, і в множині: учасник змагання і спортивні змагання, зі знанням справи і грунтовні знання, без жодного зусилля і докладати зусиль.

Судовий – судновий

У російській мові від іменника судно (плавзасіб) похідні – суда (множина), судовой. Ті, хто нашою володіє кепсько, впевнені, що так само й по-українському. І помиляються. Адже прикметник від судно – судновий. Судновий журнал, суднова команда (а не судовий журнал, судова команда).

Судовий – від суд. Судова справа, судові видатки. У ХІХ сторіччі це слово вживали також як іменник. “Чутка збила з пантелику судових і громаду” (Панас Мирний). Нині для називання працівника юстиції застосовують описову конструкцію – працівник суду або судовий працівник.