Почати – стати

Часто на письмі й в усному мовленні, наголошував Борис Антоненко-Давидович, надуживають словом почати (починати). “Одержавши цю звістку, Галя почала плакати”; “Почувши це, він почав сміятися”, – хоч назване дієслово має далеко вужчу сферу вживання, ніж його відповідники в російській мові начать (начинать), де цілком природно звучать фрази: “Получив это известие, Галя начала плакать”; “Услышав это, он начал смеяться”.

В українській класичній літературі й фольклорі дієслово почати виступає тоді, коли мовиться про початок якоїсь дії. “Якщо почав орать, так у сопілку не грать” (Матвій Номис); “А Настя вже шістнадцятий рочок починає” (Марко Вовчок). Коли у фразі нема наголошення про початок конкретної дії, а йдеться про дію взагалі чи про перехід від одної дії до другої, тоді наша класика і фольклор використовували слово стати: “Стала вона до діброви учащати” (Марко Вовчок); “Ждала, ждала козаченька та й плакати стала” (народна пісня); “Ой став козак цар-зілля копати, стала над ним зозуля кувати” (народна пісня).

Заорганізованість

Це слово не нове в українській мові. Але сфера його вживання раніше була обмежена офіційно-канцелярським побутом. Тому загальномовні словники не подають цього іменника. Та останнім часом явище заорганізованості набуло куди більшого, ніж досі, поширення. Через засоби масової комунікації – пресу, радіо, телебачення – відома назва прийшла і прижилася в публіцистичному, діловому мовленні.

Що ж таке заорганізованість? Це надмірна, дріб’язкова опіка: комусь не довіряють діяти, не впевнені в чиїсь спроможності й заздалегідь заготовляють сценарій поведінки. Заорганізованість – це спущені “згори” інструкції, розробки, які сковують ініціативу, гасять творчій вогник, заважають по-своєму підійти до виконання певної роботи. Людина, яка звикла чинити тільки за наперед складеним планом, розгубиться при зміні обстановки, буде безпорадною, не здатною зорієнтуватися в новій ситуації. У громадській роботі заорганізованість породжує одноманітність, нудьгу. Заорганізований захід не проводять, а відбувають. Доки існує в житті негативне явище, виконує свою функцію в мові й слово заорганізованість.

Угору – у гору

Угору (вгору), прислівник. Пишеться як одне слово. Глянути вгору.

У гору (в гору), іменник з прийменником. Пишуться окремо. Заритися в гору паперів.

***********************************

Пересаджування – пересадка

Тотожні майже в усіх значеннях. У розумінні “перехід з одного виду транспорту на інший для дальшого пересування в дорозі” – тільки пересадка. Їхати без пересадки.

Козаченко – козаченько

Козаченко – син козака. “ – А захоче студент колегії побачитися з твоїм Мартинком, простим козаченком?” (Іван Ле). Козаченько – козак. “Помандрував козаченько у чистеє поле” (пісня).

Заважати – перешкоджати

Дієслова недоконаного виду. Виступають у значенні “бути на перешкоді комусь, чомусь, ставати на заваді в чомусь”. Уживаються паралельно. Але дієсловом доконаного виду перешкодити в цьому значенні користуються частіше, ніж завадити. “Сьогодні, коли ніщо не перешкодить, почну писати” (Михайло Коцюбинський), “Данило поспішав, бо могла вдарити відлига і перешкодити походові” (Антон Хижняк).

Збільшуватися – зростати

Кажуть і пишуть: збільшується (кількість, заборгованість, злочинність, напруженість тощо), підвищується (якість, видобуток, рівень, урожайність, загазованість), однак доцільніше вдаватися до синонімічного варіанта зростає. Замість враховувати (вік, обставини, погодні умови і т. ін.) ліпше поставити: зважити на (вік, обставини, погодні умови, політичну ситуацію), брати до уваги, з огляду на...

Випромінювальний – випромінюваний

Виражають неоднакові поняття.

Випромінювальний (не випромінюючий) – який випромінює щось. Випромінювальний пристрій.

Випромінюваний – який випромінюється чимось. Випромінювана енергія часток.

Депресивний – депресійний

Депресивний – пов’язаний з хворобливим станом пригніченості, відчаю, скорботи. “Він прибув до нюрнберзької в’язниці в депресивному стані” (Юрій Смолич).

Депресійний. Стосується застою в економіці країни. Депресійні явища, труднощі депресійного характеру. Таким чином, ці прикметники не синонімічні й не взаємозамінні.

Плюс – мінус

Слова, протилежні за значенням, або антоніми.

Плюс – позитивна величина. Вживається для позначення температури, вищої від нуля. При цьому не відмінюється. Мінус – негативна величина. Застосовується для позначення температури, нижчої від нуля. Не відмінюється також. Наявність лексем плюс і мінус не впливає на відмінок числівників, що стоять за ними. “Температура на освітленому Сонцем боці Місяця дорівнює плюс 120 – 130 градусам” (з газети); “Уночі вдарив мороз, і температура знизалася до мінус двадцяти п’яти градусів” (з журналу).