Період часу чи просто період?

Період – це проміжок, відтинок часу, в який щось відбувається. Повоєнний період відбудови народного господарства, період сильних вітрів, інкубаційний період (хвороби). Проте в спеціальній літературі період виступає також як науковий термін, безпосередньо не пов’язаний з темпоральним, тобто часовим, значенням (зокрема, поняття про синтаксичний період у мовознавстві).

У мовній практиці через термінологічне застосування цього іменника поступово забувається його походження, стирається зв’язок з грецьким periods, що означає “час” або “відтинок часу”, і слово набуває узагальненого значення відрізка, частини, проміжку. На цьому грунті й виникає сполучення період часу. Однак з погляду стилістичної норми вживати його не рекомендується.

Не казначейство, а державна скарбниця

Іменника казна та його похідних не фіксують ні Словник за редакцією Бориса Грінченка, ні найповніший 11-томний академічний словник української мови. Але їх, ігноруючи традиції нашої лексикології та лексикографії, насаджують у мовленні депутати, чиновники, засоби масової інформації. Увімкніть радіо чи телевізор, розгорніть газету – і ви переконаєтеся в цьому.

Це сучасне російське слово та словосполучення з ним треба перекладати так: казна, казначейство – скарбниця, державна скарбниця, казначей – скарбник (скарбничий), казначейша – скарбничиха, казнохранилище – скарбівниця, государственный казначейский билет – білет державної скарбниці. І не тільки перекладати, а й активно користуватися ними.

Кому не ставлять

а) перед як у висловах як слід, як треба, як годиться і подібних, коли нема ясно вираженого підрядного речення. “Роби все як слід”;

б) перед одиничними займенниками та прислівниками, що є часткою непрямого питання. “Проводжав приятеля й не сказав якого”; “Батько приїде, та не сказав коли”;

в) якщо перед підрядним реченням стоять частка не чи повторюваний сполучник сурядності. “Хлопця завжди цікавило не що він робить, а як робить”; “Сусід часто згадував і як він ішов на фронт, і як його поранило в бою”;

г) якщо підрядна частина речення зі складним сполучником стоїть перед головною. “Перед тим як виконувати вправу, повторіть правила”;

д) після протиставних сполучників а, але, однак і т. ін. “Ти впорайся зі своїми справами, а коли стемніє, приходь на дискотеку”.

***********************************

Порядок денний чи повістка денна?

Часто помилково вживають словосполучення повістка денна. А як правильно? Коли йдеться про перелік питань, що їх обговорюють на зборах, засіданнях, треба використовувати зворот порядок денний. “Ви тільки послухайте, який порядок денний вони пропонують” (Олександр Корнійчук). Паралельно з цим у літературній мові виступає вислів порядок дня (а не повістка дня). “Товариші! – сказав Методій Кирилович. – Перше питання нашого порядку дня – остання вилазка проти самокритики” (Микола Хвильовий).

Гортати, а не листати

“Листає протяг потемнілі книги” – на такий рядок натрапляємо у вірші сучасного поета. Однак давно відомо, що сторінки видань не листають, а гортають, перегортають, перегортують. “Марта вдавала, що спить, а він гортав книжку, хоч видно було, що не читає” (Михайло Коцюбинський). Як зазначав Борис Антоненко-Давидович, “Ніби нове, слово листати аж ніяк не можна вважати за неологізм, бо його скальковано з російського дієслова листать і свідчить воно не про творчі пошуки автора, а про брак доброго знання української мови, отже, не збагачує її на ще одне слово, а засмічує”.