Тема 10. Правове виховання учнів у процесі навчання

Для досягнення цієї мети пропонується вирішити такі завдання:

1. ознайомити учнів з правом і юридичною системою, роллю пра­ва і юристів у житті суспільства, прищепити інтерес до права та мотивувати його застосування;

2. забезпечити практичне розуміння права, що може бути вико­ристано учнями в їхньому повсякденному житті;

3. започаткувати розуміння дітьми фундаментальних принци­пів, цінностей, таких, як права людини, демократія, правова держава та інші, що складають основу Конституції України, законів, правової системи та суспільства в цілому;

4. сприяти вихованню правової культури і становленню актив­ної громадської позиції, залученню до участі в розвитку гро­мадянського суспільства й правової системи України;

5. розвинути базові навички, формуючи критичне мислення, рефлексію, вміння розмірковувати, спілкуватися, спостеріга­ти, вирішувати проблеми;

6. сприяти формуванню навичок правомірної поведінки, впев­неності в необхідності суворого дотримання законів, непри­миренності до антиправової поведінки, навичок відповідної реакції на неправомірні дії;

7. вчити учнів діяти в різноманітних життєвих ситуаціях від­повідно до норм права, аналізувати з правової точки зору про­цеси та ситуації, що відбуваються в суспільстві.

Завдання правового виховання учнів під час навчання в школі полягають у:

• формуванні в учнів системи знань з питань держави та права, активного розвитку інтересу в учнів шляхом системного ро­зширення і розвитку питань з цієї проблеми;

• формуванні поваги до української держави, органів держав­ного управління;

• прищепленні навичок правомірної поведінки;

• вихованні активної суспільно-правової позиції;

• формуванні потреб і вмінь активно захищати у встановленому законом порядку свої власні права та інтереси, а також права та інтереси інших.

Загальна мета правового виховання школярів - формування пра­вової культури шляхом накопичення учнями правових знань, а та­кож формування правових переконань.

111

Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі

Вимоги до знань вчителя правознавства:

• знання загальної теорії держави та права;

• знання системи галузей права;

• обізнаність у джерелах курсу (низка підручників та посібників);

• обізнаність у державних, юридичних, наукових та періодич­них виданнях;

• готуючись до уроків, необхідно заздалегідь підібрати ілюстра­ції та інші додаткові матеріали.

Процес навчання праву являє собою складну взаємодію 3-х ос­новних елементів: діяльності вчителя, діяльності учня і змісту нав­чання, визначеного програмою курсу і матеріалом, що вивчається.

На уроках правознавства вчитель використовує для досягнення мети методи виховання: переконання; постановки перспективи; вправи; вимоги; педагогічного стимулювання; виховання прикла­дом; розвиток самостійної діяльності.

Однією зі сторін всебічно розвиненої особистості є наявність у неї високої культури поведінки. Адже не можна вважати людину куль­турною, коли вона, маючи ґрунтовні й широкі знання, добре пра­цюючи або навчаючись, порушує норми моралі чи законів.

Здатність людини розуміти норми моралі й законів та відповід­ним чином поводитись не є природженою. Ці якості формуються під впливом спеціальних виховних заходів, у спілкуванні людини з іншими людьми, у процесі її участі в різних видах діяльності.

Метою правового виховання учнів є формування у них правової культури громадянина вільної України. Правова культура скла­дається передусім зі свідомого ставлення громадянина до своїх прав і обов'язків, з глибокої поваги його до законів і правил людського існування, з готовності дотримуватись і виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю і інтереси народу, з активної учас­ті в управлінні державними справами та рішучої боротьби з пору­шниками законів.

Залучення учнівської молоді до правової культури збагачує її ду­ховне життя. Разом з тим знання молодою людиною своїх прав і обов'язків розширює можливості їх реалізацїї, у тому числі й у влас­них інтересах. Правове виховання зміцнює життєву позицію, під­вищує громадянську активність, загострює почуття непримирен­ності до антиправових явищ.

112