Тема 10. Правове виховання учнів у процесі навчання

індивідуальні особливості кожного учня, його знання, почуття, оцін­ні судження, які сформувалися у процесі його життя і виховання.

Правову свідомість слід розглядати як складову наукового світо­гляду, що відображає правову сторону суспільних явищ і фактів. Тому і формування її здійснюється разом із формуванням політич­них, моральних, естетичних та інших поглядів і переконань.

Для правового виховання добирається обсяг і зміст життєво важливої і доступної для шкільного віку правової інформації, яка дозволить в обмежений час досягти максимального виховного ефек­ту, не перевантажуючи пам'яті школяра непотрібними фактами і деталями. Правові знання допомагають співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не тільки із загальноприйнятими мо­ральними нормами, а й з вимогами законів, а також вносити в свою поведінку корективи, змінювати її у правильному напрямку. Що­правда, часто школярі хоч і не знають конкретних правових норм, але не допускають правопорушень. Регулятором їхньої поведінки в таких випадках є дотримання ними норм моралі та звичаїв. Однак це не означає, що можна обійтися без правових знань. Водночас не слід перебільшувати значення цих знань, які самі по собі не можуть стати вирішальною умовою дотримання людиною правових норм. Окремі учні, що допускають правопорушення, іноді краще знають певні вимоги законів, ніж їхні ровесники, але це не стримує їх у конфліктних ситуаціях, не стає регулятором їхньої поведінки.

Правові знання сприяють формуванню в учнів чіткого уявлення про те, що є правомірним і що неправомірним у конкретній ситуа­ції, якими є правові наслідки певної дії чи вчинку. У такому разі хоча людина конкретно не знає тексту правової норми, але у неї є певне уявлення про це. Якщо в основі правових уявлень лежать тільки знання моральних норм, то молода людина не завжди змо­же розібратися, чи є вчинок неправомірним або аморальним.

В основі правових поглядів і переконань лежать правові знання і уявлення. Школяр, у якого сформовані правові погляди і переко­нання, не лише усвідомлює їх істинність, а й готовий діяти відпо­відно до норм законів. У процесі формування правових поглядів і переконань важливо, щоб їх основу складали істинні знання, які правильно відображають певні правові норми. Інакше погляди і переконання будуть помилковими. Формування правових поглядів

117

Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі

і переконань проходить ефективніше, коли знання є особисто зна­чущим для учня, коли у нього виробилося до них позитивне ставлення. Оцінні ставлення до правових норм, правопорушень, правоохорон­них органів та їх діяльності, до своєї власної поведінки виявляють­ся в оцінних судженнях учня.

Рівень правової обізнаності з питань кримінального законодав­ства у правопорушника може бути вищим, ніж у законослухняно­го підлітка. Пояснюється це тим, що правопорушник вже допустив порушення певних правових норм, міг притягатися до відповідаль­ності. Звідси можна зробити висновок, що правова обізнаність сама по собі ще не спонукає до виконання правових приписів.

Найістотніша різниця правосвідомості законослухняних грома­дян і осіб із відхиленнями у поведінці виявляється на рівні оцінних ставлень до права і правових установок. Якщо для законослухняної особи таким мотивом дотримання правових приписів є солідарність із ними, то правопорушника це не стримує від порушень закону, бо він упевнений у своїй безвідповідальності. Під час вирішення зав­дань щодо вибору способів поведінки у конфліктних ситуаціях пра­вопорушник, як правило, віддає перевагу протиправним способам вирішення конфлікту.

Таким чином, посилення регулятивної функції права пов'язане з підвищенням правової свідомості особистості й особливо тих її ком­понентів, які визначають ставлення до права і глибину його зас­воєння, участь у формуванні правової поведінки.

Важливо також, щоб правова інформація супроводжувалась і пев­ними емоційними переживаннями. Емоційна сфера правової само­свідомості як соціально-психологічне явище закономірно включає в себе і короткочасні переживання, викликані правовими явища­ми, і відносно стійкі стани цих переживань, які називаються пра­вовими почуттями. За своєю суттю вони є однією з форм вираження емоційного ставлення особистості до правових цінностей.

Одним із завдань правового виховання є формування в учнів пра­вових почуттів, які б регулювали їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів її реалізації, справед­ливості, нетерпимості до порушників норм права, відповідальності тощо. Інакше основними регуляторами їхньої поведінки будуть прості емоції (гнів, страх), які ведуть до ситуативної поведінки, не-

118