Тема 10. Правове виховання учнів у процесі навчання

ті, цей принцип вимагає, щоб педагог, одержавши нові відомості про конкретного учня, коригував виховну роботу з ним залежно від змісту отриманої інформації.

У процесі правового виховання учнів дотримуються принципу поєднання переконання з примусом. Суть цього принципу полягає в тому, що у правовиховній роботі, крім засобів переконання, у дея­ких випадках застосовують і засоби примусу (покарання учня ад­міністрацією школи, засобами служби у справах неповнолітніх, на­родного суду). Завдяки примусу недисциплінований підліток чи правопорушник змушений дотримуватися загальноприйнятих мо­ральних норм людського співжиття.

Поєднання переконання з примусом у діяльності педагогічного колективу чи інших виховних інститутів залежить від рівня пра­вової свідомості учнів, з підвищенням якого потреба в застосуванні примусу зникає. Домінуючим у правовому вихованні має бути пере­конання.

Використання примусу вимагає від педагога почуття міри, аби не допустити образи людської гідності чи порушення законності. Звідси випливає необхідність дотримання принципу законності у правовому вихованні школярів. Це вимагає передусім, щоб педагоги в своїй діяльності самі суворо дотримувалися норм моралі та права. Вони мають сумлінно ставитися до праці, дотримуватися вимог дисцип­ліни праці, берегти і примножувати народне добро, чесно ставитись до виконання доручень, поважати правила людського співжиття, тобто являти собою взірець високої правової культури.

Учні також мають свої права й обов'язки. Відповідно до них во­ни повинні сумлінно вчитися, чесно працювати, брати участь у гро­мадському житті, берегти шкільне майно, виконувати розпорядок дня тощо. Саме в цьому виявляється їхня повага до норм моралі та права. Учні повинні усвідомити, що невиконання ними своїх обов'яз­ків, допущення порушень правил поведінки є також порушенням законності і за такі дії потрібно нести відповідальність. Тим самим розвіюється помилкова думка окремих учнів, що неповнолітні ні­бито звільняються від відповідальності за скоєні вчинки. Водночас слід мати на увазі, що надмірна увага до караючої функції закону може звести правове виховання до залякування школярів, що є пе­дагогічно недоцільним.

135

Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі

Дотримання принципу законності означає і те, що ні педагоги, ні учні, ні батьки не повинні зловживати своїми правами. На жаль, учителі й батьки нерідко допускають порушення учнівських прав з «виховною» метою. Так, з метою затримати учня або домогтися виклику батьків до школи педагоги забирають в учня портфель; щоб добитися послуху, батьки погрожують «вигнати з дому» сина чи дочку, члени учнівського самоврядування також інколи вико­ристовують недозволені методи впливу на учнів. Таким чином, під виглядом боротьби за дисципліну учнів педагоги, батьки й учнівсь­ке самоврядування часто порушують права учнів на особисту влас­ність, честь і гідність (обшуки, допити тощо). Дотримання прин­ципу законності вимагає рішучої боротьби з подібними випадками у шкільному житті.

У правовому вихованні важливо дотримуватися принципу єд­ності прав і обов'язків школярів. Єдність прав і обов'язків гро­мадянина України ґрунтується на поєднанні інтересів особистості та суспільства. Конституційні права і свободи громадян забезпе­чуються широкою системою економічних, політичних і юридичних гарантій. Надаючи першочергового значення охороні прав і свобод громадян, наша держава водночас вимагає від кожного громадяни­на неухильного виконання своїх обов'язків. Адже демократія - це не тільки права, а й висока громадянська відповідальність. І чим ширшими стають права, тим вищою є відповідальність особистості перед суспільством і державою. Тільки сумлінне виконання обов'яз­ків громадянина сприяє реалізації ним у всій повноті своїх прав.

У своїй практичній діяльності з правового виховання учнів педа­гоги дотримуються двох умов. Одні з них намагаються перенести центр ваги правової інформації на заборони і санкції, тобто засте­реження учнів від того, що закон не дозволяє. Знання обов'язків без прав сприяє формуванню пасивної особистості, байдужої до явищ навколишнього життя. Інші, навпаки, всю правову інформацію зводять до розкриття прав молоді. Тоді на такому тлі обов'язки ви­даються незначними, виникає уявлення про те, що ними можна нехтувати, що їх виконання не є обов'язковим. Таким чином, обид­ві умови не приносять користі. Учням слід демонструвати і їхні пра­ва, передбачені законом для активної діяльності на благо суспіль­ства й держави, і їхні обов'язки перед суспільством. За цих умов

136