Тема 2. Форми організації навчання учнів правознавству

Позакласне навчання організовується в позаурочний час і тому не є обов'язковим для усіх школярів. Зміст позашкільного навчан­ня визначається основними інтересами учнів, які у свою чергу фор­муються під впливом учителя.

Ефективність позакласної роботи навчання учнів праву залежить від цілого ряду обставин, особливо від чіткого планування. При роз­робці плану слід враховувати й основні вимоги до нього:

- план повинен доповнювати ті завдання, які постають під час навчання праву на уроці;

- повинен враховувати інтереси дітей; "' - мусить бути послідовним;

- має відповідати фізіологічним особливостям учнів. Можна виділити кілька форм позакласної роботи з правознав­ ства, зокрема такі: факультатив, гурток з правознавства, наукове товариство, екскурсія, читацька конференція, бесіда, диспут, усний журнал, перегляд кінофільмів.

Методику створення та реалізації найбільш поширених форм по-закласного навчання з правознавства спробуємо подати й ми. Роз­почнемо із факультативу з правознавства. Факультативні заняття -це не копія уроку, але вони включають у себе багато його елементів. Виділяючи насамперед факультатив, слід зазначити, що він не іден­тичний позакласній роботі, хоча має з нею багато спільного. Фа­культативні заняття з правознавства повинні поглиблювати знан­ня учнів, формувати в них наукові погляди, розширювати кругозір, створювати сприятливі умови для підготовки учнів до наступної освіти і вибору майбутньої професії. Варто зауважити, що факуль­тативні заняття з правознавства вчитель мусить будувати за прин­ципом добровільності, що має на меті задовольнити особистий ін­терес школяра до предмета. Яким чином можна визначити ступінь інтересу учнів до факультативу? Можна зробити це за допомогою бесіди з учнями. Узагальнивши її результати, учитель мусить про­думати зміст курсу, дібрати методичні прийоми і форми занять.

Готуючись до проведення факультативу, вчитель передусім по­винен вирішити питання про те, як часто проводитимуться занят­тя: двічі на тиждень по одній годині чи один раз дві години. Тільки після цього можна приступати до планування курсу, враховуючи інтереси та рівень підготовки школярів.

27

Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі

Перші (одне-два) заняття слід присвятити теоретичним проблемам курсу і роботі з правовими термінами, оскільки без знання термінології школярам важко буде орієнтуватися в змісті факультативу з правознав­ства. Візьмемо, наприклад, факультативний курс «Найважливіші пам'ятки правової культури України». У ньому є велика кількість тер­мінів, нових для учнів, зокрема «звичаєве право», «Руська правда», «Литовські статути», «універсали», «Конституція» тощо. Не оволодів­ши ними, школярам важко буде засвоїти зміст самого курсу.

Практика виробила такі форми факультативних занять: лек­ція, семінар, практикум, конференція, заняття в музеї, відвідання об'єкта вивчення. Можливе і проведення комбінованих занять ти­пу: лекція і практикум, семінар і практикум, лекція і семінар.

Із усіх форм факультативних занять учителі правознавства на­дають перевагу лекції. Однак слухати дві академічні години лекцію; наповнену правовими термінами, насичену нормативно-правовими актами, школярам дуже важко, і не кожному учню це під силу. То­му під час лекції слід використовувати наочність, технічні засоби, передбачати роботу з документами, розв'язувати завдання проблем­ного характеру.

За характером і змістом лекції бувають різні. Так, наприклад, в аналітичній лекції ґрунтовно аналізуються не тільки теоретичні проблеми, а й суттєві факти, без яких неможливо зробити виснов­ки й узагальнення. Наприклад, лекція, присвячена цивільному за­конодавству, де аналізуються усі питання, має таку структуру: позов, позовна заява, позивач, відповідач. Таке аналітичне викладання проблеми дозволить краще засвоїти її в цілому.

Важливе місце на факультативному занятті повинно належати семінарським заняттям. На них слід проводити вивчення норма­тивно-правових актів.

Практикуми близькі за своїм характером до семінарів. Вони мо­жуть бути загальними для всіх слухачів, або груповими, коли кож­на група школярів отримає окреме завдання, або індивідуальними. Усе залежить від особливостей факультативного курсу і матеріалу, який має учитель. Так, загальним для всіх школярів може стати робота над «Кодексом законів про працю» або окремими його стат­тями. Учням пропонується робота над главою «Праця молоді» чи « Трудовий договір ».

28