21. Гарантії прав і свобод.

У конституційно - правовій літературі під гарантіями основних прав і свобод громадянина розуміють систему норм, принципів, умів і вимог, які забезпечують у своїй сукупності дотримання прав, свобод і законних інтересів людини.

Поклад від змісту та механізму дії розрізняють соціальні, економічні, політичні та правові гарантії. Соціальні гарантії - це ті суспільні підвалини, традиції, що сприяють реалізації прав людини, які утворюють атмосферу свободи, поваги до особини(наприклад, ідея особистої свободи та готовність її захищати - у американців, німецька традиція законопослушання та схильності до порядку, англійська традиція щодо збереження "стародавніх вільностей та привілеїв худе). До економічних гарантій відносяться матеріальний стан держави, система відносин власності. Здійсненість соціально - економічних і культурних прав, наприклад, прямо залежить від розмірів національного багатства. Політичні гарантії - це політичне середовище, якові утворюють багатопартійність, розподіл влади, розвинуте місцеве самоврядування, також сприяють реалізації прав людини, участі громадян в управлінні справами держави і суспільства, захистові особистих і колективних інтересів.

Але права і свободи людини - це, насамперед явище юридичне. Сморід не можуть бути забезпечені в ізоляції від усієї системи правового регулювання. Юридичні гарантії безпосередньо створюють умови і засоби для їх реалізації та захисту. У літературі усі юридичні гарантії прийнято ділити на нормативні та інституційні.

Права і свободи людини гарантуються в значній мірі наявністю в конституційному законодавстві матеріальних і процесуальних норм, які обмежують діяльність державних органів, поліції, чиновників. Так, ст. 5 Основного закону ФРН з метою забезпечення свободи друку встановлює, що "Цензури не існує"; ст. 16 Конституції Японії забороняє переслідування осіб, які здійснюють право петиції, а ст. 18 - забороняє примусову працю.

Основною юридичною гарантією прав і свобод людини є судовий захист. Сказане можна проілюструвати таким красномовним фактом із практики США. Тільки у 1981 р. американці зверталися до судів штатів або брали долю у них при розгляді 120 мільйонів(!) справ і у більшості випадків користувалися послугами адвокатів. Цей приклад засвідчує однозначно про ті, що традиційним і найбільш значущим правозахисним інститутом є правосуддя. Кращого інституту захисту прав і свобод людство ще не винайшло.

Помітну роль у захисті прав людини відіграє інститут омбудсмана - парламентського уповноваженого з прав людини. Омбудсман - незалежна від уряду посадова особа, яка призначається парламентом. Омбудсман контролює дотримання прав людини в діяльності чиновників, державних органів, доводити до відома законодавців інформацію про стан прав людини в країні, звертається з ініціативою про перевірку конституційності законів та інших актів, ініціює прийняття нових актів з питань громадянських свобод.

До інституційних гарантій також відносяться встанови, які здійснюють контроль за дотриманням прав неповнолітніх, підопічних осіб, ув'язнених. Можна назвати і міжнародні та регіональні правозахисні організації(Комітет з прав людини ООН, Європейська Комісія з правий людини і Європейський суд з прав людини).

Закінчуючи розгляд цього питання, підкреслимо, що деякі новітні конституції містять навіть спеціальні розділи, присвячені конституційним гарантіям прав і свобод людини(наприклад, у Конституції Македонії цьому питанню присвячений розділ 3 "Гарантії основних прав та свобод", який складається з 5 статей). А в розділі V Конституції Перу 1993 р. названі шість видів таких гарантій : процес "хабеас корпус", процес " ампара", процес із вимогами "Надати відомості", процес про неконституційність правових актів, т.зв. "народна дія"" та "Виконавчий процес".