Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпоры по философии2 / Мои шпоры на философию-печать.doc
Скачиваний:
193
Добавлен:
02.05.2014
Размер:
689.15 Кб
Скачать

59. Чуттєве та раціональне в пізнанні. Сенсуалізм і раціоналізм в науковому пізнанні. Емоції і наукова творчість. Проблема інтуїції.

Пізнання є складним процесом, що має певну структуру. Виділяють основні форми пізнання — чуттєву та раціональну, а також рівні пізнання — емпіричний і теоретичний.

Чуттєва сторона пізнання є єдністю відчуття, сприйняття і уявлення. Відчуття — це відображення за допомогою органів чуття окремих властивостей, певних сторін речей. Сприйняття — це синтетичний комплекс різного роду відчуттів, що дає можливість створення єдиного образу предмета, отримання інформації про об'єкт в його цілісності. Уявлення — це образ речі чи явища, що вникає на основі минулого чуттєвого досвіду. Ідеальні чуттєві образи — це завжди поєднання минулого і наявного чуттєвого досвіду, вони обумовлені не лише самим об'єктом відображення, але й особливостями суб'єкта, а також формами раціонального пізнання.

Раціональне (абстрактно-логічне) пізнання здійснюється у формах понять, суджень і умовиводів. Акт пізнання — це завжди єдність чуттєвої і раціональної його форми. Чуттєве пізнання здійснює безпосередній зв'язок з об'єктом, раціональне — відображує загальні, істотні властивості предметів і явищ, які не доступні чуттєвому пізнанню. Своєрідною формою єдності чуттєвого і раціонального знання є інтуїція.

поняття — форми мислення, що відображають загальні, істотні, суттєві властивості і відносно сталі, стійкі відношення предметів, явищ, процесів. Поняття втілюють в собі не лише знання про об'єкти пізнання, але і знання про суб'єкт, його активність, про рівень розвитку практичної діяльності. В образах дійсності, що виникають на основі чуттєвого і раціонального пізнання, відображаються потреби і інтереси, реалізуються мотиви і цілі, ідеали і настанови людини і людства.

Розвиток пізнання відбувається на двох рівнях — емпіричному і теоретичному, що відповідає руху мислення від знання явищ до знання сутності. Явища — це окремі відношення предметів, їх зовнішнє буття. Сутність — основа відношень, зв'язків предмету, його внутрішній зміст. Емпіричне знання є відображенням явищ, окремих відношень, безпосередніх зв'язків предмету. Одиниця емпіричного знання — факт. Теоретичне знання є відображенням сутності, на основі якої пояснюються різноманітні явища. Основним елементом теоретичного знання є теорія як форма логічного мислення, в якій найбільш повно реалізуються знання про предмет.

СЕНСУАЛІЗМ — напрям у теорії пізнання, який визнає відчуття єдиним джерелом Знань. Протилежний раціоналгзмові. Розрізняють матеріалістичний та ідеалістичний напрями сенсуалізму.

Якщо відчуття розглядати як відображення об'єктивної реальності, то послідовний С. за певних умов веде до матеріалізму (Ф. Бекон, Дж. Локк, П.-А. Гольбах, К.-А. Гельвецій, Л. Фе-йєрбах та ін.). Але, якщо відчуття роз­глядати як суб'єктивний стан свідомо­сті і зовсім заперечувати об'єктивну ре­альність або зводити її до непізнаванної <речі у собі», то С. набирав суб'ектйвно-ідеалістичного характеру (Дж. Берклі, Д. Юм, філософія емпіріокритицизму). Довівши єдність чуттєвого і логіч. пізнання, розкривши єдність пізнавальної діяльності людини з суспільною практикою, діалектичний матеріалізм подолав обмеженість домарксистського сенсуалізму.

Рационализм всегда настаивал на особой роли разума как единственного и достоверного источника человеческих знаний. Его исходный тезис – все. Что есть в знании, получено посредством разума. Рационализм означает безграничную веру в человеческий разум, в знания как основной двигатель общественного прогресса.

ІНТУЇЦІЯ — момент світосприймання, що є вираженням безпосередності у процесі пізнання

В пїзнавалиній діяльності дискурсивне осмислення даних не завжди виділяється як особлива ланка, а може здійснюватися шляхом своєрідного узагальнення безпосередньо від вихідних даних до результату. Цей перехід слід розглядати крізь призму закону переходу кількісних змін у якісні. І.— якісний стрибок у пізнанні, підготовлений усім його попереднім розвитком. Інтуїтивний творчий акт можна тлумачити як «ущільнення» в часі, згортання й перехід до сфери підсвідомого якихось алгоритмів мислення (детермінованої послідовності стадій-руху мислення до результату). Інтуїтивний акт щоразу опосе­редкований наявним знанням. Нагромадження досвіду й цілеспрямованість індивіда на розв'язання завдання (пізнавальна ціль постає в ролі домінанти, що підпорядковує собі всі процеси в корі й підкорці головного мозку) є необхідною передумовою інтуїтивного акту.

Соседние файлы в папке Шпоры по философии2