69. Культура як соціально-історичний феномен, спосіб буття людини. Культура і антикультура. Масова культура.

Культура – конкретная и очень важная характеристика человеческой жизни. Она воплощается в продуктах материального производства, музыке, философии и др., в способах управления и организации, формирует человека (педагогическая культура). Культура есть единство духовного и матераального, и благодаря этому она выходит за рамки общественного сознания.

Культура как многогранное явление общественной жизни имеет собственную логику развития. Она погружена в исторический процесс и испытывает на себе его активное воздействие. В этом смысле культура имеет социальную детерминизацию, т е ее фннкционирование и развитие обусловлено множеством причин и факторов общественного характера.

На состояние культуры всегда влияет экономика, производительные силы общества. Расцвет экономики означает подъем культуры вцелом. Однако между ними нет однозначной зависимости.

Политический ит общественный строй также влияют на культуру. Назревающие в общественном устройстве крупные перемены вызывают новые веяния и настроения в культуре.

Национальные особенности народапридают культуре неповторимый колорит и своеобразие. Принято говорить о немецкой педантичности, щедрости русского нарда, прагматичности американцев.

Влияние выдающейся личности на культуру – изобретатели, конструкторы, ученые, пророки, художники, композиторы.

Массовая культура имеет своей исторической целью информирование широких слоев населения о возможностях культуры, о ее языке, о навыках, необходимых для восприятия искусства, но массовая культура не может заменить прикосновения к высокому искусству. Однако на любом уровне культура в ее широком смысле являет собой гуманистически ориентированную ценность. А все, что разлагает эту ценность, есть антикультура.

Масова культура” – не завжди впливає на людей позитивно. Це стандартизовані і усереднені явища: мода, естрада, шоу-бізнес, речі побуту. Масова культура дозволяє дуже швидко переходити національні кордони. Масова культура – „шоу-бізнес” – швидкі і легкі гроші.

Масова культура має і негативне – вона нівелює духовні національні цінності, наприклад, мова.

Елітарна культура – висока мода, література та ін. Вона недоступна більшості людей. Культура для еліти. Елітарна культура зараз стає більш доступнішою завдяки високим технологіям. Носії елітарної культури часто зневажають решту суспільства і в цьому - негатив.

Але людство, користуючись технікою, створює не все собі на благо. Наприклад – печі, концтабори, зброя. Бо це створено для знищення людей – це анти культура. Сміття – також, бо це є продукт суспільства, але це не є явищем культури.

72. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства, інформаційного суспільства (д. Белл, о.Тоффлер).

В останній чверті ХХ ст. людство вступило в нову стадію свого розвитку - стадію побудови інформаційного суспільства. В такому суспільстві людина неспроможня що-небудь зробити, вона постійно знаходиться під напором великої кількості інформації, що збільшується, брошур, книг і т.д.

Всі трансформації в суспільстві невіддільні від історичного процесу. Відомі різні типології цивілізацій. Найбільш великомасштабної є цивілізаційна типологія Тофлера. Він виділяє три основні цивілізації, що виникають у ході глобальних соціально-технологічних революцій.

Першою є аграрно-реміснича. Її результат - виникнення історично першої цивілізації, в основі якої в сфері виробництва лежать землеробські і ремісничі технології, що обумовили перехід до осілості, поява різних форм власності, виникнення перших держав.

Друга може бути названа індустріальною. Вона охоплює період з ХVІІ до початку ХІХ в. Її результатом є виникнення індустріальної цивілізації, у рамках якої складаються різні господарства (технічні досягнення набувають особливо важливого значення: від рівня промислового розвитку залежали авторитет держави, її економічна та військова могутність, вплив на економіку інших країн, здатність завоювати нові території або утримати вже завойовані тощо).

Остання, що відбувається на наших очах соціально-технологична революція, є інформаційно-комп'ютерна революція.

Для постіндустріальної стадії панівними є інформаційно-інтелектуальні технології, які не лише забезпечують високу ефективність, але й докорінно змінюють умови і економічного розвитку. Віками люди жили в умовах обмежених ресурсів, ефективне їх використання було предметом економічної науки. Інформаційно-інтелектуальні технології знімають цю проблему. Принципово важлива риса постіндустріального суспільства полягає в тому, що матеріальне виробництво досягає такого рівня розвитку, на якому воно забезпечує матеріальні і духовні потреби людини і суспільства.

Белл в 50 р. Говорив, що традиційне суспільство: перший період - обробка землі; 2-й період – індустріалізація; 3-й період – постіндустріальний період. Основна риса – виробничі послуги на основі знання. !!!Белл з70-х р. Порівнював постіндустріальність і інформаційне суспільство.Чому постіндустріальне? В індустріальному виробництві 70 % зайнято у виробництві, 30 % - інші. Сфера послуг – більш 70% населення – у сфері послуг, яке ґрунтується на теоретичному знанні

70. Проблеми типологізації історії: порівняльний аналіз(Данилевський, Маркс, Ясперс, Тойнбі) культура, цивілізація, епоха, формація як категорії соціальної філософії і філософії історії. Праця К. Ясперса "Сенс і призначення історії ".

Формационный подход

Категория общественно-экономическая формация — это категория философии, истории, а специфика философских категорий состоит в том, что, будучи абстракциями самого высокого уровня, они отражают наиболее общие, сущностные черты объективной действительности. Формация имеет дело с общей логикой развития человеческого общества, абстрагируясь от частных явлений и случайностей.

Маркс разбил всю историю на пять формаций:

- первобытнообщинная,

- рабовладельческая,

- феодальная,

- буржуазная

- коммунистическая.

Правда, у Маркса есть еще и другое деление истории: первичная формация (первобытное общество), вторичная формация (рабство, феодализм, капитализм) и третичная формация (коммунизм). Причем, согласно Марксу, каждая последующая формация является более прогрессивной по сравнению с предыдущей.

Основными «недостатками» формационного подхода ряд ученых считают:

1) схематизм,

2) утопичность понимания коммунистической формации,

3) навязывание единого линейного пути развития.

Цивилизационный подход

Современные представления о цивилизации рассматриваются мыслителями как нечто Единое, находящееся вне рамок социальных систем. Это связано с идеей целостности, единства мира. Категория цивилизации охватывает природу и уровень развития материальной и духовной культуры, результаты деятельности человечества по созданию «второй природы», внедрение элементов ноосферного характера в наличное бытие современного человечества.

Цивилизация представляет собой совокупность материальных и духовных достижений общества. Категория «цивилизация» используется в широком спектре наук и поэтому употребляется на различных уровнях абстракции:

1) в общефилософском смысле - как социальная форма движения материи;

2) как общая социально-философская характеристика всемирно-исторического процесса и качественно-определенных стадий его развития;

3) как культурно-исторический тип, характеризующий регионально-традиционные особенности развития общества;

4) как обозначение цивилизованных обществ, сохраняющих в течение длительного времени свою жизненную целостность (майя, шумеры, инки, этруски).

Итак, главная мысль в содержании категории «цивилизация» сводится к многообразию исторического процесса, который проходит путь от локальных, региональных стадий к общепланетарному уровню.

Большое внимание этой проблеме уделил А. Тойнби. У А. Тойнби (1889-1975 гг.). история человеческого общества описывается не прямой линией прогресса, а предстает в виде ряда цивилизаций, каждая из которых возникает, развивается, а затем деградирует и погибает.

Под цивилизацией он понимает устойчивую общность людей, объединенных прежде всего духовными традициями, а также географическими рамками.

Свой анализ развития общества А. Тойнби строит, основываясь на идее цикличности развития. Цикл обозначает последовательный переход от стадии генезиса, как периода зарождения цивилизации, к стадии роста, сменяющейся надломом и затем дезинтеграцией.

Культурологический подход

Культурологический подход к истории широко использовал немецкий философ Освальд Шленглер (1880-1936), взгляды которого были широко распространены на Западе в первой половине XX века. Каждая культура, по его мнению, существует изолированно и замкнуто. Она появляется на определенном этапе исторического процесса, а затем погибает. Таких культур Шпенглер насчитал восемь: индийская, китайская, вавилонская, египетская, античная, арабская, русская и западноевропейская. Любая культура переживает возрасты отдельного человека: детство, юность, зрелость и старость.