68. Соціальне буття. Основні проблеми філософії соціального буття. Духовне та матеріальне в існуванні спільства (теософські, марксистські та інші погляди).

Соціальне буття.

Категорія „буття” узагальнює всі види буття, та структурує їх (буття матеріальне, буття серед речей, буття духовне, буття індивідуальне; третя форма буття – буття соціальне).

Людина – як ??? істота, є не тільки продукт природи, а й суспільства. Людина – особливе тіло, яке має сутнісні сили, здатність до мислення, волі, емоцій, почуттів, творчості, діяльності.Людина в процесі соціалізації освоює культури і на основі цього реалізуються її сутнісні сили.Людина має свої потреби. Задовольнити свої потреби самотужки людина не може. Об’єктивно людина змушена вступати у відносини із собою подібними.

Індивідуальні потреби людей. (???)У кожного потреби спрямовані в іншій бік. Але це не хаос. Там, де стріли перетинаються – спільне. Людина віддає частину своєї свободи, вступаючи у відносини з іншими. Є потреби, що перетинаються у декількох людей, а є – у всієї соціальної групи.

Якщо в якійсь точці перетинається велика кількість потреб, вони стають суспільні, необхідні для існування соціуму. Люди вступають в них незалежно від того, хочуть вони цього чи ні.

Суспільство – це зв’язки між індивідами, необхідних, суттєвих, тобто закономірних. !!!

Буття соціальне – співбуття людей („спів-буття”) – буття однієї з іншої. Соціальні закони об’єктивні. Розвиток суспільства підпорядкований законам, як і природі, але ці закони мають специфіку. Вони пов’язані з цілеспрямованою діяльністю людей.

Суспільство – система, яка розвивається на основі законів. Закони – не юридичні норми, вони форсуються в ході розвитку суспільства. Свободні – закони створюють самі. Але люди залежні від природи та інших людей.

У другій половині 19 ст. у Марксистській філософії з’являється поняття соціологічних законів, які керують буттям людей. „ В суспільних умовах життя люди вступають у виробничі відносини, які створюють базис, на якому будується юридична надбудова” Маркс.

Люди не можуть змінити соціальні закони, але можуть пізнавати їх. Своєю діяльністю люди можуть змінювати прояв законів. Закон прокладає собі дорогу через масу випадковостей – несуттєвих проявів.

Кожне нове покоління одержує вже готові суспільно-політичні відносини і повинна вступати в ці відносини.

Буття соціальне включає в себе матеріальне і духовне буття суспільства.

Матеріальне - виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних благ.Духовне життя – духовне виробництво, споживання та накопичення духовних цінностей.

У матеріальному виробництві беруть участь усі працездатні люди, вони виробляють конкретні речі для конкретного призначення.Духовне виробництво має свою специфіку:

1. Це не конкретні речі, а ідеї, погляди, звичаї, літературні твори, твори мистецтва та ін. Це – абстрактні образи. Абстрактні – бо людина тлумачить їх по-своєму, тому що образи, що формуються у нашій уяві, є ідеальними і абстрактними.

2. У створенні усіх цінностей беруть участь геніальні, талановиті люди, які мають відповідну освіту, які ці здібності змогли реалізувати.

Матеріальне та духовне виробництво тісно пов’язане між собою. Виробництво потребує спільних дій, а значить мислення співпраці між людьми. Тут відіграють роль навіть симпатії та антипатії людей.

Духовні цінності матеріальні носії (рамка для картини, бум ага для написання та ін.).Питання в тому де який процес домінує.

У споживанні духовних цінностей приймають участь всі люди. Процес освоєння матеріальної і духовної культури і є процесом соціалізації людини.

У розумінні суспільства релігійні наміри ґрунтуються, на тому, що Бог – основа суспільства (на прикладі Адама і Єви). Все земне життя - процес очищення від гріхів, щоб очистившись, поєднатися в боголюдстві, якщо не очиститися – апокаліпсис.

Августин Блаженний – історія як очищення від гріхів, вдосконалення душі.

Марксистська точка зору – суспільна історія відрізняється від історичної природи тим, що суспільна історія створена нами. Люди самі створюють умови буття, перетворюють природу, суспільство і самих себе.

Фейєрбах говорить, що в основі – релігія, але в значенні відношення між людей. Кожне нове покоління створює нову релігію. Ціль – створити така релігію, якої ще не було.

Г вважали, що в основі всього – освіта. Вони вважали, що освічений монарх – основа розвитку суспільства (Приклад – Вольтер вважав Катерину 2 взірцем) Маркс вважав, що спочатку люди задовольняють свої нагальні потреби, а потім „творять історію”. !!!

Люди вступають у відносини між собою, вони створюють соціальні групи. Одна і та ж людина вступає у різні соціальні групи є членом їх.

Соціальна структура суспільства - це система стійких, упорядкованих зв’язків між соціальними групами, які виступають елементами соціальної системи. Ця сітка соціальних зв’язків визначається рівнем розвитку продуктивних сил, типом виробничих відносин і характером соціальних інститутів.