73. Суб'єкти та об'єкти історії. Народ та особа в історії. Місце природних і духовних чинників в історичному процесі.

Історія – це не минуле. Історія – єдність минулого, теперішнього і майбутнього. Єдність ця переплітається у теперішньому.Люди вивчають минуле, щоб не допустити помилок в теперішньому і в майбутньому.Єдність – часова. Історія – просторово-часовий феномен (континуум). Кожна людина має сенс життя, і в кожного він свій. Значення – об’єктивний зміст чогось. Подія – має місце і має наслідки.

Сенс – внутрішні ознаки, характеризуючи якогось явища, предмета. Внутрішні ознаки характеризує кожна людина по-своєму, виходячи з інтересів, волі, бажань. Сенс має суб’єктивний аспект. Значення об’єктивне. Сенс – це ті ідеали, до яких людина прагне, а прагне через якісь цінності.

Історія теж має свій сенс. Сенс, бо суспільство – сукупність зв’язків між людьми. Кожна соціальна група приймає для себе соціальні цінності і мА соціальні ідеали. Ґрунтується на інтересах певної соціальної групи. !!!Сенс – визнання певною групою соціуму або мислителів певних ідеалів, механізмів його здійснення. Це та система цінностей яка використовує існування суспільства.Соціальні групи дуже різні. Кожна з цих соціальних груп тлумачить по-своєму.

Виражати суспільні інтереси певної групи є мислителі. Підходи до тлумачення сенсу історії різні.

1. Царство дійсностей. Природна дійсність. Метод пояснення характерний для природних явищ.

2. Царство цінностей. Соціально-суспільні цінності мають об’єктивне значення.

3. Царство сенсів. Сенси тлумачаться людьми по-своєму. (тлумачення) Цінність одна і та ж, а тлумачення його різні

Приклад: 1 світова війна. Була в такий то період, приймали участь конкретні люди. А тлумачиться ця подія різними людьми по-різному – надається сенс.

Проблеми історії хвилювала людство з античності. Геродот змальовував історичний процес, як минулі події. Історичні події повторюються, бо „все іде по колу”. Ідеал – повернення.

Середньовіччя. Коло розривається. Історія постає як єдність минулого, теперішнього та майбутнього. Минуле – рай людської історія – початок з „гріхопадіння”. Вся історія – очищення людства. Ідеал – досягнення боголюдства. Августин Блаженний виражає ідеї сенсу історії як можливість настання 2-х результатів: якщо людство очищається від гріхів – боголюдство, якщо ні – апокаліпсис.

Новий час. Домінуюча форма суспільної свідомості – наука. Ідеал – прогрес людства. Його втілює Дж. Б. Віко. Для нього історія – єдність у просторі і часі. Замість божественного закону – природний закон, який діє незалежно від того, який це народ і яка це територія. Кожен народ проходить 3 стадії:1. Первісне варварство2. Феодалізм3. Епоха міст, юридичних законів і розуму (епоха цивілізації).

Потім все повторюється але на більш високому рівні . „Розум править світом” Досягнення розуму мають найбільшу цінність.

Початок 19 ст. Гегель. Історія – саморозвиток ідеї на основі плану. Історія у далекій перспективі зв’язана з явищами: війна, прогрес, потрясіння, але вони є випадковими явищами, які не можуть вплинути на прогрес. Знаряддя – великі особистості. Вони і є рушійними силами. (Цезар, Наполеон та ін.)

Марксизм. Історія - як прогрес, рушійними силами виступають суперечності і їх розв’язання між продуктивними силами та виробничими відносинами. Виробництво – основа розвитку суспільства. Закон відповідає виробничі відносин характеру продуктивних сил. Через соціальні революції – до ідеалу. „Царство свободи” – відсутність приватної власності. Рушійні сили – народні маси. Комунізм – процес саморозвитку особистості: „свобода розвитку кожного є запорука свободи розвитку суспільства”.

20 ст. Різні підходи. Бердяєв, Ясперс. Персоналістській підхід. „Царство свободи” – досягнення ідеалу кожної людини. Обидва релігійні філософи. Бердяєв після 1905 р. перейшов від революційних до релігійних цінностей. Ясперс – сенс історії у створені ще не баченої релігії. Тойнбі, на відміну – моральна гідність кожної людини. Бердяєв і Ясперс вважали, що цивілізація знищує культуру, Тойнбі - ні.

Народні маси – поняття соціальної філософії. Народонаселення – категорія демографії та етнографії – міграція народонаселення.Соціальна філософія – це конкретно історичне поняття народних мас.Народ – доросле працездатне населення інтереси яких збігаються з об’єктивним ходом історії. !!!В різні історичні часи це були різні верстви.

Марксизм каже, рушійною силою історії є народ, бо він творець і суб’єкт історії.

Основою суспільства є матеріальне виробництво, без яких немає не людини, ні суспільства. Виробляють їх народні маси і своєю працею вони творять історію, будуючи і створюючи все, навіть не усвідомлюючи це. Це в економіці. В історичній сфері творцем і суб’єктом історії є народ.

Якщо державна влада не відображає інтереси більшості населення, вони здійснюють повстання, бунт, революцію, які очолюються ватажками.Війни виграються не полководцями, а солдатами і офіцерами, які повинні знати, що вони мають робити.

Видатні особистості висуваються з народних мас і виражають їх інтереси.

Та соціальна теорія стає ідеологією, якщо вона виражає інтереси певних верств населення. Народні маси діють стихійно, видатні особистості вносять порядок в цей процес.

Об’єктивне є те, що ця особа неодмінно знаходиться. Але людина, яка стала цим – історична випадковість. !!!

Народ творить мову, традиції та ін. Видатні особистості виховуються на цьому і творить. Народ породжує таких геніїв, але саме народні маси оцінюють їх витвори. !!!

Народ перетворюється на суб’єкта історії, коли народні маси свідомо ,розуміють свої інтереси і задачі, і свідомо творить історію.

Історичний час вимірюється епохами, а не звичайним часом. Епоха – певний відрізок історії, який характеризується певними подіями в історії. (Епоха Відродження, хрестових походів) Це більш короткий проміжок часу ніж, наприклад, феодалізм (період).