3.3. Конструкторська підготовка виробництва нового продукту

Конструкторська підготовка виробництва (КПВ) — це сукупність взаємозалежних процесів, що забезпечують технічну готовність підприємства до випуску нового продукту у встановлений термін із заданими параметрами якості, обсягом виробництва й рівнем витрат. Головне завдання конструкторської підготовки полягає в доцільному й ефективному пристосуванні відпрацьованої конструкції продукту до умов його майбутнього виробництва при обов'язковому збереженні закладених у конструкцію параметрів якості.

Конструкторська підготовка виробництва є органічним продовженням або складовою частиною базової дослідно-конструкторської розробки продукту. Для умов одиничного виробництва, виконання індивідуальних замовлень або експериментальних робіт підготовка технічної документації на новий продукт повністю завершується в процесі дослідно-конструкторської розробки. Якщо передбачається організація повторювані (серійного або масового) виробництва нового продукту, то розробка робочої документації у відповідності зі сформованою практикою здійснюється поетапно: спочатку - на досвідчений зразок (або досвідчену партію), потім - на настановну серію нового продукту й, нарешті, - на стійке, повторюване виробництво. У такому ітераційному процесі, що становить зміст конструкторської підготовки виробництва, послідовно спрацьовуються якісні параметри продукту й вирішуються два головні завдання:

• підвищення рівня уніфікації й стандартизації конструкції;

• забезпечення технологічності продукту.

Уніфікація — комплекс засобів, спрямованих на усунення необґрунтованого різноманіття типів і конструкцій продуктів й їхніх вузлів, форм і розмірів деталей і заготівок, профілів і марок матеріалів. Заснована на застосуванні в конструюванні типових технічних рішень, уніфікація являє собою один з ефективних напрямків, що дозволяють підвищити якість продуктів, зменшити трудомісткість і скоротити терміни проектування й освоєння виробництва нового продукту. Як основні напрямки конструктивної уніфікації виступають:

• скорочення номенклатури виробів, складальних одиниць і вузлів, що мають однакове або подібне експлуатаційне призначення й параметри;

• запозичення окремих деталей, вузлів для нового продукту із числа раніше освоєних у виробництві на основі конструктивної спадкоємності;

• створення параметричних рядів (гам) продуктів, аналогічних по конструктивному рішенню, але різних по габаритам, потужності й іншим експлуатаційним параметрам;

• типізація форм і розмірів деталей і заготівель, профілів і марок використовуваних матеріалів.

Стандартизація являє собою вищу форму уніфікації. Міжнародна організація по стандартизації (ІСО) прийняла наступне визначення стандартизації.« Стандартизація — це процес встановлення й застосування правил з метою впорядкування діяльності в даній області на користь і при участі всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення загальної максимальної економії, з дотриманням функціональних умов і вимог безпеки». Стандарти встановлюють обов'язкові для виконання норми, зразки, типи рішень і поширюються не тільки на конструкцію продукту, але на всі інші фактори виробництва.

Прогресивною формою конструювання нової продукції на основі уніфікації й стандартизації є агрегування, що дозволяє здійснювати так називане модульне проектування продукту. Агрегування — це система проектування продукту шляхом компонування його з обмеженого числа уніфікованих елементів й, насамперед, модулів машин. Використання модульного проектування різко скорочує терміни проведення й витрати на розробку продукту, дозволяє широко застосовувати сучасні системи автоматизованого конструювання.