1.4. Менеджмент, як системний процес формування управлінських рішень
Керування пронизує всі сфери життя. Керування має місце: 1) у технічних системах (керування машинами, устаткуванням); 2) у біологічних системах (керування зграями птахів, чередами звірів); 3) у соціально-економічних системах (керування колективами людей). Причому тільки у третій сфері можливе використання терміна «керівництво» замість «керування». Більше того, така термінологія точніше відображає суть різних процесів.
Процес керування. Аналіз процесів керування в у трьох сферах показує, що при всіх розходженнях між ними їм властивий ряд загальних закономірностей. Так, процес керування завжди припускає наявність у системі двох об'єктів: органа (суб'єкта) керування й об'єкта керування, а також двох каналів передачі інформації: прямої або командної інформації та інформації зворотного зв'язку й, по суті, являє собою процес руху та перетворення інформації у замкнутому контурі (рис. 1.2). Суб'єкт керування перетворює за певним законом інформацію стану у командну інформацію, що підкоряє поводження об'єкта керування певній меті.
На рис. 1.2 цей процес показаний на прикладі бізнес-організації. Відзначимо, що будь-яка бізнес-організація відноситься до класу великих соціально-економічних систем: соціальних — тому що організація створюється людьми для досягнення своїх цілей, економічних — тому що ці цілі мають економічний характер, великих — тому що організація характеризується великим числом елементів, що входять до її складу, різноманіттям зв'язків між ними, неможливістю оцінки її діяльності яким-небудь одним критерієм, множинністю способів її внутрішньої структуризації.
З малюнка видно, що процес керування залежить від дії факторів внутрішнього й зовнішнього середовища організації. Зовнішнє середовище бізнес-організації включає:
• споживачів її товарів (замовників, покупців);
• постачальників всіх необхідних для роботи ресурсів;
• конкурентів, що заважають їй працювати «собі на втіху»;
• дочірні організації;
• органи державної та муніципальної влади, що видають закони, розпорядження, що визначають правила роботи на ринку;
• досягнення науково-технічного прогресу;
• громадські організації та групи, у першу чергу - професійні союзи;
• екологічне середовище;
• соціо-етнічні фактори у регіоні місця розташування організації.
Серед зовнішніх факторів (зовнішніх зв'язків), що впливають на роботу бізнес-організації, як елемента макроекономічної системи, можна особливо виділити вертикальні зв'язки управлінського характеру з боку державних і муніципальних органів, що формують певну економічну політику, а також горизонтальні «партнерські» зв'язки з постачальниками, споживачами, конкурентами.
|
Керуюча підсистема (суб’єкт керування) |
|
Керуюча підсистема (об’єкт керування) |
Вертикаль
керування
Зовнішнє Горизонтальні
середовище
(партнерські)
зв’язки
Командна Інформація
інформація зворотного
(управлінські зв’язку
рішення)
Рис. 1.2. Інформаційний контур керування бізнес-організацією та система її зовнішніх зв'язків
На відміну від недавнього минулого держава сьогодні має істотно менший вплив на бізнес-організації. Він складається в основному у формуванні податкової політики, в організації зовнішньоекономічної діяльності та митного контролю, у забезпеченні прав і здоров'я працівників та охорони навколишнього середовища.
Внутрішнє середовище бізнес-організації багатогранне та включає матеріально-технічні, організаційні, соціально-побутові, санітарно-гігієнічні, соціально-психологічні, інформаційно-комунікативні фактори, які повинні бути враховані в процесі керування.
Найбільшу складність і в той же час найбільший інтерес для аналізу представляє функція перетворення інформації суб'єктом керування та формування управлінських рішень. Процес керування — це процес вироблення та забезпечення виконання підлеглими прийнятих керівником управлінських рішень. Таким чином, прийняття управлінських рішень — основа керування. Рішення — один з необхідних елементів вольової дії людини, припускає усвідомлення цілей, засобів їхнього досягнення й очікуваних результатів. Рішення можуть бути побутовими, політичними, конструкторськими, технологічними, управлінськими. Класифікація управлінських рішень представлена на рис. 1.3.
Вимоги, пропоновані до управлінських рішень:
1) цілеспрямованість;
2) ефективність;
3) обґрунтованість;
4) адресність (звертання до конкретного виконавця);
5) своєчасність;
6) правочинність (керівник має право приймати подібні рішення);
7) несуперечність;
8) здійсненність;
9) чіткість (неможливість двозначного трактування рішення);
а)
б)
в)
г)
д)
Рис. 1.3 Класифікація управлінських рішень:
a) - за рівнем прийняття рішень; б) - за характером розв'язуваних завдань; в) - за методами прийняття рішень, г) - залежно від характеру вихідної інформації; д) - залежно від того, як приймаються рішення
10) повнота (містить всю інформацію, необхідну для виконання);
11) стислість викладу;
12) ясність і зрозумілість;
13) етичність (виклад у поважній стосовно підлеглого формі).
Відомі різні підходи до процесу підготовки й прийняття рішень. У рамках кожного підходу можна виділити певну сукупність послідовно застосовуваних прийомів і методів, етапів і процедур, що мають прямі та зворотні зв'язки, що називають технологією прийняття управлінських рішень.
Технологія прийняття управлінських рішень.Прийняття рішень являє собою свідомий вибір одного з наявних варіантів дій (альтернатив), що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом —метою.
Альтернативи повинні бути оцінені відповідно до обраного критерію та зроблений вибір кращої з них. Добре, якщо вибір може бути якимось чином формалізований. До цього необхідно прагнути, однак у кожному разі остаточне рішення завжди залишається за керівником, тому що саме він несе особисту відповідальність за це рішення. Концептуальна схема ухвалення управлінського рішення показана на рис. 1.4.
Рішення в організації можна розглядати як продукт управлінської праці, а його прийняття - як процес, що веде до появи цього продукту. Таким чином, процес прийняття управлінських рішень є основною частиною щоденної роботи будь-якого керівника. Прийняття рішень в організації - це:
• свідома та цілеспрямована діяльність, здійснювана людьми - керівниками, менеджерами;
• поводження людей, засноване як на фактах, так і на їх ціннісних орієнтаціях;
• процес, що базується на усвідомленій взаємодії членів організації;
• процес, що представляє собою одночасно науку та мистецтво.
Відповідно до останнього твердження у прийнятті рішень можна виділити дві складові. Об'єктивна складова — це така частина роботи з прийняття рішень, яка піддається формалізації, що дозволяє передати її помічникам керівника або автоматизувати.Суб'єктивна складова — це частина роботи менеджера, що не формалізується, яка дозволяє йому приймати остаточні рішення на основі об'єктивної інформації, але з використанням інтуїції та досвіду.
Рис. 1.4. Концептуальне подання процесу прийняття управлінських рішень
Відзначимо, що робота менеджера не обмежується прийняттям управлінських рішень. Менеджерові необхідно також організувати їхнє виконання. Тут проявляється ще одна грань менеджменту — уміння домагатися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поводження інших людей. З огляду на сказане, можна дати таке визначення менеджменту.Менеджмент - це керівництво колективами виконавців і керівництво у колективах виконавцями. Виробничий менеджмент - цілеспрямований вплив на колективи людей для організації та координації їхньої спільної діяльності у процесі виробництва матеріальних благ.
Контрольні питання й завдання
1. Що повинен знати й уміти сучасний менеджер?
2. У яких сферах діяльності може працювати менеджер?
3. Назвіть дві головні функції виробничого менеджменту. Як вони пов'язані з рішеннями, які приймає менеджер?
4. Складіть зразковий алгоритм ухвалення рішення, використовуючи власний досвід.
5. Чи існує зв'язок між основними віхами розвитку менеджменту та промислових революцій?
6 Неспеціалісти зазвичай не розділяють дві галузі науки та практичної діяльності людей - економіку та менеджмент, називаючи їх просто «економіка». Використовуючи вивчений матеріал, спробуйте обґрунтувати необхідність розділу понять «економіка» та «менеджмент».