Питання для самоконтролю

1. В чому полягає призначення товарних запасів на оптовому підприємстві?

2. В чому полягає суть регулювання матеріальних запасів?

3. Що таке управління матеріальними запасами?

4. Що таке оптимальний запас товарів?

5. Які моделі оптимізації товарів запасів застосовують на практиці?

6. Що таке точка замовлення? Як її визначити?

7. Що таке страховий запас?

8. Як здійснюють облік товарних запасів?

9. Які документи використовують під контролем за станом товарних запасів?

10. Яким чином здійснюється регулювання товарних запасів?

Тема 3. Поняття міжнародної комерційної угоди та зовнішньо-торгівельні контракти План

1. Організація міжнародної оптової торгівлі

2. Поняття міжнародної комерційної угоди та зовнішньо-торгівельні контракти

3. Поняття про правила ІНКОТЕРМС

4. Поняття про державну митницю, її функції

5. Реєстрація учасників зовнішньоекономічної діяльності

Ключові терміни

Комерційні зв’язки, проста структура угоди, складна структура угоди, зовнішньо-торгівельний контракт, міжнародне регулювання,спеціальні зона.

1. Організація міжнародної оптової торгівлі

Організація міжнародної оптової торгівлі — це складний та багатоплановий процес еквівалентного обміну крупними партіями матеріальних благ між комерційними суб'єктами, зареєстрованими як су­б'єкти господарювання у різних країнах.

Міжнародна оптова торгівля розпочинається з вивчен­ня попиту і пропозиції на інтернаціональних товарних ринках із встанов­ленням кола суб'єктів і об'єктів, що взаємодіють на цих ринках. У підсум­ку проведених маркетингових обстежень потенційний учасник міжнарод­ної торгівлі обирає певний цільовий ринок, свою нішу чи сегмент у ньому, визначається з власною товарною спеціалізацією або профілем.

Комерційні зв'язки в міжнародній, як і внутрішній, оптовій торгівлі характеризуються простою або складною структурою. За простої струк­тури комерційні зв'язки встановлюються безпосередньо між продавцем і покупцем, а за складної — за участю посередників.

Налагодження комерційних зв'язків між суб'єктами інтернаціональної оптової торгівлі завершується укладенням міжнародних господарських документів — зовнішньоторговельних договорів, контрактів і угод. У цих документах юридично закріплюються попередньо обумовлені права та обов'язки контрагентів щодо еквівалентного обміну матеріальних благ.

Завершальним етапом організації міжнародної торгівлі є виконання укладених угод та контроль за виконанням сторонами своїх зобов'язань щодо поставки товарів або надання послуг. Він провадиться за допомогою заходів, аналогічних тим, що застосовуються у вітчизняній комерційній практиці, а також спеціальних режимів, методів і прийомів, які широко

практикуються у міжнародному бізнесі.

2. Поняття міжнародної комерційної угоди та зовнішньо-торгівельні контракти

Процес підготовки і проведення гуртових закупівель або реалізації ма­теріальних благ на зовнішніх ринках передбачає роботу з укладення і ви­конання договорів, угод і контрактів. Ця частина комерційної діяльності вимагає від вітчизняних господарських суб'єктів, що виходять на міжна­родні ринки, посиленої уваги і ретельного відпрацювання через існування відмінностей у трактуванні й застосуванні окремих прийомів та методів у господарській практиці різних країн.

Операції гуртової купівлі-продажу товарів та екві­валентного обміну послугами у міжнародній торгівлі проводяться, як і у вітчизняній комерційній практиці, відповідно до попередньо укладених комерційних угод. У різних галузях міжнародної комерції або з приводу різних її об'єктів ці угоди можуть набувати відмінних форм і отримувати інші назви. Незалежно від назви (договір, контракт, угода, протокол, оборудка, оферта тощо) комерцій­на угода являє собою юридичний документ, розглянутий і підтвер­джений сторонами, який розподіляє між ними права і обов'язки щодо купівлі-продажу (еквівалентного обміну) товарів або послуг.

Найпоширенішим видом міжнародних комерційних угод є контракт — письмово оформлений договір, який містить послідовний набір основ­них і додаткових умов щодо суті виконуваної комерційнох операції.

Зовнішньоторговельний контракт — це договір постачання товарів, прийнятий в міжнародній торгівлі, що укладається між експортером та імпортером і регламентує порядок переходу права власності на товари, що є його об'єктом.

Структура зовнішньоторговельного контракту не є сталою і обов'язковою до виконання сторонами; вона може видозмінюва­тися і модифікуватися за взаємною згодою сторін від простої до розшире­ної. Проста структура контракту для набуття ним юридичної сили обов'яз­ково повинна містити такі істотні умови (розділи): предмет контракту; кількість; ціна; якість; умови постачання; базисні умови; вартість кон­тракту; порядок розрахунків; умови здавання —приймання; гарантії та санкції; арбітраж; умови форс-мажор; порядок транспортування; юри­дичні адреси сторін; підписи сторін.

Зовнішньоторговельний контракт із розширеною структурою має

такі розділи.

Преамбула (вступна частина) — містить назву та номер контракту; місце і дату його укладення; означення правового статусу і місцезнахо­дження сторін та їх найменування в подальшому тексті.

Предмет (об'єкт) контракту — містить розгорнуту характеристику асортименту товарів або послуг, що реалізуються за цим контрактом. В ок­ремих випадках цей розділ може виноситися за текст контракту у вигляді специфікацій, які є невід'ємною частиною того ж контракту і що обумов­люється в тексті самого контракту.

Кількість товарів — визначається відповідно до систем мір, об'ємів та ваг, що застосовуються в різних країнах і як їх еквівалент — у метричній системі. Кількість визначається за кожною товарною позицією з ураху­ванням особливостей оптової торгівлі окремими товарами, їх транспорт­ного упакування, маси нетто і брутто тощо.

Якість товарів визначається за сукупністю основних властивостей, здатних підтвердити можливість використання за основним призначенням. Застосовуються різні методи фіксації якісних параметрів товарів: за стан­дартами; за технічними умовами; за зразками; за вмістом основного компоненту; за специфікацією до контракту тощо.

У мови постачання товарів передбачають встановлення строків і дати постачання товарів за цим контрактом. Термін постачання збігається з мо­ментом передавання товару в розпорядження покупця або уповноваженої ним особи і може визначатися як конкретний період, календарна дата або як певна умова: "негайно", "швидко", "без затримки", "зі складу" тощо. За дату постачання за погодженням сторін може прийматися: дата здавання товару перевізнику або експедиційній фірмі, дата варіанта (складського свідоцтва), дата підписання акту приймання — здавання тощо.

Наступним розділом зовнішньоторговельного контракту є ціна товару. Ціна в міжнародній оптовій торгівлі встановлюється різними методами і залежить від багатьох факторів. За основу при визначенні ціни береться одиниця виміру товару, базисна умова поставки і валюта контракту. Контрактна ціна може запроваджуватися на час укладення договору, дії контракту, на момент виконання і виступати у вигляді твердої, рухомої, ковзної, з наступною фіксацією. Крім цього, в міжнародній оптовій тор­гівлі існує специфічна система знижок до ціни, які змінюються залежно від характеру операції, умов постачання і поточної кон'юнктури ринку.

Розділ контракту порядок проведення розрахунків і платежів — мак­симально чітко і послідовно встановлює валюту, строки, спосіб і форму розрахунків. Валютою розрахунків може бути валюта контракту, тоб­то валюта країни однієї зі сторін контракту, або валюта третьої краї­ни. Терміни розрахунків звичайно зазначаються сторонами в контракті як конкретна дата або період, протягом якого повинен відбутися платіж, і за­лежать від обумовленого моменту переходу права власності на товар. Ос­новними видами способів розрахунку в міжнародній практиці є банків­ський (готівковий) перерахунок, платіж з авансом і платіж у кредит. Прийнятними формами розрахунків є інкасо, акредитив, за відкритим рахунком, переказом, чеком, векселем тощо. На практиці форми розра­хунків часто переплітаються та комбінуються.

Упакування передбачає погодження сторонами вимог до транспортного і споживчого упакування, якщо цього вимагає характер товару. При цьо­му подається не тільки опис упакування, але й вимоги до його якості, роз­мірів, методу нанесення зовнішнього маркування і обумовлюється поря­док оплати понад вартість самого товару.

Порядок відвантаження передбачає обов'язкове технологічне забезпе­чення завантажувальних робіт й своєчасне інформування продавцем по­купця про готовність до відвантаження і завершення цього процесу. Од­ночасно з повідомленням про відвантаження покупцеві за допомогою за­собів зв'язку надсилається пакет відвантажувальних документів.

Здавання — приймання описує порядок фіксації факту передавання товару продавцем у розпорядження покупця. За своєю суттю здавання — приймання — це єдиний технологічний акт, що має на меті спільне підтвер­дження сторонами факту відповідності доставленого товару за якістю, кількістю та комплектністю параметрам, внесеним до специфікації та тех­нічних умов контракту. За місцем виконання акт здавання—приймання може бути попереднім (складається представником покупця у продавця) або кінцевим (складається в місці завантаження або в пункті призначення).

Претензії та рекламації передбачають порядок подання покупцем претензій до продавця; термін, протягом якого може бути висловлена претензія; права і обов'язки сторін стосовно подання і розгляду рекламації та способи врегулювання претензій. Претензії можуть висловлюватися лише стосовно тих питань, які не були врегульовані процедурою здавання — приймання. Вони надсилаються в письмовому вигляді й повинні містити конкретну вимогу до продавця щодо порядку усунення недоліків.

Гаранти обумовлюють порядок надання продавцем гарантій щодо то­вару, який реалізується. При цьому зазначають обсяг гарантії, термін, протягом якого гарантія є дійсною, і обов'язки продавця щодо усунення можливих дефектів або ліквідації невідповідності товару якісним пара­метрам.

Обставини непереборної сили (форс-мажор) — це умова, яка обгово­рюється сторонами на випадок настання надзвичайних обставин, що роб­лять виконання контракту частково або повністю неможливим. До таких форс-мажорних обставин відносять стихійні лиха (пожежа, землетрус, обвал, повінь тощо), політичні зрушення (війна, блокада, валютні й екс­портні обмеження і т. ін.). За умови настання непереборних обставин тер­міни виконання контракту переносяться. Якщо вони перевищують допу­стимі строки, то сторони мають право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, при цьому понесені збитки взаємно не відшкодовуються.

Арбітраж передбачає порядок регулювання спорів і суперечок, претен­зій і рекламацій, які не можуть бути розв'язані сторонами внаслідок пере­говорів. Для цього сторони погоджують порядок процедури звернення і орган арбітражу, у т. ч. країну (продавця, покупця чи третьої країни), до якого слід звертатися у випадку виникнення нерозв'язних суперечно­стей.

Умови транспортування містять опис передбачуваного маршруту транспортування вантажу; порядок розподілу між сторонами видат­ків із завантаження і розвантаження; прийоми оформлення супровід­них транспортних документів; норми завантаження; порядок інфор­мування про переміщення (прибуття) вантажу тощо.

Порядок отримання ліцензій та дозволів включається до контракту за потребою і містить конкретне визначення сторони, на яку покладається обов'язок отримання необхідного дозволу, а також порядок подальшого трактування взаємних зобов'язань у випадку неотримання такого дозволу (ліцензії).