Лексика

7.Дайте визначення професіоналізмів, діалектизмів.

8.Що таке жаргонізми, сленг, вульгаризми?

9.Що називається терміном?

10.Які ви знаєте групи термінів?

§ 17. Словники в Україні

Словник – це: 1. Словниковий склад мови, лексика. 2. Довідкове зібрання у вигляді книги (тепер і в комп’ютерному варіанті) слів, а також інших мовних одиниць з інформацією про їхнє значення, вживання, будову, походження тощо чи з перекладом їх на іншу мову (мовні, або лінгвістичні, філологічні словники) або про поняття та предмети, що ними позначаються (енциклопедичні словники).

Словники розвивають навички стилістичної майстерності, сприяють піднесенню мовної культури.

Кожна освічена людина повинна збільшувати свій словниковий запас, постійно заглядаючи у словник…

Необхідність створювати словники відчули мовознавці ще у XIII ст. Словники незрозумілих слів, що вживалися у церковних книгах називали «азбуковниками».

Двомовні, перекладні словники з’явилися у другій половині XVI ст. Це були словники, у яких церковнослов’янські слова передавали «простою мовою». До таких словників можна віднести словник невідомого автора «Лексисъ съ толкованієм мовъ просто», який пізніше використав Лаврентій Зизаній при укладенні словника «Лексис, Сирчь Речеїна, Въкратъц събран(ъ)ны и из слове(н)скаго язика на просты(й) рускі(й) діале(к)тъ истол(ъ) кованы» (1956). У словнику українською мовою розтлумачено 1061 слово. Зазначмо, що є такі тлумачення, що мають енциклопедичний характер.

У 1627 році вийшов з друку словник Памви Беринди «Лексіконъ славенороскій и именъ тлъкованіє» – найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства. Він складається з двох частин: «Лексіконъ» – церковно-слов’янсько-український словник, «Имена свойствінная» – зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також загальних назв неслов’янського походження. У пам’ятці

Українська мова за професійним спрямуванням	119

Розділ ІІ

майже 7000 статей. У «Лексіконі…» застосовано всі основні засоби наукового опрацювання матеріалу, зокрема паспортизацію реєстрових слів, ремарки, подання цитат, вказівки на фразеологізми. «Головні джерела праці» – «Лексис…» Лаврентія Зизанія, ономастикони Максима Грека, Мануїла Ритора, тлумачення онімів в антверпенському виданні Біблії (1571). Беринда вперше впровадив сюжетні ілюстрації. У 1653 році цей словник перевидано в Кутаїні (Білорусія). У 1961 році цей словник було перевидано Інститутом мовознавства імені О.О.Потебні.

В історії лексикографії відомі спроби називати синонімічними перекладні словники (напр., в Україні у 2-й половині 17 ст. створено невеликий словник «Синоніма славеноросская», в якому слова тогочасної української мови пояснюються «синонімічними церковнослов’янськими словами»).

Новим етапом у розвитку українського словникарства стало укладання українсько-російських словників торів письменників (словники мови творів І.Т.Котляревського, Т.Г.Шевченка…)

З’явилися цінні праці з діалектології та етнографії. Велося збирання матеріалів, були спроби укладання словників. Одним із таких був «Словарь малорусского наречія» О. Афанасьєва-Чужбинського (1855). Видання цього словника припинили на букві 3.

У1874 році у Києві вийшов перший російсько-український словник «Опыт русско-украинского словаря» М. Левченка. Ця невелика за обсягом праця (7.600 слів) відіграла значну роль у розвитку української літератури.

У1893–1898 pp. у Львові побачив світ «Словарь російськоукраїнський» у чотирьох томах М. Уманця (М. Комар) і А. Спілки (тобто: Адеська Спілка). У створенні словника брала участь група інтелігенції Києва, Умані, Одеси. Російська частина словника містить 37000 слів. Український матеріал зібрано на основі записів живої народної мови та опрацювання художніх, наукових, публіцистичних творів. Словник перевидано у 1925 році.

Наприкінці XIX ст. опубліковано «Русско-малороссийский словар» Є.Тимченка. Повний словник української мови (70 000 слів), упорядкований Б.Грінченком, видано у 1907–1909 pp. У словнику багато прислів'їв, приказок, загадок. «Прочитав словник Грінченка

120	Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

іледве не танцював на радощах – так багато відкрив мені цей блискучий твір», – відзначив Григір Тютюнник.

У1925 році словник Б. Грінченка перевидано фотографічним способом. Додано невелику передмову та «Найголовніші правила українського правопису» Академії Наук (1921 рік). У 1958–1959 pp. видано новим виданням без змін.

Наступний етап ознаменувався створенням нових сучасних словників – і за рівнем лексико-графічного опрацювання і з погляду предметно-тематичної різноманітності, що відповідали потребам і вимогам життя.

Це словники перекладні й тлумачні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, етимологічні, термінологічні (багатогалузеві); словники синонімів, антонімів, паронімів; правильності мови, іншомовні, діалектні, історичні, топонімічні, частотні, морфемні, власних імен і прізвищ та ін.

Найвищим досягненням української лексикографії стало видання одинадцятитомного «Словника української мови» (СУМ). Це перший тлумачний словник української літературної мови, що подає найповніше найбагатше зібрання її лексики та фразеології. Словник видано протягом 1970–1980 pp., містить 134 058 слів. Він має нормативне спрямування. Це забезпечується ретельним опрацюванням кожного слова, тобто: «…1) розкриттям через тлумачення основних значень і відтінків значень реєстрових слів; 2) поданням найважливіших граматичних форм і наголосу цих слів; 3) наведенням до них (де це потрібно) стилістичних ремарок

іспеціальних позначок; 4) ілюструванням функціонування в мові витлумачуваного слова чи фразеологізму фактичним матеріалом з різних джерел»1.

Великим здобутком української лексикографії є створення «Етимологічного словника української мови», який уклали учені Інституту мовознавства імені О. О. Потебні. У словнику знаходять етимологічне висвітлення зафіксовані в XIX і XX ст. слова української літературної мови й українських діалектів, як здавна успадковані, так і запозичені з інших мов.

1Паламарчук Л.С. Словник української мови // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М. (співголова), Тараненко О.О. (співголова), М.П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П.Бажана, 2004. – С. 612.

Українська мова за професійним спрямуванням	121

Розділ ІІ

У1989 році з'явився словник, в якому поєднуються відомості про написання, вимову з інформацією про особливості слововживання. Це «Словник-довідник з правопису та слововживання» С.І. Головащука. Того ж року вийшов і «Словник труднощів української мови» за редакцією С.Я. Єрмоленко (пояснює написання й вимову слів, словотворення; дає граматичну і стилістичну характеристику слів; подає найбільш складні випадки, що викликають труднощі у мовленні).

У1993 році надруковано «Фразеологічний словник української мови»удвохкнигах(цезібраннянайуживанішихсталихсловосполучень з їхніми різноманітними функціональними характеристиками).

«Кожен, хто зве себе письменним українцем, мусить конче мати

всвоїй хаті... українського словника й частіш заглядати до нього, бо без цього літературної мови не навчитися», – писав (І. Огієнко).

§ 18. Основні типи словників

Розрізняють два типи словників – енциклопедичні і лінгвістичні (філологічні).

Енциклопедичними словниками називаються словники, у яких наводяться відомості про позначувані словами явища і предмети, а також наукові поняття, біографічні довідки про окремих осіб, відомості про населені пункти, країни, різні події тощо.

У лінгвістичних словниках наводиться інформація про слова (тлумачення прямих і переносних значень слів, з’ясування семантичних відношень між словами (синонімічних, антонімічних), відомості про написання, вимову або походження). Є такі типи лінгвістичних словників:

•орфографічні словники (у них подано відомості про правильне написання слів відповідно до діючих орфографічних норм);

•етимологічні словники (подають основні відомості про походження і генетичні зв’язки слів);

•тлумачні словники (у них подано опис значень слів, граматичну, семантичну інформативність, відомості про образне вживання, ілюстративний матеріал – цитати з творів письменників). Найповнішим щодо тлумачення лексичного складу української мови є СУМ, К.: Наукова думка, 1971–1980. – В 11-ти тт. Реєстр словника містить понад 135 тис. слів, точніше – 134058;

122	Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

•двомовні (поділяються на українсько-іншомовні та іншомовноукраїнські),

•перекладні, чотирьохмовні – «Словник з аграрної економіки» (Л. О. Хоменко), «Словник з агробіології» (Л. О. Хоменко);

•історичні словники (береться діахронічний принцип добору і аналізу лексичного матеріалу), напр.: «Словник староукраїнської мови ХІV – ХVI ст.» у двох томах, укладений під керівництвом Л. Л. Гумецької;

•словники синонімів, антонімів, омонімів;

•діалектні, фразеологічні словники;

•словники мови письменників («Словник мови Шевченка», «Словник мови Квітки-Основ’яненка»);

•словотвірні і морфемні словники;

•інверсійний словник тощо;

•у 30-і і пізніші роки було створено цілий ряд термінологічних словників: Ф. Цешківський, О. Черняхівський, О. Курило «Nomina anatomika ukrainika»; О. Корчак-Чепурківський «Номенклатура хвороб сільськогосподарських тварин» (латинсько-українські назви хвороб та російський покажчик); російсько-український термінологічний словник з фізики (16 тис. термінів), гірничої справи (20 тис. термінів), геології (19 тис. термінів), математики (12 тис. термінів), гідротехніки (13 тис. термінів), ботаніки (понад 10 тис. термінів), фізіології (15 тис. термінів), останнім часом вийшли: «Фінансовий словник» (автори: Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С.), «Словник термінів ринкової економіки» (За заг. ред. проф. В. І. Науменка), «Ринкова термінологія ділової людини: Словникдовідник» (Лінніков В. М., Борковський В. В., Рокоча В. В. та ін.); «Словник морфологічних ветеринарних термінів» / В. С. Левчук, О. М. Очкуренко, О. В. Федотов, М. А. Нетлюх – К.: Вища школа, 1990; «Російсько-український словник термінів ветеринарної медицини» (за ред. О. К. Усатенка) тощо.

Сьогодні діяльність учених у сфері термінології, насамперед термінографії, в останні роки була продуктивною. Від 1991 р. До сьогодні в Україні опубліковано близько 600 термінологічних галузевих словників, в яких уперше в термінологічному форматі представлено терміно(під)системи багатьох наук, окремих галузей знань, сфер

Українська мова за професійним спрямуванням	123

Розділ ІІ

професійної діяльності, для яких раніше не існувало спеціальних термінологічних словників1.

Термінологічні словники різняться за:

охопленням сфер наук (загальнонаукові, багатогалузеві (універсальні), галузеві, вузькогалузеві словники);

за кількістю залучених мов (одно-, дво-, три- і багатомовні словники);

за призначенням (навчальні, інформативні, довідкові словники, енциклопедичні словники та енциклопедії відповідних галузей тощо).

Помітною є відмінність між термінологічними словниками за обсягами матеріалу. У низці праць відчутним є прагнення авторів до повноти, вичерпності термінології відповідної галузі (напр.: Українсько-російський словник наукової термінології / За ред. Л.О.Симоненко. – К., 2004 (близько 100 тисяч основних термінів і термінів-словосполучень); Тлумачний словник з енергетики. Основні терміни: понад 3 500 термінів / За ред. А.А. Рудника.

– Х., 1999; Тлумачний російсько-українсько-англійський словник з екології. Основні терміни: близько 3 500 термінів / За ред. А.А. Рудника. – Х., 2000 та ін.).

У сучасній практиці укладання українськомовних термінологічних словників сформувалися два основних підходи: а) одні вчені оцінюють елементи термінологічних систем 20–30-х років ХХ ст., які пізніше були заступлені іншими термінами; б) інші термінознавчі прагнуть широкого відновлення у вжитку термінів 20–30-х років ХХ ст., пропонують (теоретично і на практиці) відмовлятися від значної частини усталених в останні 60 років термінів, заступивши їх вилученими у 30-х роках ХХ ст. термінами. Внаслідок реалізації такої настанови у деяких словниках з’явилися терміни бігун зам. полюс, вагадло зам. маятник, лінза зам. сочка

та ін. У «Російсько-українському науково-технічному словнику» В.Перхача, Б.Кінаша (Львів, 1997) до низки російських термінів замість усталених в українській мові термінів-відповідників пода-

1Стан розвитку української термінографії відтворено в: Комова М. Українська термінографія. 1948–2002: Бібліографічний покажчик. – Львів, 2003; див. також: Симоненко Л.О. Українська термінологічна лексикографія за роки незалежності: здобутки і прорахунки // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Вип. 4.

124	Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

но регіональні утворення: зам. патрубок як нормативні рекомен-

дують па цівок і відрубок, зам. потрава – защава, щава, зам. паяльник – лют(ів)ник, лютувальниця, зам. шпала – злежень та ін. Цю ж тенденцію відновлення елементів терміносистем 20–30-х років ХХ ст. репрезентує і перекладний словник фізичної термінології В.Козирського і В.Шендеровського1.

Автори подають як нормативні форми баляст (зам. баласт),

бальон (зам. балон), діапазон (зам. діапазон), катода (зам. катод), невтраля (зам. нейтраль), невтрон (зам. нейтрон) та багато іншо-

го, що не узгоджується з усталеними в сучасній українській літературній мові формами відповідних термінів.

Науковці2 зауважують, що сьогодні «…уважного ставлення і раціонального використання вимагає й освоєна українською мовою інтермовна термінологія, відома у багатьох мовах світу. Такі складники терміносистем є запорукою пришвидшення інтелектуальної інтеграції українських науковців у світовий інформаційний простір, тому такі терміни не завжди варто замінювати на інші. До того ж терміни-субститути можуть виявитися не тільки давніше поширеними і знову введеними у практику терміновживання (давніший термін мірило було спершу замінено на масштаб, тепер – на мірило; так само: бігун > полюс > бігун і под.), а й регіоналізмами чи самотворами авторів (на зразок бронза > спиж, генератор

> витворець, штепсель > притичка, мастило > шмаровидло, снаряд > стрільно, гарматень, маятник >вагадло, нівелір > шмига, дзеркало > люстро, свічадо, верцадло, ртутний > живо срібний

та ін.). Іде процес органічного поєднання національної традиції із запозиченням найуживанішої зарубіжної термінології, яке має здійснюватися на науковій основі.

Отже темпи і обсяг оновлення української термінології зростають, окреслюються чіткі вимоги до створюваних нових та відновлюваних у вживанні термінів.

1Козирський В., Шендеровський В. Словник фізичної лексики: Українсько-англійсько- німецько-російський. – К., 1996.

2Гриценко П.Ю., А.О. Симоненко Українська термінологія на етапі розбудови // Українська наукова термінологія: Збірник матеріалів науково-практичної конференції «Українська наукова термінологія. Стан та перспектива». – К., 6 червня 2008. – С. 5–16.

Українська мова за професійним спрямуванням	125

Розділ ІІ

Ділова людина... Якою вона має бути?

Діловий одяг для чоловіків

Загальновідомо, що стиль одягу чоловіка впливає на його успіх у ділових колах, а правильно вибраний костюм сприяє створенню його іміджу. Розвиток ділового стилю в чоловічому одязі подібний до спокійної річки.

У діловому одязі мистецтво поєднання елементів костюма завжди повинно враховувати колір, лінію, фактуру і стиль. Невдале поєднання кольорів може зробити зовнішність людини невиразною чи зухвало крикливою.

Основні рекомендації:

▪лінії елементів одягу не повинні різко перетинатися одна з одною, але й не повинні зливатися;

▪єдності стилю легше всього досягти, вибираючи однотонні елементи гардероба; одноколірний костюм повинен бути основним елементом одягу ділового чоловіка. Це полегшить вибір правильної комбінації «костюм – сорочка – краватка». Костюм може бути темно-синім, сірим, коричневим. З однотонним костюмом поєднується будь-який малюнок сорочки. Якщо ж сюди додати і однотонну краватку, тоді будемо мати прекрасне тріо «однотонність – малюнок – однотонність»;

▪для однотонного костюма рекомендовано три основні варі-

анти: однотонна сорочка –однотонна краватка; сорочка з малюнком – однотонна краватка; однотонна сорочка – краватка

змалюнком;

▪з костюмом у смужку не слід надягати сорочку у клітинку, тому що клітинки дисонують зі смугами костюма; вони не поєднуються з його діловим стилем. Тут більш доречні однотонна

126	Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

блакитна чи біла сорочка, а смуги на костюмі та поєднання їх кольору із сорочкою освіжать загальний вигляд;

▪смугастий костюм і смугаста сорочка – також «граюча» комбінація, якщо смуги одного з її елементів не надто строкаті та не виділяються. До смугастого костюма з однотонною сорочкою більше пасують краватки в горошок, з ромбиками, трикутниками тощо;

▪до костюма в клітинку сорочка повинна бути тільки однотонною, краватка без чіткої направленості малюнка або одноколірною. Синій костюм нудних барв освіжить яскраво-блакитна сорочка. Гарного ефекту можна досягти світло-сірою чи блакитною краваткою;

▪поєднання коричневих і синіх кольорів надає зовнішньому вигляду авторитетності та солідності;

▪у ділових ситуаціях не слід надавати перевагу одягу яскравих забарвлень, оскільки такий костюм привертає до себе увагу і потребує особливо вибагливого смаку і певного досвіду;

▪від поєднання сорочки з краваткою змінюється загальний вигляд будь-якого костюма. У літньому варіанті найкраще світлий костюм-трійка, світла однотонна сорочка, темна краватка. Ефект

–надзвичайна свіжість зовнішнього вигляду в поєднанні з діловитістю. Непоганий і спортивний варіант: такий же костюм без жилетки і яскрава краватка-метелик;

▪краватка – це головний показник смаку і статусу чоловіка, тому при її виборі необхідно:

-покладатися лише на свій смак;

-обирати таку довжину краватки, щоб у зав’язаному вигляді вона досягала до пряжки поясу;

-ширина краватки повинна відповідати ширині лацканів піджака;

Українська мова за професійним спрямуванням	127

Розділ ІІ

Як правильно сказати українською мовою?

Російська сполука	Українська сполука
Комиссия по назначению пенсий	Комісія з питань призначення пенсій
комиссия по охране труда	комісія з охорони праці
комиссия по приему экзаменов	комісіядляприйманняекзаменів(іспитів)
комиссия по составлению	комісія для складання
комитет по разоружению	комітет у справі роззброєння
комитет по ценам	комітет цін
кружок по изучению	гурток з вивчення
курсы по изучению	курси з вивчення;
литература по вопросу	література з питання;
мастер по обслуживанию	майстер з обслуговування;
мастерская по ремонту	майстерня ремонту;
мероприятия по	заходи щодо (для, до);
не по адресу	не туди;
не по адресу (обратиться)	не на ту адресу (звернутися);
не по душе	не до душі; не до серця; не до вподоби;
не по зубам	не по зубах;
не по мне (не по вкусу)	мені не до вподоби (не до смаку);
не по мне (не под силу)	мені не під силу (не до снаги);
не по себе (стало)	ніяково (стало);
не по силам	не під силу;
небольшой по раз мер	невеликий розміром;
общество по охране животных	товариство охорони тварин;
отличный по качеству	відмінної якості;
панихида по жертвам	панахида по жертвах;
пенсия по случаю утери	пенсія у зв'язку з утратою;
плавать по морю	плавати морем;
план по продаже мяса	план продажу м'яса;
по 10 часов в день	по 10 годин на добу;

128	Українська мова за професійним спрямуванням