Довідково-інформаційні документи

§59. Листування

Зісторії листування

Листування–одинізосновнихінайпоширенішихзасобівзв’язку міжлюдьми,хочавостаннідесятиліттявіндещопоступаєтьсятаким засобам спілкування, як телефон, телефакс, комп’ютерний зв’язок.

Листування виникло давно, про це свідчать археологічні розкопки, антична література. Уже за часів античності існував етикет складання листів. Так, листи починалися з імені того, хто їх відправляв, потім ішло ім’я адресата, далі привітання, що супроводжувалося приємними побажаннями, і тільки за цим привітанням ішов текст листа. З плином часу змінювався і матеріал, на якому писали листи (це були спочатку кам’яні, потім дерев’яні, згодом

– глиняні пластини, пізніше – пальмові листи, папірус, воскові до- щечки,пергамент,апочинаючизXIVстоліття–папір).Дослідники вказують, що древні римляни підписували тільки листи, адресовані імператорові. Вручались вони посильними особисто адресатові, тому адресу не писали.

Листи були не лише засобом зв’язку. Давньогрецький філософ Епікур висловив у листах свою філософську доктрину; цікавою є епістолярна спадщина давньоримських державних діячів Ціцерона і Плінія. До речі, стилістичні засоби Ціцерона використовували у своїй літературній творчості, зокрема в посланнях, українські пись- менникиXVII–XVIIIст.І.Вишенський,Ф.Прокопович,Г.Сковорода. У формі листів творили романи, вірші, філософські трактати, соціально-політичні памфлети, літературно-критичні статті (наприклад, лист Павла Грабовського до Бориса Грінченка від 16.03.1902 р. є рецензією на роман Б.Грінченка «Під тихими вербами»).

До творів епістолярного жанру належать праці вітчизняних письменників, діячів давнини, зокрема: київського митрополита Іларіона (помер 1051), преподобного Феодосія Печерського (помер 1074), київського князя Ярослава (помер 1054), преподобного Нестора (1056–1116 рр.), київського князя Володимира Мономаха (1053–1125) та ін. Основу відомої пам’ятки «Києво-печерський патерик» склало листування єпископа Володимира Симона (помер 1226) з іноком Києво-Печерського монастиря Полікарпом.

Українська мова за професійним спрямуванням	353

Довідково-інформаційні документи

З глибини віків листи доносять до нас інформацію про те, як жили наші пращури, якими були їх культура, сфери зацікавлень.

Листуватися – у всі часи означало виявляти вправність, володіти мистецтвом листування. Ще Нізамі – представник древньоперсидської літератури застерігав Дабіра – укладача листів бути завжди ввічливим з тими, кому пише (книга «Собрание редкостей», глава 1).

До ХV ст. написанням листів займалися при великих князях

– дяки, а при намісниках – дяки та піддячі. Пізніше, в ХVI–ХVII ст., була сформована система приказів – державних установ (на чолі приказів був суддя, який управляв дяками – начальниками приказних канцелярій, а дяки мали у своєму підпорядкуванні писарів, переписувачів, перекладачів та ін.). Зауважимо, що великим авторитетом у Війську Запорозькому користувались писарі; історія донесла до нас ім’я генерального писаря Війська Запорозького Івана Виговського, якого після смерті Богдана Хмельницького козаки обрали гетьманом. Листи Б.Хмельницького до своїх кореспондентів свідчать про культуру писемного мовлення їх автора: у них наявні реквізити, які притаманні й сучасним офіційноділовим листам: дата (Дат с Черкас, дня 8 іюня. 1648.), стандартизований початок-звертання до адресата (напр.: Велможний пане, Замятня Феодорович, столник і воєвода сівский, намісник кашинский ...), виклад суті справи, а також усталені в листуванні завершальні фрази-прощання (Велможности вашой всего добра зичливий приятел і служит рад Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким, рука власна) та часто – вказівка на місце написання, час і підпис: С табору под Баром, 18 дня месяца іюня 1652 году. Богдан Хмельницкий, рука власна; Писан в таборе под Криловцами, сентября в 15 день лета 1654. Вашему царскому величеству во всем нижайшие слуги и верные подданные, Богдан Хмельницкий, гетман с Войском вашего царского величества Запорожским. Богдан Хмельницкий, гетман с Войском твоего царского величества Запорожским) і адреса (Адреса: Велможному, а нам велце ласкавому єго милости пану Замятни Феодоровичу, столнику і воєводі сівскому, намесникови кашинскому отдати належит). Так, читаємо лист від

20 (30) червня 1648 року до хотмизького воєводи Семена Бол-

354	Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

ховського про перемогу над польським військом і з проханням подати допомогу у боротьбі проти польської шляхти:

Велможний княз Семион Микитович, воєвода Болховской. Доброго здоровя і всего добра од господа бога в.м. зичим.

Не сподівалихмося того по царскому величеству великого царя і князя Алексія Михайловича і по вас самих, православних хрестиян, штоби єсте на віру нашу хрестиянскую, однакую з вашою, міли наступоват, а на нас ляхом помогат, чого єсмо по вас досвідчили през посланці ваши Тимофія Степановича Милкова і інших з ним. Із грамоти вашої добре єсмо вирозумели, же єсте присилали до пана Киселя, воєводи браславского, ознаймуючи о том, же з людом немалим на граници своєй скупившися, в річи на татаре, а болш на самих нас хотіли єсте ляхом помогат. Але бог сам творец наш моцний єст, што схочет, то учинит: к тому часу рат ваша не поспіла, а тепер іж господ бог помог нам того неприятеля звоєват, теди даємо вам знат, єсли би другим разом зхотіли з нами воєват, хочете ль нам бит приятелями, теди нам на помоч прибивайте, а ми вас так же, кгди се в чом трафит може, повинни будемо тим же способом на услугу вашу с кождим часом заділоват і одслуговат. При том оддаємо се пилно в ласку і приязн вашу.

Дан с Чигирина, дня 20 юніа, 1648.

Вашемувеличествувсегодобразичливийприятельірадслужит, Богдан Хмельницкий, гетман з Войском єго королевской милости Запорозким.

Адреса: Велможному приятелеви нашему князю Семену Микитовичу воєводі Болховскому отдат належит [Документи Богдана Хмельницького. – С. 54–55].

«Обстеження ділової мови (договірних грамот, купчих, закладних, дарчих та інших паперів), мови дипломатичних документів, зокрема канцелярії Богдана Хмельницького, свідчить про вироблення певних трафаретів – зачинів і завершень (т.зв. клаузул), а також про комбінаціюформулувикладі»,–зазначаєЛаппо-ДанилевськийА.С. («Очерк русской дипломатии частных архивов: Арх. курсы. Лекции,

читанные в 1918 г.», Пг., 1920, т.3, с. 139).

У 1720 р. Петром I був створений «Генеральний регламент», який став основою оновленої системи ведення документації, зокрема листування центральних розпорядчих органів – колегій з іншими

Українська мова за професійним спрямуванням	355

Довідково-інформаційні документи

установами. У 1722 р. видано «Табель о рангах», який узаконював обов’язкове використання назв чинів та титулів у документах, особливо в листах.

В умовах ХVIII ст. приватні листи ще окремого стилю не становили і були одним із жанрів ділового стилю. «Про це свідчить композиційна, жанрова, мовностилістична близькість епістолярних пам’яток і пам’яток жанру офіційно-ділового листування. Іноді приватні листи ХVIII ст. настільки нагадують листи офіційно-ділові, що їх можна розрізнити тільки за тим, що писані вони в офіційному чи приватному порядку» (Приватні листи ХVIII ст. – С. 7).

На початку ХIХ ст. М.М.Сперанським було розроблене «Общее учреждение министерств», що встановлювало певну стандартизацію справочинства (що в наш час прийнято називати уніфікацією мови ділового листування – див.: Веселов П.В. Современное деловое письмо в промышленности).

Основні правила оформлення кореспонденції (форма листа, заклеєний конверт) були прийняті вже в двадцятих роках XIX століття в Англії. У середині того ж століття стали вживати поштові марки. У 1842 році лондонський художник Уільям Еглі створив новорічну листівку. У 60-і роки минулого століття з розвитком пошти всі ці форми стали загальноприйнятними.

§ 60. Приватне та офіційне листування

Отже, що таке лист? Які бувають листи?

Лист – це писемно оформлений монолог, звернений до певної особи (або осіб). Зміст його – повідомлення автора про себе, про події з особистого чи громадського життя, виклад якогось прохання, наказу, міркування, роздумів з приводу побаченого, почутого, думки про знайомих та родичів і т. ін. (див.: Cтиль і час. – С. 203).

Листування може бути:

1)офіційне, службове;

2)неофіційне, приватне.

Офіційне, службове листування – це листування між установа-

ми, організаціями. Воно належить до офіційно-ділового мовлення.

Неофіційне, приватне листування ведеться між особами і має переважно побутовий, часто інтимний характер. Листування осіб

356	Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

з установами і організаціями – один із різновидів приватного листування ділового характеру з більш чи менш виявленим відтінком офіційності (приватно-ділове листування).

Приватне листування відображає життєвий досвід автора, його світогляд, естетичні смаки й інтереси, соціальний стан та індивідуальні риси характеру, а також ступінь спорідненості чи знайомства автора з адресатом, близькість інтересів і переконань або спільність мети і уподобань.

Залежно від теми листа, його призначення і взаємин кореспондентів листи можна поділити на:

а) родинно-побутові; б) інтимно-товариські, дружні; в) приватно-ділові;

г) офіційно-ділові (не береться до уваги офіційне, службове листування між установами і організаціями).

«Мова приватного листування дуже індивідуальна, бо автор пише так, як звик думати, безпосередньо розмовляти з особою (особами), до якої (яких) звернене його писемне послання» (Стиль і час. – С. 204).

Добір засобів стилістичного вираження залежить від призначення, мети, змісту листа, від індивідуальних особливостей мови автора, його манери висловлюватися, від того, кому він пише і які його особисті взаємини з адресатом. Для листа характерне вживання:

1)традиційнихпочатковихікінцевихформул-звертаньдоадреса-

та:Доброгодня,Доброговечора,Допобачення,Прощайте,Будь(те) здоров(і), Бувай(те) здоров(і), Друже мій (Подружко моя), дорогий, любий; найбільш офіційні означення – [вельми, високо]поваж[а]ний (шановний), шановний добродію, вельмишановний пане. Лист можна закінчити словами: «З повагою до Вас ...», «З належною пошаною ...», «Щиро Ваш ...», «Бажаю всього найкращого» тощо;

2)позначень Р.S. (лат. Post scriptum – «після написаного»). Коли дописка не одна, можливе повторне позначення Р.Р.S. (див. напр. Лист А.Кримського до І.Франка від 13.02.1894, пор. у листі Т.Шевченка до Г.Тарновського від 26.03.1842: ще раз Р.S.). Після посткриптуму ставлять підпис;

3)словосполучень, уживаних для спонукання адресата до певної дії, поведінки: напиши мені, передай йому, подивися, купи тощо;

Українська мова за професійним спрямуванням	357

Довідково-інформаційні документи

4)різноманітних побажань, поздоровлень, вітань;

5)здрібніло-пестливої лексики, слів з оцінним (пестливим) зна-

ченням: матусю, татку, братику, сестричко, серденько, голубчику, любий, коханий, дорогесенький та ін.;

6)питальних та окличних речень;

7)простих і складних синтаксичних одиниць.

Наведемо приклади приватних листів і їх аналізи:

Родинно-побутове листування

Леся Українка до О.П.Косач (сестри)
29 червня 1908 р. Євпаторія	16. VI. 1908. Євпаторія

Любая Лілеєнько!

Уяви собі, що знов відновляються переговори про запрошення тебе сюди. Сьогодні одна людина з медичного персоналу питала мене, чи ти ще в Києві і чи згодишся приїхати, якщо тебе знов запросять? Я сказала, що, певне, в Києві і, певне, згодишся, але щоб сі запросини були відновлені від імені дирекції в виразній і не допускаючій ніяких сумнівів формі. Такий поворот стався через те, що фельдшериця відмовилась електризувати, а пацієнтки рішуче домагаються, щоб була їм лікарка.

Не трачу надії, що ти приїдеш. Михаля і я поможу глядіти, так що і п. Кривинюк може робити роботу, аби знайшов. Квартири трохи подешевіли, і з’їзд менший, ніж сподівано. Цілую тебе міцно.

Леся.

Михаля можна приводить на весь день до нас, він нам не заважатиме.

Українка Леся Зібрання творів у 12-ти томах. – К.: Наукова дум-

ка, 1979. – Т. 12. – С. 242–243.

Лист родинно-дружній, перейнятий турботою про сестру, її сім’ю, їх здоров’я, можливість відпочити. Леся Українка детально сповіщає про хід переговорів щодо можливості відпочинку, про умови життя та про те, скільки коштуватиме їм проживання на квартирі. Висловлена турботлива, ніжна любов до сестри, членів її сім’ї, тривога про їхнє здоров’я і добробут.

358	Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

Мова розмовно-побутова, насичена займенниками, частками, сполучниками, питальним реченням, вставними словами, імітує безпосереднє мовлення: уяви собі, певне, фельдшериця, трачу надії,

подешевіли. Переважають складнопідрядні речення. Задушевності, теплоти надає посланню звертання любая Ліле-

єнько, називання племінника Михалем.

Характерно, що в кінці листа є приписка: Михаля можна при-

водить на весь день до нас, він нам не заважатиме. Вона не почи-

нається книжним, «ученим» Р. S., оскільки адресат – рідна сестра. Ужиті розмовні слова: відновляються, фельдшериця, вжито діалектне сі (у значенні ці).

Інтимно-товариське, дружнє листування

Лист Марка Вовчка до Т.Г. Шевченка

Травень 1859 р.

Учора одібрала Ваш лист, добрий мій та щирий Тарас Григорович. Тільки шкода, що ви мені не сказали, куди се Ви замислили втікати і де будете мені мачухи шукати?

Жити у Дрездені добре, тихо. Робота йде дуже швидко. Більш тут зробиш у місяць, як де-небудь у два роки. А Богданко поступив у німецьку школу і дуже з своєю вченостію несеться, а проте, Вашої примовки не забув: «Щоб вас лихо не знало!» – каже німченя наш, а вони тільки цікаво уші наставляють та дивляться на його. Коли б то Ви та перебігли якось за границю! Тут би Ви й діла багато наробили і одпочили б трохи. Ви сього слова не занедбайте, а коли ваша ласка, подумайте.

Ми ще й самі не знаємо, коли повернемось: тут живеться, кажу,

ітихо, і добре, та, може, воно буде і по Вашому слову.

Зроботою я не хапаюся і не спішуся, а «Ледащицю» тому послала, що була вже написана, то нехай не лежить. Печататься, здається, до осені нічого не буде. Будемо «Хату» дожидати. Та скажіть мені, чи схочуть «Інститутку» для першої книжки? Чи для першої їм треба якої новини? А ще Ви мені скажіть, як іде перевод у Кожанчикова і чи багато зосталось ще книжок? Що ж Ви, чи пишете? Що написали? Чи співаєте «Зіроньку»? Що малюєте? Бувайте ж здорові, та пишіть та по-батьківськи цілий

Українська мова за професійним спрямуванням	359

Довідково-інформаційні документи

листок запишіть, а не те, що три слова черкнути та й бувайте здорові.

Низенько кланяємося усім землякам. Чи поїхав Мих(айло) Матв(ійович) на Вкраїну? Чи втік куди-небудь Честаховський? Чи не разом з ним оце Ви заходжуєтесь втікати?

Щиро вам прихильна М.Марков(ич).

P.S. Коли встигнете, то пришліть з Николаєм Яковлевичем свій портрет, от той, що у свиті.

Чи вже Білозерські поїхали? Що Мотря робить? Чи здорова вона? Чому Вас(иль) Михайл(ович) мені не одпише? Чи одібрав він мій лист?

Опанас Вам дуже кланяється.

Вовчок Марко Твори: В 6-ти тт. – К.: Дерджлітвидав, 1956. – Т. 6. –

С. 371-372.

Лист інтимно-дружній, напівфамільярний, звернений до старшого, уже відомого письменника, шанованого колеги, прихильність якого Марко Вовчок знає, тому і дозволяє собі висловлювати прохання, претензії щодо коротких до неї листів. Цікавим є розмовний початок листа без традиційного звертання. Колорит розмовності створюється відповідними синтаксичними конструкціями, насиченими службовими словами та займенниками: от той, що у, чи, він мій, чи не, з ним оце, а не те, що, би Ви й, коли б то Ви та; встав-

ними словами: кажу, може, здається; характерними зворотами: а

вони тільки цікаво уші наставляють та дивляться на його, щоб вас лихо не знало, низенько кланяємося усім землякам; питальними ре-

ченнями, які часто ніби нанизуються одне на одне: Та скажіть мені,

чи схочуть «Інститутку» для першої книжки? Чи для першої їм треба якої новини? А ще Ви мені скажіть, як іде перевод у Кожанчикова і чи багато зосталось ще книжок? Що ж Ви, чи пишете? Що написали? Чи співаєте «Зіроньку»? Що малюєте? Чи поїхав Мих(айло) Матв(ійович) на Вкраїну? Чи втік куди-небудь Честаховський? Чи не разом з ним оце Ви заходжуєтесь втікати? Чи вже Білозерські поїхали? Що Мотря робить? Чи здорова вона? Чому Вас(иль) Михайл(ович) мені не одпише? Чи одібрав він мій лист?

360	Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

Трапляється розмовне усічення слів: одібрав, одпочинуть, розмовні: границю, буде по Вашому слову, часте повторення слів:

бувайте здорові; фамільярне: бувайте ж здорові, та пишіть та по-батьківськи цілий листок запишіть, а не те, що три слова черкнути та й бувайте здорові; коли б то Ви та перебігли якось за границю!

Приватно-ділове листування

До Леопольда Лукича-Будая
20 березня 1912 р.	17/30. III Capri. 912.

Любий добродію! Посилаю вам разом з сим рекомендованим коректу опов[ідання] «Подарунок на іменини». Дуже прошу Вас пильно переглянути, чи зроблять в друкарні всі мої поправки, бо складено, як самі бачите, не дуже добре. Будьте ласкаві, пошліть мені до Чернігова кілька примірників оповідання в коректі після поправок, не чекаючи, аж поки вийде книжка «Вісника». Буду дуже вдячний. За 3-4 дні виїду звідси додому.

Веселих свят і всього найкращого! Мій щирий привіт Павлу Пилиповичу. Прошу йому переказати, що я гроші дістав.

Ваш М.Коцюбинський.

Коцюбинський М. Твори: У 7-ми т. – К.: Наукова думка, 1975. –

Т. 7. – С. 223.

Теплий, приязний тон приватно-ділового листа. Лексика по-

бутова, нейтральна: прошу йому переказати, що я гроші дістав, прошу Вас пильно переглянути; експресивна: щирий при-

віт, буду дуже вдячний. Ужиті висловлювання в дусі народних та побутово-розмовних: як самі бачите, більш по-літературному звучать висловлювання: посилаю з сим рекомендованим коректу опов[ідання] «Подарунок на іменини». Прохання до адресата прямі.

Українська мова за професійним спрямуванням	361

Довідково-інформаційні документи

Офіційно-ділове листування

До редакції антології «Українська муза»

19 грудня 1908 р., Чернігів

Високоповажані добродії!

Особисто взяти участь у вечорі «українські штуки» не можу. Коли Ви уважаєте потрібним, щоб на вечорі було щось прочитано з моїх оповіданнів, то нехай той, хто читатиме, сам вибере, що йому до вподоби.

З високим поважанням М.Коцюбинський.

Коцюбинський М. Твори: В 7-ми т. – К.: Наукова думка, 1975. –

Т. 6. – С. 105.

Ділова записка. Тон шанобливо-офіційний, що підтримується звертанням на початку: Високоповажані добродії і заключною формулою З високим поважанням, уживанням звертання на Ви (з великої літери), а також лаконічністю. Мова тогочасна літературна. Привертають увагу слово вечір, ужите в переносному значенні; застаріле тепер штука; зворот брати участь, уже в сучасній нормативній його формі. Є офіційні звороти: коли Ви уважаєте потріб-

ним; узяти участь у вечорі.

Друге речення записки – складнопідрядне з кількома підрядними.

Листування засвідчує становлення і розвиток сучасного українського усного літературного мовлення, появу в ньому багатьох елементів, спільних з писемним різновидом української літературної мови. Листування кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. відобразило високий рівень розвитку української літературної мови, насиченість її іншомовною лексикою, словами з абстрактним значенням, суспільно-політичною, науковою, літературно-художньою лексикою і термінологією. Лексичний фонд української мови поповнено оригінальними новотворами, розширенням значень уже існуючих слів, їхньої сполучуваності.

362	Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

Ділова людина... Якою вона має бути?

Поведінка керівника

Основна етична норма керівника – збереження гідності людини незалежно від її статусу. Загальноприйнятою у всьому світі є думка про те, що керівники мають засвоїти такі якості і стандарти поведінки:

•широта поглядів і глобальний підхід до проблем;

•перспективне передбачення та гнучкість;

•ініціативність та рішучість;

•завзятість у роботі та безперервне самовдосконалення. Керівники повинні мати такі особисті якості:

•уміти чітко формулювати цілі та установки;

•уміти вислуховувати думки інших;

•бути неупередженими, безкорисливими, лояльними;

•мати здатність повністю використовувати можливості підлеглих правильно;

•бути справедливими у ставленні до підлеглих;

•бути привабливими;

•уміти згуртовувати людей і створювати їм сприятливу атмосферу для роботи.

Психологи радять керівникам:

•вітатися першими з підлеглими;

•пропонувати сісти людям, які заходять до кабінету;

•не допускати грубощів

•не принижувати людську гідність підлеглих;

•обіцяне робити вчасно;

•не ображати людей;

•уміти вибачатися;

•навчитися посміхатися;

•уміти слухати людей;

•не виявляти особистих симпатій;

•не провокувати виникнення конфліктних ситуацій;

•не впливати на підлеглих нищівною критикою;

•хвалити підлеглих (успіх окрилює);

•висловлюючи негативну оцінку, мову вести лише про результати діяльності, а не про особистість працівника;

•не обмежувати самостійність і свободу людей, довіряти їм і сприяти розвитку їхньої ініціативи.

Українська мова за професійним спрямуванням	363