Українська мова в житті суспільства
До фонетичних характеристик української мови, використаних для обґрунтування згаданої періодизації, зараховуються не лише власне індивідуальні, відмінні від інших східнослов’янських мов, а й спільні з ними.
«Від інших слов’янських мов українську мову відрізняють такі фонетичні риси, як чергування о та е з і у нових закритих складах (ніч – ночі, сім – семи), послідовна рефлексація прасл. *e ÿê ³ (ліс, дід), злиття *у та *і в одному голосному и (сир, сирота), часткове збереження палатального ц’ (хлопець, криниця, пшениця)»1.
Як бачимо, з'ясування питання походження будь-якої мови, і української зокрема, надзвичайно складне. Своє вагоме слово у розв'язанні цієї проблеми ще мають сказати порівняльно-історичне мовознавство, археологія, історія.
§ 8. Сучасна українська літературна мова
Літературна мова – це унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Вона є однією з форм національної мови (інші форми: діалекти (територіальні, соціальні), просторіччя, мова фольклору).
С. Єрмоленко зауважує, що головними ознаками літературної мови є:
•її наддіалектний характер;
•стабільні літературні норми в граматиці, лексиці, вимові;
•функціонально-стильова розгалуженість2.
Інші вчені вважають, що основною ознакою української літературної мови є унормована форма загальнонародної мови.
Отже, літературній мові характерні:
•поліфункціональність;
•унормованість;
•стандартність;
•уніфікованість;
•розвинена система стилів.
1Сучасна українська літературна мова: Підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; За ред. А. П. Грищенка. 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Вища школа, 1997. – С. 7–8.
2Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), М. П. Зяблик та ін. К.: Укр. енцикл., 2000. – 293 с.
Українська мова за професійним спрямуванням |
43 |
|
Розділ І
Літературна мова виконує функцію обслуговування всіх сфер діяльності суспільства, а саме:
1)функціонує в державній, матеріально-виробничій, культурній, науковій сферах;
2)є мовою освіти, радіо і телебачення, преси, художньої літератури;
3)є засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців.
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, увібравши в себе окремі риси північних і південно-західних діалектів. У становленні її літературних норм важливу роль відіграла художня література. Зачинателем нової української літературної мови вважають І. П. Котляревського. Його «Енеїда», «Наталка Полтавка», написані на основі живого усного мовлення народу. Вони започаткували новий етап формування літературної мови. В «Енеїді» зафіксовано близько 7000слів.Найширше,надумкувчених,представленаетнографічнопобутова лексика: назви одягу, їжі, житла, хатнього інтер'єру, сільськогосподарських знарядь, народних ігор тощо. Характерною для мови поеми є:
1)багата синоніміка (напр.: до дієслів 'іти – ходити' використано синоніми: волочитися, почухрати, попхатися, слонятися, причвалати, побрести, лізти, уплітати, прискочити, влізнути, шлятися, швендювати, мандрувати, приплентатися, чкурнути, покотити, перттися, скитатися, сунутися, пороснути, копирснути тощо);
2)народна фразеологія (напр.: вжито фразеологічний ряд з семантикою 'зробити кому-небудь зле': зварити каші, наварити кисе-
ля, злити кулю, дати швабу, дати перегону, дати хльору, видавити олію, залити за шкуру сала, втрутити хвоста, посадити на лід, учинити ярміз, наброїти біди);
3)народні прислів'я та приказки: Заплутався, мов рибка в сітці;
Біда біду, говорять, родить.
Письменник увів у літературу співочу, мелодійну і надзвичайно колоритну народну розмовну мову.
Активними учасниками процесу творення української літературної мови на народній основі були Г. Квітка-Основ'яненко, А. Мет-
44 |
Українська мова за професійним спрямуванням |
Українська мова в житті суспільства
линський, Л. Боровиковський, Є. Гребінка та ін. Пошук шляхів розвитку української літературної мови, на думку В. Русанівського, завершився у творчості Т. Шевченка1.
Саме Великого Кобзаря називають основоположником сучасної української літературної мови. Т. Г. Шевченко зі скарбниці народної мови відібрав багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував орфографічні і граматичні норми, відкрив перспективи багатофункціонального використання літературної мови, вивів українську мову на рівень високорозвинених європейських мов. Кобзар «з неперевершеною майстерністю розкрив красу і силу українського слова»2.
Традиції Т. Г. Шевченка продовжили розвивати у своїй творчості І. С. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко, Леся Українка, Ю. Федькович, П. Грабовський, М. Коцюбинський, В. Підмогиль- ний,М.Драй-Хмара,В.Сосюра,М.Рильський,П.Тичина,М.Стель- мах, О. Гончар та інші письменники.
Українська літературна мова і сьогодні продовжує вбирати в себе як духовні цінності українського народу (зокрема досягнення культури мовлення), так і виразові засоби з творів українських письменників. Триває і процес розвитку літературних норм.
У сучасній українській літературній мові літературна норма орієнтується не лише на мову художніх творів, а й на стандарти мови засобів масової інформації, де реалізуються, крім писемних, і орфоепічні норми літературної мови. Творцем літературної мови стає культурна особистість (культурний соціум). Важлива роль належить і мовним індивідуальностям, які цілеспрямовано шліфують слово.
§ 9. Мовна норма
Однією з головних категорій культури мови є мовна норма. Норма літературної мови – це сукупність мовних засобів, що
відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства.
Мовними нормами мають володіти всі носії української мови. Вони – єдині і загальнообов'язкові. Виробляються мовні норми
1Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. – С. 736.
2Сучасна українська літературна мова: Підручник / за ред. М. М. Плющ. 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Вища школа, 2000 – С. 8.
Українська мова за професійним спрямуванням |
45 |
|
Розділ І
суспільномовною практикою народу, відшліфовуються майстрами слова різних стилів, обґрунтовуються мовознавчою наукою і узаконюються певними урядовими і науково-освітніми актами.
Мовознавці розрізняють такі мовні норми:
Норми |
Регулюють |
Поради. |
|
(встановлюють) |
Приклади |
||
|
Акцентологічні Наголошуваність Потрібно правильно наголошуваслів ти слова, це допоможе розрізняти різні за смислом слова, напр.: мукá
– мýка, áтлас – атлáс, а також різні за формою слова: рукú не подасть (Р. в.) – чисті рýки (Н. в.). Наголосом можна виділяти найголовніше слово у межах синтагми, напр.: Ти приїдеш до Києва? Ти приїдеш до Києва? Ти приїдеш до Києва?
Орфоепічні |
Правильну |
В укр. мові потрібно розрізняти ви- |
|
вимову звуків, |
мову [г] і [ґ], напр.: голова, ґанок |
|
звукосполучень |
|
|
|
|
Лексичні |
Слововживання |
В укр. мові потрібно вживати: |
|
|
довідка,анесправка,виконроб,ане |
|
|
прораб, постачання, а не снабженіє |
|
|
|
Графічні |
Запис звуків на |
Звуки [ja] на початку слова і скла- |
|
письмі |
ду позначається буквою я, а звуки |
|
|
[шч] – буквою щ |
|
|
|
Орфографічні |
Написання слів |
До цих норм віднесемо норми по- |
|
та їх частин |
значення на письмі подовжених |
|
|
приголосних, уживання м'якого |
|
|
знака, правопис прізвищ, правила |
|
|
переносу слів з рядка в рядок тощо |
|
|
|
Граматичні |
Уживання гра- |
Напр.: в укр. мові формою звер- |
|
матичних форм |
тання є кличний відмінок; у формі |
|
слів, побудови |
М. в. мн. потрібно вживати по се- |
|
словосполучень і лах, по кімнатах а не по селам, по |
|
|
речень |
кімнатам |
46 |
Українська мова за професійним спрямуванням |
Українська мова в житті суспільства
Норми |
Регулюють |
Поради. |
|
(встановлюють) |
Приклади |
||
|
|||
Пунктуаційні |
Постановку |
Ці норми обумовлюють уживання |
|
|
розділових |
крапки, коми, знака питання, знака |
|
|
знаків |
оклику, двокрапки, тире, лапок, ду- |
|
|
|
жок тощо |
|
Стилістичні |
Відбір мов- |
Напр.: залежно від ситуації мовець |
|
|
них засобів |
використовує різні форми вітань. |
|
|
відповідно до |
З начальником можна використати |
|
|
умов спілкування |
форму вітання Доброго дня!, а з |
|
|
|
однолітком (товаришем) – Привіт! |
Усі мовні норми характеризуються системністю, стабільністю, історичною та соціальною обумовленістю. Мовні норми можуть бути стабільними упродовж довгого часу, але це не означає, що вони не можуть змінюватися. Існування норм літературної мови не виключає паралельного існування мовних варіантів, які збагачують мову у стилістичному плані.
В українській мові правопис слів (орфографія) зумовлений такими принципами, як:
1)фонетичний (якщо слово пишеться так, як ми його вимовляємо, то вважають, що це слово пишеться за фонетичним принципом). За цим принципом пишуться слова: вода, гарний, кіт, мудрий, нога,
пишний, розбити, рука, сказати, схопити;
2)морфологічний (якщо для написання слова потрібно точно
знати будову слова (морфеми), щоб правильно його передати, то це означає, що слово пишеться за морфологічним принципом). Так, щоб правильно перенести з рядка в рядок частину слова відзначений, потрібно знати, що від- є префіксом, тому можливий такий перенос: від-значений. У слові піднісся відбувається подвоєння внаслідок збігу двох приголосних с на межі кореня (-ніс-) і частки –ся;
3) історичний(традиційний) – (це коли написання слова не можна пояснити ні вимовою, ні його морфологічним складом, ні певним правилом; таке написання називають традиційним). За традицією ми пишемо літеру ф у запозичених словах: фабрика, факт, фея,
формула. Традиційним українським є звукосполучення хв у словах: хвалько, хвилювати, хвиля, хвіст;
Українська мова за професійним спрямуванням |
47 |
|
Розділ І
4) смисловий (семантичний або диференціюючий) – (це коли написання слова залежить від того, що це слово означає, напр.: Ведмідь (дійова особа байки), ведмідь (тварина); Вовк (прізвище),
вовк (тварина); гончар (професія), Гончар (прізвище); назустріч –
прислівник, на зустріч – прийменник і іменник).
Як правильно сказати українською мовою?
Російська сполука |
Українська сполука |
работать по плану |
працювати за планом |
ударить по мячу |
ударити по м'ячу |
коллеги по работе |
колеги по роботі |
товарищ по оружию |
товариш по зброї |
родственник по мужу |
родич по чоловікові |
передать по радио |
передати по радіо |
приказ по академии |
наказ по академії |
исследование по физике |
дослідження з фізики |
чемпион по шахматам |
чемпіон із шахів |
знать по виду |
знати на вигляд |
по колени в воде |
по коліна у воді |
по способу получения |
щодо способу отримання |
по невнимательности |
через неуважність |
по возможности |
по змозі |
по инерции |
за інерцією |
агент по продаже |
агент з продажу |
агент по рекламе |
рекламний агент |
богатый по содержанию |
багатий змістом |
большой по объему |
великий обсягом |
бюро по трудоустройству |
бюро працевлаштування |
вверх по течению |
проти течії |
видно по глазам |
видно по очах |
вниз по течению |
за течією |
вопросы по трудоустройству |
питання працевлаштування |
второй по важности |
другий за важливістю (щодо |
|
важливості) |
48 |
Українська мова за професійним спрямуванням |