- •ПЕРЕДМОВА
- •§ 1. Стислі відомості з історії письма
- •§ 2. Мова і суспільство
- •§ 3. Мова як знакова система
- •§ 4. Функції мови
- •§ 5. Усне і писемне мовлення
- •§ 6. Державний статус української мови
- •§ 7. Про походження української мови
- •§ 8. Сучасна українська літературна мова
- •§ 9. Мовна норма
- •§ 10. Українська мова серед інших мов світу
- •§ 12. Мовний етикет української науки
- •§ 13. Дещо про протокол та етикет
- •Список рекомендованої літератури до розділу I
- •Лексика
- •§ 14. Лексикологія як наука. Лексичне значення слова
- •§ 15. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми
- •§ 16. Лексика української мови
- •§ 17. Словники в Україні
- •§ 18. Основні типи словників
- •Список рекомендованої літератури до II розділу
- •Стилістика
- •§ 19. Поняття про стиль
- •§ 20. Основні стилі української мови
- •§ 21. Публіцистичний стиль
- •§ 22. Художній стиль
- •§ 23. Науковий стиль
- •§ 24. Індивідуальний стиль мовлення
- •Текст. Найтиповіші наукові тексти
- •§ 25. Поняття про текст
- •§ 26. Текст як форма існування наукового знання
- •§ 27. Тези
- •§ 28. Конспект
- •§ 29. Анотація
- •§ 30. Доповідь
- •§ 31. Реферат
- •§ 33. Правила опису використаної літератури
- •§ 34. Стаття
- •§ 35. Рецензія
- •Список рекомендованої літератури до III – IV розділів
- •Офіційно-діловий стиль
- •§ 36. З історії офіційно-ділового стилю
- •§ 37. Характерні ознаки офіційно-ділового стилю
- •§ 38. Усна і писемна форми офіційно-ділового стилю
- •§ 39. Ділова розмова по телефону
- •Список рекомендованої літератури до V розділу
- •§ 41. Що таке документ?
- •§ 42. Класифікація документів
- •§ 43. Реквізити документів
- •§ 44. Вимоги до тексту документа і його оформлення. Мова документів
- •§ 45. Документи, їх різновиди
- •Документи щодо особового складу
- •§ 46. Заява
- •§ 47. Пропозиція
- •§ 48. Резюме
- •§ 49. Особовий листок з обліку кадрів
- •Довідково-інформаційні документи
- •§ 51. Запрошення
- •§ 52. Оголошення
- •§ 53. Доповідна записка
- •§ 54. Пояснювальна записка
- •§ 55. План
- •§ 57. Телеграма
- •§ 58. Адреса
- •§ 59. Листування
- •§ 60. Приватне та офіційне листування
- •Службове листування
- •§ 61. Особливості розвитку сучасного ділового листування
- •§ 62. Уніфікація службових листів
- •§ 63. Про правила листування
- •§ 64. Класифікація службових листів. Їх реквізити. Поради щодо укладання службових листів
- •§ 65. Особливості оформлення листів різних видів. Лист-прохання
- •§ 66. Протокол
- •§ 67. Витяг із протоколу
- •Обліково-фінансові документи
- •§ 69. Доручення
- •§ 70. Розписка
- •§ 72. Накладна
- •§ 73. Таблиця
- •Господарсько-договірні документи
- •§ 74. Договір
- •§ 75. Трудовий договір
- •§ 76. Трудовий контракт
- •Організаційні документи
- •§ 77. Положення
- •§ 78. Інструкція
- •§ 79. Правила
- •§ 80. Статут
- •Розпорядчі документи
- •§ 81. Вказівка
- •§ 82. Наказ
- •§ 83. Постанова
- •§ 84. Розпорядження
- •§ 85. Ухвала
- •Реклама
- •§ 86. Реклама
- •§ 87. Різновиди реклам
- •§ 88. Мова реклами
- •Додатки
Текст. Найтиповіші наукові тексти.
§ 27. Тези
Часто доводиться прочитане занотовувати у формі плану, тез, окремих виписок, конспекту. Учені сходяться на думці, що записи дисциплінують, допомагають упорядкувати думки, виділити основне у тексті, а головне – запам’ятати прочитане.
Найпростішою формою нотування є план, пункти якого найчастіше формулюються простими реченнями. План допомагає представити структуру тексту, назвати основні його теми, а тези – розкривають суть всієї текстової інформації. Тези відрізняються від повного тексту відсутністю деталей, пояснень, ілюстрацій.
Тези (від гр. thesis – положення, твердження) – коротко сформульовані основні положення (статті, доповіді, лекції чи повідомлення), що вбирають суть висловленого.
Як і план, тези можуть бути складені у вигляді:
•авторських висловлювань із тексту (цитат);
•формулювань основних положень статті чи розділу монографії власними словами.
Завдання 1. Дайте відповіді на запитання:
–Чим тези відрізняються від плану і конспекту?
–Які є види тезування?
–У яких ситуаціях людині потрібне вміння складати тези?
Завдання 2. Проаналізуйте тези статті, що склав ваш однокурсник (однокурсниця).
Завдання 3. Складіть тези наукової статті (на вибір), скориставшись поданими нижче порадами.
Пам’ятка Як складати тези статті
1.Попередньо перегляньте статтю, продумайте мету, яку ви ставите перед собою, приступаючи до її опрацювання.
2.Уважно прочитайте статтю, визначте її основну думку.
3.Поділіть статтю на смислові частини, визначте всі мікротеми.
4.Сформулюйте пункти плану, логічно пов’яжіть їх між собою.
Українська мова за професійним спрямуванням |
177 |
|
Розділ IV
5.Сприймаючи текстову інформацію, намагайтеся чітко уявити, що є важливим для автора, а що для вас – як читача.
6.Вибирайте для тез основні ідеї та положення, відділивши важливі деталі від подробиць, запишіть їх словами автора або власними словами, розмістивши в певній послідовності.
7.Керуйтеся найголовнішим принципом нотування чужого тексту – не допускайте перекручень змісту.
§ 28. Конспект
Конспект – це короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо. При конспектуванні спрацьовує зорова, механічна, а при слуханні лекції – і слухова пам’ять, що допомагає людині пізніше легко згадати (відновити в пам’яті) колись почуте чи прочитане і законспектоване. Розрізняють конспекти прочитаного і конспекти почутого.
Конспект почутого складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. У конспекті слухач має можливість занотувати почуте, виразити своє ставлення до нього
увигляді коротких нотаток, зауважень. Для цього аркуш ділять на дві частини (меншу і більшу), меншу залишають для власних поміток, зауважень тощо, а на іншій пишуть конспект лекції тощо. Конспектувати почуте важче, потрібно встигнути записати головне, тому варто використовувати скорочення слів, словосполучень. Скорочувати радять частовживані терміни, слова, але так, щоб пізніше можна було прочитати написане.
Конспект прочитаного складати легше, читач не обмежений
учасі і може декілька разів перечитати незрозуміле, щоб чітко його занотувати. «Конспект включає тези, які визначають основу його змісту. На відміну від конспекту тези не включають фактичного матеріалу книги. Конспект – це тези в дещо поширеному вигляді»1.
Учені радять знайти таку форму запису, яка б дозволила не просто фіксувати прочитане, але й заповнювати прогалини і зберігати логічну послідовність викладу.
1Деборин Г. Составление конспекта, М.: Просвещение, 1956.– С. 31.
178 |
Українська мова за професійним спрямуванням |
Текст. Найтиповіші наукові тексти.
Читаючи працю, потрібно виділяти в ній головне, а також те, що варто процитувати. Розрізняють такі прийоми конспектування:
•вільні (думки автора передаються своїми словами);
•текстуальні (текст записують у вигляді цитат);
•змішані (вільний виклад поєднано з цитуванням).
Іноді доводиться одним реченням передавати зміст прочитаного великого тексту чи фрагментів тексту. Конспект, на думку багатьох учених, має поєднувати стислість плану і досконалість тез. І це не механічне їх поєднання, а справді своєрідний, особливий спосіб, який і називають конспектуванням. Під словом «конспект» розуміють і спосіб запису прочитаного (або почутого), і самі ці записи, тобто результат конспектування. Подаємо ряд рекомендацій щодо
ведення конспекту:
Конспект слід вести в окремому зошиті.
У конспекті прочитаного з самого початку слід записати паспортні дані книги, над якою працюєте (тобто дати бібліографічний опис книги: прізвище та ініціали автора, назва книги, назва міста, в якому вона видана, видавництво, рік видання і кількість сторінок. Це все потрібно записати з титульної сторінки книги, орієнтуючись на бібліографічний опис, який подається перед анотацією книги), наприклад:
Суторміна В. М., Федосов В. М., Андрущенко В. Л. Держава – податки – бізнес (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки). – К.: Либідь, 1992. – 328 с.
Бажано скласти план конспекту.
Матеріали конспекту потрібно записувати на одній, правій сторінці зошита, а ліва сторінка служитиме для запису власних думок, коментарів, оцінок, доповнень, уточнень, які можуть з’явитися пізніше.
Для стислого запису думок (особливо це стосується лекцій) варто користуватися: 1) скороченнями окремих слів (часто вживаних, термінів), наприклад: ін-т – інститут, вид-во – видавництво, зб. – збірник, м-во – міністерство, ф-т – факультет, гол. чин. – головним чином, т. ч. – таким чином, у т. ч. – у тому числі, Р – речення, СР – складне речення; 2) умовними позначеннями, символами, математичними знаками.
Українська мова за професійним спрямуванням |
179 |
|
Розділ IV
Записуючи цитату, потрібно вказати сторінку, з якої її записано. Цитуючи, не допускайте неточностей у передачі авторського тексту (якщо є виділення, курсив – усе це потрібно позначити відповідними підкресленнями: напівжирний шрифт – прямою лінією, курсив
– хвилястою, розрядку – пунктиром).
Система конспектування (ведення записів) має відповідати одній з найголовніших вимог – бути стислою, зрозумілою.
Слід використовувати мовні засоби, що виражають хід думок автора та логіку викладу:
Книга присвячена темі (проблемі, питанню) ...
Укнизі розглядається (аналізується, узагальнюється) ...
Книга складається з ...
Урозділі автор торкається (висвітлює, ставить) питання ...
Сутність проблеми полягає ...
Висунуте положення ілюструється (підкріплюється, підтвер-
джується) такими прикладами (фактами, цифрами)...
Автор доходить висновку ...
Із сказаного випливає ...
На закінчення робиться висновок ...
Оцінку з боку автора і читача (слухача) можна записати з допо-
могою таких мовних формул: автор слушно зауважує, переконливо
доводить, поділяє точку зору, критикує, заперечує; треба погоди-
тись, слід відзначити справедливість (помилковість, суперечли-
вість, проблематичність) тощо.
Завдання 1. Дайте відповіді на запитання:
1.Чим відрізняються тези від плану, тези від конспекту?
2.Яке конспектування називається текстуальним? вільним? змішаним?
Завдання 2. Складіть конспект будь-якої статті зі спеціальності. Якою була послідовність Вашої роботи?
Завдання 3. Проаналізуйте складений конспект Вашого однокурсника (враховуючи вимоги до конспектування).
180 |
Українська мова за професійним спрямуванням |