Українська мова в житті суспільства

генетично. Сучасна електроніка фіксує національні особливості плачу новонародженої дитини. То чи маємо ми право байдуже ставитися до свого національного генетичного коду? Чужа мова, насаджена в ранньому віці, гальмує розумовий розвиток дитини: «…учені підтвердили геніальний здогад Вільгельма Гумбольдта, висловлений у ХVIII ст., що мова у вигляді коду існує в нейроклітинах людського мозку і генетично передається від батьків до дітей. Навчання мови дитиною йде як розшифровка коду. Мало того, мозок людини має ділянки, функціональне значення яких запрограмоване на майбутнє».

Як стверджував видатний мовознавець О. Потебня, мислення дитини повинно формуватися на ґрунті рідної мови, і поки воно не дозріло, поки не сформувався остаточно мовно-розумовий апарат, двомовність є шкідливою. Давно помічено, що маленькі діти, коли вчаться розмовляти, самі створюють слова та їх форми, іноді несвідомо за принципами давньоруської мови. Це ще один доказ того, що мова передається генетично з роду в рід, від дідів і прадідів онукам. П. Мовчан пише у своїй статті «Мова – явище космічне» (Літ. Україна.– 1989, – № 43, 46–48): «Мова – це п'ята ефірна стихія, яка облягає національний простір, і зменшення її сфери призводить до утворень своєрідних озонних отворів, через які вривається чорна енергія, що деморалізує народ… Мова – це певним чином і антропологія. Зміна мови не може не позначитись на зміні антропологічного типу. Зменшується об'єм пам'яті, відповідно зазнають змін і півкулі головного мозку. Якщо замість 40 найменувань криги у балкарців чи 30 назв снігу у ненців уживається лише одна – просто «крига», і просто «сніг», то, зрозуміла річ, це не може не позначитись на всіх параметрах того чи того генотипу».

Ось що таке рідна мова. Пам'ятаймо про це! (З часопису).

§ 3. Мова як знакова система

Для того, щоб спілкуватися, люди створили різноманітні системи знаків, які служать для передачі інформації. Це і дорожні знаки, азбука Морзе, математичні, хімічні, топографічні знаки, морська сигналізація прапорцями тощо.

Що ж таке знак?

«Знак – це не властивість предмета, а функція, якої предмет може

Українська мова за професійним спрямуванням	21

Розділ І

набути. Знакова функція полягає у можливості предмета представляти собою (заміщувати) щось для когось. Сам знак – це певний матеріальний об'єкт, який може бути сприйнятий органами чуття» (С. В. Семчинський).

М. П. Кочерган дає таке визначення знака: «Знак – матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для отримання, зберігання і передачі інформації».

Отже, знакам властиві такі ознаки:

1)матеріальність (його можна бачити, чути, тобто сприймати органами чуттів);

2)використання його для позначення чогось, що перебуває поза ним;

3)інформативність.

Знаки, пов’язані спільною функцією чи метою, утворюють знакові системи. Своє значення знак отримує лише в певній знаковій системі. Так, наприклад: знак «!» у пунктуації означає «знак оклику», у математиці – «факторіал!», у дорожній сигналізації – «небезпечна дорога». Звичайно ж, поза системою він не буде знаком.

Наука про знаки та системи знаків (гр. semeion – знак, ’знак’– від осн. слова ’знати’) називається семіотикою. С. В. Семчинський дає таке визначення семіотики: «Семіотика (від грец. ??????? – знак) – це наука про різні знакові системи, використовувані в людському суспільстві для передачі інформації, і про закономірності їх функціонування».

Те, що слова людської мови становлять для людей знаки, які позначають факти та явища об’єктивної дійсності, розуміли вже давні греки «Слово – це знак», – зазначав римлянин Аврелій Августин (354 – 430 рр. після н. х.). Знак має дві сторони: 1) озна-

чальну (res signans), 2) означувану (res signata). Цю ж думку під-

тримав Ф. де Соссюр. Для нього було зрозумілим, що спілкування людей (комунікація) здійснюється завдяки мовним знакам і ці знаки мають дві сторони (за Августином). Ф. де Соссюр специфіку мови вбачав у тому, що мова як система знаків уподібнюється до інших знаків (письмо, азбука для глухонімих, символічні обряди, форми ввічливості, військові сигнали тощо).

Мова є однією зі знакових систем. У системі всіх цих знаків вона є найважливішою.

22	Українська мова за професійним спрямуванням

Українська мова в житті суспільства

Характеризуючи мовні знаки, Ф. де Соссюр виділив такі три їх властивості: 1) довільність, 2) лінійний характер позначаючого, 3) змінність. Знаки функціонують у рамках суспільства. Науку, що досліджує систему знаків, Ф. де Соссюр назвав семіологією (вона повинна відкрити закони, що ними керується система всіх типів знаків. Учений підкреслював, що семіології як науки ще немає, хоча вона і має всі права на існування. Основою її стануть закони, відкриті семіологією).

Лейбніц зробив крок уперед до створення науки про знаки. Він винайшов«універсальнечислення»(згодомцесталоосновоюматематичної логіки). Фундатором семіотики став американський філософ та математик Чарльз Сандерс Пірс (1839–1914) – сучасник Ф. де Соссюра.

Ч. С. Пірс вважав, що теоретично можливе існування 59049 класів знаків, які можна поділити на три основні типи:

1)знаки-копії або іконічні знаки (засновуються на наявності певної спільної властивості чи властивостей у знака і денотата), напр.: фотографія;

2)знаки-індекси або знаки-прикмети (засновуються на певній сумі знака і денотата), напр.: чуєте в лісі гавкання собаки і спів півня – це прикмети людського житла, вказівні знаки; дим від вогнища

єзнаком того, що десь горить;

3)умовніабознаки-символи(унихзв'язокміжзнакоміденотатом

єумовним, а не вмотивованим. Але і ці знаки бувають умотивованими, у всякому разі вони зберігають з позначуваними денотатами певну структурну схожість, передаючи їх образ окремими елементами позначення), напр.: обмінюєтеся думками, ваші слова – умовні знаки для фактів та явищ дійсності. Це знаки-символи.

Т. Мілевський розглядав людську мову як складну систему знаків: 1) адресованих, 2) з певними значеннями, 3) немотивованих, 4) багатокласних, 5) фонемних.

Ідеї, методи, навіть цілі концепції мовознавства справляли і справляють значний вплив на характер наукового мислення в цілому. Так, структуралізм, започаткований великим лінгвістом Ф. де Соссюром, згодом проник не лише в етнографію та літературознавство, а й у філософію, політекономію, математику. Недарма роль мовознавства в гуманітарних науках прирівнюють до ролі фізики в природознавчих науках.

Українська мова за професійним спрямуванням	23

Розділ І

Мовний знак – це сполучення, єдність двох початків: смислового йакустичногообразу.Візуальновінсприймаєтьсяувиглядіумовних позначок, накреслень на письмі. Учені вказують, що мовні знаки не тільки передають інформацію, а й беруть безпосередньо участь у її формуванні.

О. С. Мельничук пропонує розуміти під значенням мовного знака «соціально усвідомлюване, закріплене суспільною мовною практикою, стійке відношення знака до психічного відображення певних предметів чи явищ дійсності та їх класів – уявлення, поняття і т. д.».

Мовний знак, на думку вчених, об’єднує в собі матеріальне і ідеальне. Ідеальне характеризує людську свідомість, що є вищою формою відображення об’єктивної дійсності. Лише людина єдина в світі спроможна створити значення, використовуючи для цього матеріальне. Природа неспроможна створювати такі знаки, бо в природі можливі лише сигнали, за допомогою яких спілкуються між собою тварини. Сигнали залишаються незмінними (так, голодний кіт нявкає так само, як і кілька тисяч років тому). Знаки, якими користуються для спілкування люди, завжди змінні, бо немає у світі таких людських мов, які б залишалися незмінними протягом кількох тисяч років. Це стосується й інших знакових систем, якими люди передають інформацію. Тому стає зрозумілим, чому багато мовознавців розрізняють природні знаки й умовні.

Об’єкт, представлений знаком, називають денотатом (від лат. denotatus – позначений) або референтом (від англ. reference – ета-

лон). Знаки, пов’язані спільною функцією чи метою, утворюють знакові системи.

Умежах семіотики розрізняють три аспекти дослідження знаків:

1)синтаксичний аспект (досліджує відношення між знаками в межах даної системи); 2) семантичний (вивчає відношення знаків до позначуваних ними явищ і предметів); 3) прагматичний (досліджує ставлення до знаків тих, хто ними користується).

Усучасному мовознавстві дискусійним є питання, які одиниці мови слід вважати знаками. Існує думка, що оскільки мова є знаковою системою, то всі її одиниці (фонеми, морфеми, слова, словосполучення, речення), є знаками. За іншими поглядами, знаками у мові є слова і речення, а фонеми – це матеріал, з якого будуються мовні знаки. Були висловлені думки, що лише морфеми, прості

24	Українська мова за професійним спрямуванням

Українська мова в житті суспільства

слова і шаблонні словосполучення є знаками, а фонеми, тонеми (інтонеми), паузи є дознаковими утвореннями, в той час, як складні слова, словосполучення та речення є надзнаковими утвореннями. Представники «лінгвістики тексту» вважають цілий текст одиницею мовної системи знаків, первинним мовним знаком, що складається із упорядкованої множини часткових знаків (фонем, морфем, слів, речень).

Основниммовнимзнаком,надумкуС.В.Семчинського,слідвважатислово.Словонесевсобіінформаціюпропозамовнуоб’єктивну реальність. Воно являє собою складну єдність звучання і значення, що називає предмет чи явище об’єктивної дійсності і таким чином формує і представляє поняття. Щодо речення, то воно є не просто знаком, а сполученням знаків, з яких будуються інформативні знакові тексти, використовувані у мовному спілкуванні1.

Підсумовуючи сказане, підкреслимо, що

1)мова – це не звичайна знакова система, а особлива багатомірна знакова система (своєрідність мови як особливої знакової системи визначається різноманітністю форм і функцій її складових частин);

2)мова є первинною знаковою системою людини, а інші знакові системи є похідними від мови і багато в чому спираються на неї. Будь-якаіншазнаковасистема,якоюкористуютьсялюдидляпередачі інформації, обмежена у своєму застосуванні або ж передає інформацію, що вже сформувалася і зберігається за допомогою мови;

3)елементи мови як знакової системи здатні сполучатися між собою і створювати нові значення, доти невідомі мові (напр.: буфер – утворилось слово рос. буферить за зразком: перчить, магнитить);

4)у мовному знакові обидві його сторони – ідеальна і матеріальна

–здатні змінюватися (давньор. столъ мало 2 склади, означало «вид меблів для сидіння», в укр. мові стіл – 1 склад, має інше основне значення «вид меблів, на яких розміщують різні предмети», а також інші значення: «їжа, страва, харчі», «установа або відділ установи»);

5)особливістю мовної знакової системи є багатозначність її елементів (у мові слова можуть мати по декілька значень, а червоне світло світлофора – має лише одне значення). Отже, мовна знакова система – особлива знакова система, багато в чому відмінна від інших штучних знакових систем.

1Семчинський С. В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1988. – С. 126 – 127.

Українська мова за професійним спрямуванням	25