3. Методи, форми і принципи контролю.

Методи контролю (способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної роботи учителя):

• спостереження – це систематичне отримання відомостей, що здійснюється вчителем у процесі щоденної роботи та дає певні відомості про рівень знань. Результати спостереження не фіксуються в офіційних документах, а враховуються вчителем про виставленні балів;

• усний контроль (усне опитування) – здійснюється шляхом аналізування відповідей учнів на запитання вчителя на уроках, екзаменах, заліках. Форми усного контролю: індивідуальне, групове, фронтальне, комбіноване). Використовуються різноманітні техніки: картки, ігри, технічні засоби);

• письмовий контроль здійснюється за допомогою письмових робіт (диктанти, перекази, твори, письмові відповіді на питання тощо). Характеризується високою економічністю та ефективністю;

• графічна перевірка – складання таблиць, схем, побудова діаграм, робота з контурною картою тощо – виявляє вміння учнів узагальнювати, систематизувати, класифікувати вивчений матеріал, сприяє розвитку їх абстрактного мислення;

• практична перевірка (проведення дослідів, експериментів, створення виробів, моделей тощо) – дає можливість перевірити уміння учнів застосовувати набуті знання на практиці.

• тестовий контроль – здійснюється за допомогою набору стандартизованих завдань, які дають можливість за порівняно короткий час перевірити засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, виміряти обсяг і рівень конкретних знань, умінь і навичок.

Форми контролю: фронтальна, групова, індивідуальна, комбінована, самоконтроль, взаємоконтроль.

Принципи організації контролю:

• Об’єктивність, позбавлена суб’єктивних і помилкових оціночних суджень і висновків учителя.

• Систематичність, регулярність проведення діагностичного контролю на всіх етапах процесу навчання.

• Гласність, що полягає у проведенні відкритих випробовувань усіх учнів за тими ж критеріями.

• Індивідуалізація та диференціалізація перевірки.

• Доброзичливість і одночасно вимогливість.

4. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів, її призначення.

Результати контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів виражаються в її оцінці. Слово «оцінка» означає характеристику цінності, рівень чи значення будь-яких об’єктів або процесів. Оцінити – означає встановити рівень чи якість чогось. Стосовно навчально-пізнавальної діяльності оцінка означає встановлення рівня виконання учнями завдань, поставлених перед ними в процесі виконання завдання.

До оцінювання належить:

• оцінка як міркування педагога про: ступінь засвоєння учнями

визначених програмою знань, умінь і навичок;

рівень старанності; стан дисципліні. Така оцінка може подаватися у формі емоційного ставлення (посмішка, незадоволення, міміка, жести тощо) або оціночного міркування (судження) – це словесне заохочення чи покарання; у формі символа, у формі оцінки, що фіксується в офіційних документах;

• оцінка як умовне вираження ступеня оволодіння знаннями, уміннями й навичками, зафіксоване в умовному позначенні – оціночному балі (1-12).

У 2000 році у загальноосвітніх навчальних закладах було запроваджено 12-бальну шкалу оцінювання навчальних досягнень учнів.

У виданому Міністерством освіти і науки документі «Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти» зазначено: «Визначення рівня навчального прогресу учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати суму знань, умінь чи навичок, а сформувати рівень компетенції». Під компетенцією розуміють загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню. Виходячи з цього й були запроваджені рівні компетенції та критерії їх оцінювання. Виділяють 4 рівні навчальних досягнень: початковий, середній, достатній, високий. Зазначеним рівням відповідають розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою.(ПРИКЛАД)

Довідка

У Франції навчаються за 20-ти бальною шкалою оцінювання. Більшість французьких «хорошистів» отримують 10-12 балів. У США замість оцінок у балах використовують букви – А.Б.В.С.D, де А – найвища. Американський школяр говорить так: «Сьогодні я отримав двічі по В», У західних країнах, якщо в контракті між учнем та освітнім закладом визначено навчання без контролю, то платня за навчання – у 3-4 рази менша.

Рівні компетенції та критерії їх оцінювання

Рівні навчальних досягнень	Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень
І. Початко­вий	1	Учень володіє навчальним матеріалом на рівні елементарного розпізнавання і відтворенні! окремих фактів, елементів, об'єктів, що позначаються учнем окремими словами чи реченнями
	2	Учень володіє матеріалом на елементарному рівні засвоєння, викладає його уривчастими реченнями, виявляє здатність викласти думку на елементарному рівні
	3	Учень володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу
ІІ. Середній	4	Учень володіє матеріалом на початковому рівні, значну частину матеріалу відтворює на репродуктивному рівні
	5	Учень володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, здатний за допомогою вчителя логічно відтворити значну його частину
	6	Учень може відтворити значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння осно­вних положень, за допомогою вчителя може аналізувати навчальний матеріал, порівнювати та робити висновки, виправляти допущені помилки
ІІ. Достатній	7	Учень здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних ситуацій, частково контролювати власні навчальні дії, наводити окремі власні приклади на підтвердження певних тверджень.
	8	Учень вміє порівнювати, узагальнювати, сис­тематизувати інформацію під керівництвом вчителя, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки і добирати аргументи на підтвердження певних думок під керівництвом учителя
	9	Учень вільно (самостійно) володіє вивченим обсягом матеріалу, в тому числі і застосовує його на практиці; вільно розв'язує задачі в стан­дартних ситуаціях, самостійно виправляє до­пущені помилки, добирає переконливі аргумен­ти на підтвердження вивченого матеріалу
IV. Високий	10	Учень виявляє початкові творчі здібності, са­мостійно визначає окремі цілі власної навчаль­ної діяльності, оцінює окремі нові факти, яви­ща, ідеї; знаходить джерела інформації та са­мостійно використовує їх відповідно до цілей, поставлених учителем
	11	Учень вільно висловлює думки і відчуття, ви­значає програму особистої пізнавальної діяль­ності, самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них; без допомоги вчителя знаходить джерела інформації і використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях
	12	Учень виявляє особливі творчі здібності, само­стійно розвиває власні обдарування і нахили, вміє самостійно здобувати знання

Це загальні положення. Більш чіткий характер мають нормативи оцінок, які подано в навчальних програмах з окремих дисциплін, оскільки співвідносяться з конкретними знаннями, уміннями та навичками учнів з предметів.

Основними видами оцінювання є тематичне і підсумкове, а основною його одиницею – навчальна тема. Тематичному оцінюванню підлягають основні результати вивчення теми, що визначає вчитель на основі вимог навчальної програми.

Результати тематичного оцінювання відображаються в класному журналі в окремій колонці. Підсумкове оцінювання здійснюється наприкінці семестру (навчального року)підсумкова оцінка виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік – на основі семестрових оцінок.

ІІІ. Висновки.

ТЕМА ЛЕКЦІЇ :

СУТЬ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ

ПЛАН

І. ВСТУП.

П. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

1. Виховання як суспільно-педагогічне, культурне явище.

2. Структура процесу виховання.

3. Особливості процесу виховання.

III. ВИСНОВКИ..

І.ВСТУП.

1. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних знань з попередньої теми.

2. Презентація теми, мотивація до її вивчення.

Сьогодні ми розпочинаємо вивчати третій розділ педагогіки, який називається «Теорія виховання» (24 години).

- Що на вашу думку включає поняття «виховання», що означає «виховувати»? Яке значення має виховання молодого покоління у формуванні і розвитку суспільства взагалі? (Якби процес виховання припинився, людина не змогла б піднятися до рівня особистості, а суспільство перестало б існувати. Я.А. Коменський зауважував, що нехтування вихованням – це загибель людей, сімей, держав і всього світу. Завдяки вихованню людство забезпечує свою безсмертність у соціальному розвитку.)

- Отже, найбільш гострою проблемою не тільки школи й сім’ї, а й усього суспільства та держави слід вважати проблему виховання нового покоління. Саме тому, теорію виховання можна зарахувати до одного із найпроблемніших, суперечливих, але, водночас важливих розділів педагогічної науки та практики. Розглянемо його основні положення.