4. Педагогічне управління колективом.

Управляти учнівським колективом – означає використати колектив як інструмент виховання для розвитку індивідуальності кожного учня.

Управління учнівським колективом здійснюється за допомогою трьох взаємопов’язаних функцій педагога: збору й аналізу інформації про учнівський колектив і школярів, кі до нього входять; планування й організації адекватних стану колективу впливів, метою яких є його удосконалення та розвиток особистості; контроль і колекція, спрямованих на вищий рівень розвитку колективу і кожного учня.

У практиці управління колективом важливо дотримуватися таких правил:

• Розумно поєднувати педагогічне керівництво з природним намаганням учнів до самостійності, незалежності. Домагатися , щоб ціль і завдання, які необхідно вирішувати, ставили і вирішували самі вихованці шляхом співробітництва з педагогом.

• Педагогічне управління не може бути незмінним. Слід розширювати демократію і самоуправління в колективі.

• Особистість має право на власну думку, незалежне судження, інтелектуальну свободу, моральну позицію.

• Показником правильного управління є наявність у колективі загальної думки з найважливіших питань життя колективу.

• Вихователь зобов’язаний організовувати таку взаємодію, в якій персональні, партнерські і мотиваційні відносини між членами колективу поєднуються.

• Розподіл індивідуальних доручень вихованців слід здійснювати не з позицій потреб колективу, а з позицій можливостей та потреб самих школярів.

• Становище учня залежить також і від колективу. Слід створювати тимчасові колективи, переводити учнів у той колектив, в якому вони одержать вищий статус.

• Важливою умовою ефективності колективного виховання є організація і координація всіх виховних впливів: колективу, вчителів, інших колективів, сім’ї.

ІІІ. ВИСНОВКИ.

Отже, успіх колективу залежить від того на скільки емоційно забарвлене, цікаве його життя, насичене корисними справами, яке місце займають у цих справах романтика, ініціатива, самодіяльність школярів, як педагог уміє вибрати корисну справу, згуртувати довкола неї учнів, допомогти кожному учню знайти своє місце. Педагог повинен бути тонким керівником, вмілим організатором. Він мусить розуміти дітей, не нав’язувати своєї волі.

Тема лекції:

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ. ПОЗАКЛАСНА ТА ПОЗАШКІЛЬНА РОБОТА. ВЗАЄМОЗВЯЗОК ШКОЛИ СІМЇ ТА ГРОМАДСЬКОСТТІ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ.

ПЛАН

І. ВСТУП.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

1. Організаційні форми виховної роботи в школі.

2. Позакласна виховна робота.

3. Методика колективного творчого виховання. Колективні творчі справи. (І.Іванов).

4.Характеристика дитячих громадських організацій.

5. Взаємодія школи, сім’ї та громадськості у вихованні дітей.

ІІІ. ВИСНОВКИ.

І. ВСТУП.

- Що ми розуміємо під змістом виховання?

Презентація теми.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

1. Організаційні форми виховної роботи в школі.

Форма виховання – це зовнішнє виявлення процесу виховання. Якщо зміст процесу виховання вказує на те, що є, то форма – у якому вигляді проявляється. Зміст викликає зміну форми і навпаки.

Існують різні форми організації виховного процесу.

За кількістю охоплених процесом виховання школярів форми виховання поділяють на індивідуальні, мікро групові, групові (колективні) і масові.

Групова форма організації виховання у школі одержала назву колективної. Колектив (від лат. – збірний) – група людей, об’єднаних спільною метою і соціально значущою спільною діяльністю.

Досвід минулого свідчить, що у вихованні не можна допускати крайнощів: культивувати лише колективізм чи, навпаки, лише розвиток індивідуальності на шкоду колективістичним якостям особистості. Повинна бути гармонія особистісного і колективного.

Інший підхід до визначення форм виховної роботи пов'язаний із напрямами виховної роботи: розумовому вихованню учнів сприяють проведення вікторин, інтелектуальних конкурсів, ділових ігор, усні журнали тощо. При організації естетичного виховання використовуються літературні та музичні вечори, прогулянки, свята мистецтв тощо.

Отже за напрямками виховання використовуються такі форми: конкурси, турніри, ділові ігри, усні журнали, круглі столи, конференції, диспути, , обговорення певних тем (книг), тематичні вечори, бесіди, акції, зустрічі, екскурсії, прогулянки, дискотеки, свята, випуски стінних газет, журналів, ігри, походи, спартакіади тощо.

Широке розповсюдження одержало й визначення понять «виховний захід» та «виховна справа». Виховний захід – це організована дія колективу, спрямована на досягнення певної мети.

2. Позакласна виховна робота, її форми.

Важливу роль у здійснені виховного процесу відіграє позакласна робота. Позакласна робота – різноманітна діяльність учителів та вихователів, спрямована на виховання учнів і здійснюється в позаурочний час. Передусім організатором позакласної роботи в школі є класний керівник.

Особливість позакласної роботи полягає в добровільній участі в ній, суспільній спрямованості (зміст виховного впливу відповідає потребам суспільства), ініціативності та самодіяльності учнів.

Систему організаційних форм позакласної виховної роботи утворюють вищеназвані форми до яких слід додати класні години, колективні виховні справи. (Д.З. розкрити ту чи іншу форму виховної роботи).