3. Технологія колективного творчого виховання. Колективні творчі справи. (і.Іванов).

Першим у педагогічній діяльності використав технологію колективного творчого виховання А.С. Макаренко. Уся діяльність його колонії імені М. Горького та комуни ім.. Ф. Дзержинського була заснована на ідеях цієї технології: колективне рішення і виконання всіх дій; зміна складів зведених загонів; система перспективних ліній.

Згодом російський педагог Ігор Іванов, узагальнивши ідеї А.С. Макаренка, розробив та апробував технологію колективного творчого виховання. Відбулося це у 60-тих роках ХХ століття, коли стали формуватися виховні об’єднання дітей і дорослих, які називали себе комунарами. Тому її називають ще «методикою Іванова» або «комунарською». До 90-років вона не була широко поширена.

У 1962 році у таборі «орлятко» вперше зібралися 50 представників шкільних комунарських секцій. Ними була розроблена структура учнівського самоврядування. Однак вже в 1964 році поширення технології пішло на спад,бо ророзроблена в «Орлятку» структура учнівського самоврядування не відповідала офіційній структурі шкільних організацій. З 1986 року почався період відродження цієї технології.

Сутність технології колективного творчого виховання – формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості.

Відмінність «комунарської» технології від традиційного виховання: традиційне виховання орієнтоване на зовнішні аспекти і не приховує своєї виховної мети, завдань і прямого морального впливу. Технологія КТВ залучає до діяльності кожного учасника колективу, орієнтуючись на спільне вироблення дітьми і дорослими мети колективу, використовуючи одночасно різноманітні види виховного впливу, вирішує виховні завдання непомітно для вихованців.

Технологія КТВ передбачає спосіб організації життя дитячого колективу, за якої діти й дорослі, будучи захоплені спільною справою, турбуються про поліпшення клімату в колективі, самопочуття, настрою один одного, вони спільно планують, організовують та аналізують свою спільну діяльність, накопичуючи й осмислюючи пропозиції,ідеї, розвиваючи власні погляди, почуття дружби, поваги, взаєморозуміння, турботи. У методиці КТВ чітко виявляються людяність, діяльність, творчість. Основними перевагами є :

• Соціальна спрямованість діяльності ( на благо школи, дитбудинку, допомога літнім людям, інвалідам тощо).

• Турботливі стосунки. Вимоги висуває не педагог, а спільна справа. Дітей готують до спільної діяльності, орієнтуючи на поліпшення свого мікросередовища.

• Поділ колективу на міні-колективи (3-10 учнів). Критерії поділу – спільні інтереси, прагнення, місце проживання тощо. Сприяє залученню до планування, виконання й аналізу діяльності всіх членів колективу.

• Колективні творчі справи - форма організації творчого колективу, а також основний виховний засіб. «Справа ця колективна, тому що здійснюється разом – дітьми і старшими товаришами як їх спільна турбота. Справа ця - творча колективна, тому що являє собою спільний пошук кращих рішень життєво важливої задачі, тому що робиться спільно – не тільки виконується, а й організовується: задумується, планується, оцінюється …».

• Чергування творчих доручень. Передбачає періодичні перевибори органів учнівського самоврядування, чергування дорученнями між мікро колективами. Усі почергово обіймають керівні посади. Сьогодні учень керує, організовує, творить спільно з іншими такими ж зацікавленими людьми. Завтра він же з такою самою зацікавленістю візьме участь у новій колективній творчій справі, але вже в ролі виконавця. Ця технологія об’єднує ділову та міжособистісну сфери діяльності людини.

• Різноманітність діяльності. КТС класифікують на: організаційні, пізнавальні, трудові, суспільні, художньо-естетичні, спортивно-оздоровчі. Кожну колективну творчу справу очолює рада. Чисельність якої залежить від характеру і масштабу роботи.

Технологія підготовки і реалізації колективних творчих справ передбачає 6 послідовних етапів:

1. Аналіз ситуації, визначення цілі, завдань виховної справи (Іде обговорення: що можна зробити? Для кого? Де? Коли? Хто буде організатором?)

2. Колективне планування.

3. Колективна підготовка роботи.

4. Реалізація КТС. Вона передбачає виконання наміченого плану, враховуючи зміни у ньому.

5. Колективне підбиття підсумків.

6. Найближча післядія (найближча КТС). Виконання рішень прийнятих після аналізу справи, накреслення програми наступних дій.

В організації колективної творчої діяльності важливою є роль дорослих. Між вихователями і вихованцями складаються в процесі діяльності суб’єкт-суб’єктні взаємини, в силу яких і вчитель і учень рівною мірою почуваються відповідальними за якісне виконання поставлених завдань. Залежно від віку досвіду і взаємин з дітьми класний керівник може бути консультантом, експертом, керівником одного із мікро колективів. Педагог повинен із самого початку стати для дітей старшим другом, який цікавиться їх життям, бере в ньому участь і навчаючи їх, вчиться сам.

Колективні творчі справи

Атака – операція, яка має за мету швидке виправлення тих помічених у навколишньому житті недоліків, які можна усунути силою свого колективу та його друзів. Такі атаки здійснюються в короткий термін, протягом однієї або декількох годин.

Вечір розгаданих і нерозкритих таємниць – захоплююча гра, що дозволяє у жвавій невимушеній формі обмінюватися знаннями, думками, здогадками, вона навчає ставити питання, доводити і спростовувати, вести колективний пошук істини, спираючись на відомості, отримані з найрізноманітніших джерел.

Сюрприз – колективна трудова справа-операція: творчий подарунок, підготовлений дітьми та дорослими на радість іншим.