- •Міністерство освіти і науки україни
- •1. Характеристика науково-педагогічного дослідження.
- •2. Поняття про методи дослідження та їх вибір.
- •3. Методи опитування у педагогічному дослідженні.
- •4. Педагогічний експеримент.
- •I. Вступ
- •1. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних знань з попередньої теми.
- •2. Презентація теми, мотивація до її вивчення.
- •1. Процес розвитку і формування особистості, поняття про особистість.
- •2. Рушійні сили та закономірності розвитку особистості.
- •4. Діяльність як чинник розвитку особистості.
- •5. Аналіз зарубіжних теорій розвитку і формування особистості.
- •II. Основна частина.
- •1. Поняття «система освіти».
- •2. Етапи становлення народної освіти в Україні.
- •4 Болонський процес і вища освіта в Україні.
- •2. Теорії організації змісту освіти.
- •Довідка
- •Тема лекції 9 форми організації навчання
- •2. Особливості класно-урочної системи навчання.
- •3. Урок як основна форма навчання.
- •Тема лекції: контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів
- •1. Дидактичне діагностування. Його компоненти.
- •2. Суть, функції і основні види контролю успішності учнів,.
- •3. Методи, форми і принципи контролю.
- •4. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів, її призначення.
- •1.Виховання як суспільно-педагогічне, культурне явище.
- •2. Структура процесу виховання.
- •Тема лекції : зміст виховання. Основні напрямки змісту виховання
- •Загальні закономірності і принципи виховання
- •2. Методи та прийоми та засоби виховання. Класифікація методів виховання.
- •3. Характеристика основних груп методів виховання.
- •3. Особливості саморозвитку особистості в колективі.
- •4. Педагогічне управління колективом.
- •Тема лекції:
- •3. Технологія колективного творчого виховання. Колективні творчі справи. (і.Іванов).
- •4.Характеристика дитячих громадських організацій.
- •5. Взаємодія школи, сім’ї та громадськості у вихованні дітей.
- •5. Взаємодія школи, сім’ї та громадськості у вихованні дітей.
- •Тема лекції:
- •2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
- •3. Внутрішкільне управління.
- •Тема лекції:
3. Особливості саморозвитку особистості в колективі.
Формування колективу як вищого рівня групових відносин сьогодні не самоціль. Важливо створити необхідні умови для самовизначення, гармонійного і всебічного розвитку особистості. Механізм впливу організованого дитячого середовища (колективу) на особистість – складна система взаємодій особистості з ним, елементи якої визначив В. Сухомлинський:
обмін інформацією під час спілкування, що дає змогу взаємо збагатитися інформацією, думками, переживаннями, формувати звички поведінки;
усвідомлення особистістю духовного життя колективу як наслідку власних зусиль, як частини її інтелектуального життя (духовне життя людини має бути таким багатогранним, щоб кожна людина могла самовизначитися, застосовувати свої сили і творчі здібності);
уболівання особистості через те, що колектив піклується про неї, прагнення, відтак, бути ще кращою;
становище (позиція) особистості в системі взаємовідносин;
позитивний приклад колективу; стимулювання самооцінки особистості (взаємодія оцінки особистості колективу й самооцінки особистості);
посилення потреби особистості у самовихованні (виховний вплив колективу),
У житті, як показує практика, на відміну від ідеального в теорії, колектив – це не завжди благо для особистості та її розвитку. Високорозвинені колективи серед усіх існуючих займають усього 6 – 8 %. Більшість існуючих, особливо сьогодні, дитячих груп та обєднань належать до середніх та слаборозвинених і не можуть претендувати на те, щоб називатися колективами в «макаренківському» розумінні цього слова. В.М. Бєхтєрєв, М.В. Ланге (відомі психофізіологи) провели експерименти, які показали, що вплив групи, яка нагадує середній колектив, на індивіді не завжди і не в усьому лише позитивний. Ними було помічено, що такий колектив може тиснути на особливо творчу, обдаровану особистість, мимоволі перешкоджаючи її розвитку – неприйняття через нерозуміння, заздрість, нездорові агресивні тенденції – часто навіть відкидаючи її творчість. В історії існує багато прикладів, коли окремі талановиті люди фактично переростали свій час та свій колектив,ставали незрозумілими та неприйнятими не тільки у ньому, але й в суспільстві загалом, відчували певний тиск, спрямований на те, щоб змусити їх відмовитися від своїх ідеалів, поглядів і бути такими як усі.
Ще одне спостереження – абсолютна більшість існуючих нині колективів, на думку багатьох дослідників, двояко впливають на психологію та поведінку особистості – не тільки позитивно, а й негативно. Тому теоретично прийнятий принцип про абсолютно позитивний вплив колективу на особистість не завжди сьогодні спрацьовує.
Крім того, особистість – це завжди індивідуальність, і виховувати особистість означає формувати самостійну, незалежну, не схожу на інших людину. Колектив, як правило, уніфікує особистість своїм впливом, однаково впливає на всіх його індивідів, висуваючи до них єдині вимоги, що призводить до знеособлення.
Наукові дослідження подають три найпоширеніші моделі взаємин між особистістю та колективом:
особистість підпорядковується колективу (конформізм);
особистість і колектив перебувають в оптимальних взаєминах (гармонія);
особистість підпорядковує собі колектив (нонконформізм).
Ідеал – це гармонізація взаємин. Таке можливе, коли особистість здатна легко інтегруватися в колектив і сама має сформовані колективістські якості.
Усе вищесказане не заперечує важливості колективу для становлення особистості. Але слід переглянути деякі положення:
колектив існує для особистості, а не особистість для колективу;
необхідно відмовитися від двох не підтверджених життям догм – права колективної думки бути пріоритетною перед думкою окремо взятої особистості і однозначного позитивного впливу колективу на особистість;
не можна стверджувати, що будь-який вчинок дитини, не розрахований на інтереси дитячого та педагогічного колективів, шкідливий; доцільно фактично порівнювати в правах та обов’язках особистість і колектив, вихователя та вихованців. Наприклад, надати не тільки дорослим та колективу права вимагати щось від дитини як особистості, але такі ж права – дитині вимагати щось від колективу та від дорослої людини, інколи залишаючись при своїй думці;
класний керівник не завжди є та може бути лідером у дитячому колективі; за кожною особистістю має бути залишене повне право покинути колектив, який чимось не влаштовує її.