4. Педагогічний експеримент.

Серед методів наукового дослідження провідне місце посідає педагогічний експеримент (від латинського «експеріментіум» - дослід, випробування). Експеримент у педагогіці має характер творення, перебудови, відкриття можливостей використання нових методів, прийомів, технологій навчально-виховної діяльності.

Він вимагає розробки наукової гіпотези - припущення, що потребує перевірки. Залежно від мети дослідження існують різні види експерименту.

Констатуючий– вивчаються педагогічні явища, що існують у повсякденній практиці.

Перевіряючий або діагностичний – проводиться зазвичай на початку дослідження і має на меті вивчення наявного стану проблеми.

Формуючий або перетворюючий– полягає у впровадженні у педагогічний процес попередньо розроблених методів та засобів, аналізі одержаних результатів, формулюванні висновків.

Навчання та виховання, як правило, мають колективний (груповий характер). Тому в ході експерименту часто використовуються письмове анкетування, метод вивчення групової диференціації (соціометрія), порівняльні дослідження.

Наприклад соціометричний метод дає змогу характеризувати стадії формування стосунків у колективі, появу неформальних лідерів, стан активу.

3. Математичні методи.

До таких методів науково-педагогічних досліджень належать:

• реєстрація – метод підрахування наявності і (або) відсутності якості, яка вивчається в кожного члена групи та у всієї групи;

• ранжування – розміщення зібраних даних у певній послідовності, у порядку зростання або зменшення або зменшення певних показників;

• шкалування – присвоєння балів або інших цифрових показників досліджуваним характеристикам.

Математичні методи допомагають педагогіці доповнити характеристики педагогічних явищ, процесів конкретною інформацією, провести сувору ревізію в досягнутому раніше.

ІІІ. ВИСНОВКИ

• Підведення підсумків лекційного заняття.

Отже,за допомогою наукових методів педагогіка здобуває необхідну інформацію про свій предмет дослідження, аналізує й обробляє результати, залучає їх до системи відомих знань. Методи науково-педагогічного дослідження застосовуються в комплексі. Універсальних методів не існує, тому що жоден із них не дає абсолютно правильного об’єктивного результату. Для того, щоб результат дослідження був менш суб’єктивним і більш ефективним, необхідно використовувати різноманітні методи, доповнюючи одні іншими залежно від певних умов, досвіду, наявних засобів, а головне – від особистості досліджуваного або особливостей групи чи процесу.

Завдання для студентів:

- Запишіть одним реченням головну ідею вивченого, озвучте і мотивуйте свої записи.

Література

1. Волкова Н.П. Педагогіка. –К., 2001.-576 с.

2. Зайченко І.В. Педагогіка. Навч.посібник. -Чернігів, 2003. – 528 с.

3. Мартиненко С.М., Хоружа Л.Л. Загальна педагогіка: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. -176с.

4. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, перероб., доп. – К.: Академвидав, 2007. - 656 с.

5. Практикум з педагогіки: Навчальний посібник: Видання 3-тє, перероблене і доповнене / За заг. ред. О.А. Дубасенюк. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. 424с.

6. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закладів освіти. – К.: "Академія", 2000.

7. Якса Н.В. Основи педагогічних знань: Навч. посіб. –К.: Знання, 2007. -358 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

8. Педагогіка в запитаннях і відповідях: Навч. посіб./ Л.В. Кондратова, О.А.Пермяков, Н.І. Зеленкова, Г.Ю. Лаврешина. –К.: Знання, 2006. – 252 с. (Вища освіта ХХІ століття).

ТЕМА ЛЕКЦІЇ:

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНІЙ ШК0ЛІ

ПЛАН

І. Вступ.

П. Основна частина:

1. Процес розвитку i формування особистості, поняття про особистіть.

2. Закономірності i рушійні сили формування особистості.

3. Чинники формування особистості, ix особливості i взаємозв'язок.

4. Діяльність як чинник розвитку особистості.

5. Аналіз зарубіжних теорій розвитку i формування особистості.

III. Висновки.

Епіграф: Кожна людина - це світ, який з нею народжується i вмирає.

Г.Гейне