5. Взаємодія школи, сім’ї та громадськості у вихованні дітей.

Відомий російський письменник Л. Касиль писав, що якщо у поведінці дітей виникають недоліки, якщо вони скоюють правопорушення, не підкоряються нікому, усі починають шукати цьому причини. Одні говорять: винна школі, вона повинна піклуватися про виховання дітей, а інші звинувачують сім’ю, адже в школі в основному навчають,а не виховують. Але обидві сторони неправі. Якщо говорити образно, сім’я і школа – це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує свої перші уроки життя, а потім перед нею відкривається неосяжне море знань, і курс у це море прокладає школа. Це не означає, що дитина повинна повністю відірватися від берега, - адже і моряки дальнього плавання завжди повертаються на берег, і кожен моряк знає, наскільки він зобов’язаний берегу.

Отже у вихованні підростаючого покоління роль усіх соціальних інституцій важлива, а особливо сім’ї і школи. Не менш важливим аспектом є і їх взаємодія.

Для успішного виховання підростаючого покоління головне, щоб його оточувала атмосфера поваги до моральних норм поведінки. Цього досягають за умови, що у виховному процесі в школі, крім педагогів, беруть участь батьки, громадські організації, правоохоронні органи та інші державні установи.

Школа має можливість залучати до виховної роботи з учнями їх батьків (керівництво гуртками за інтересами, шефство, проведення екскурсій тощо).

Значну допомогу у вихованні школярів і в роботі з батьками надають батьківські комітети (у класі) та загально шкільні комітети (у масштабах школи).

Школи повинні підтримувати зв’язки з підприємствами, які надають їм допомогу. Їх працівники можуть організовувати екскурсії, проводити бесіди, працювати керівниками гуртків.

Значну виховну роботу з учнівською молоддю проводить служба у справах неповнолітніх, до складу яких входять народні депутати, педагоги, представники громадських організацій, органів міліції, юстиції. Вона спрямовує свою діяльність на профілактику правопорушень неповнолітніх, забезпечення нормальних умов для їх виховання.

Педагогічні колективи повинні підтримувати тісний зв'язок з кримінальною міліцією в справах неповнолітніх. Така спільна діяльність передбачає попередження правопорушень неповнолітніх, з’ясування причин та умов скоєння правопорушень, виявлення осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність.

ІІІ. Висновки.

Тема лекції:

УПРАВЛІННЯ: СУТЬ, ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ, СУЧАСНИЙ СТАН УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ.

ПЛАН

І. ВСТУП.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.

2. Державне управління системою загальної середньої освіти.

3. Внутрішкільне управління.

4. Школа як педагогічна система й об’єкт управління.

ІІІ. ВИСНОВКИ.

І. ВСТУП.

Презентація теми.

Яким Ви бачите розділ «Школознавство», які теми будуть розглядатися? Як ще можна назвати цей розділ?

• Педагогічний менеджмент(управління, школознавство) – складова сучасної педагогіки, яка досліджує завдання, зміст і методи управління шкільною справою, всіма ланками, що входять до структури Міністерства освіти і науки України на рівні загальноосвітніх і вищих навчальних закладів, забезпечує спільність зусиль сім’ї, громадськості, виробничих колективів.

• Майбутньому фахівцю, який буде працювати в системі освіти, важливо одержати знання про принципи, зміст і методи управління загальноосвітнім навчальним закладом. Це допоможе зрозуміти складний механізм його функціонування, встановити професійно-ділові стосунки з адміністрацією, колегами, учнями та батьками, з самого початку ввійти в ритм навчального закладу.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

Школознавство – це галузь педагогічної науки, яка займається дослідженням змісту і методів керівництва шкільною справою, вивчає принципи та організаційні засади діяльності загальноосвітніх навчально-виховних закладів.

До кола проблем школознавства належить розробка таких питань: принципи управління та керівництва школою, діяльність органів народної освіти, керівництво навчально-виховною роботою в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, зміст і методи планування та контролю, наукова організація педагогічної праці, організація обліку та звітності. Сьогодні термін школознавства часто замінюють термінами управління чи менеджмент. Чи є ці терміни синонімами, чи мають певні відмінності спробуємо розібратися.

Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.

Управління як теорія зародилась на початку ХХ століття. Основоположниками першої школи «наукового управління» були американський інженермФ. Тейлор і французький менеджер А. Файоль. Перший з них вирішив питання удосконалення управління підприємством шляхами економного використання праці і засобів виробництва, регламентації використання інструментів і матеріалів, стандартизації робочих операцій, точного обліку робочого часу і цим довів, що управляти можна «науково». У 1911 році Ф Тейлор опублікував свою книгу «Принципи наукового управління», яка традиційно вважається початком визнання управління наукою.

А Файоль виділив п’ять функцій управління. За його словами «управляти означає передбачати і планувати, організовувати, розпоряджатись, координувати і контролювати». Він розробив принципи управління, що визнається першим самостійним результатом «науки адміністрування» в її тепер вже класичному варіанті.

Наступний етап розвитку управлінської думки пов'язаний із зародженням у 30-ті роки ХХ століття школи «людських відносин». Представники цієї теорії вивчали соціально-психологічні проблеми поведінки людини у трудовій діяльності і наголошували на необхідності враховувати людський фактор виробництва.

Галузь людського знання, яка допомагає здійснити функцію, вид діяльності по керівництву людьми в найрізноманітніших організаціях, одержала назву «менеджмент» (від англ. – управління). Термін «менеджмент» у вузькому розумінні означає уміння досягти поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. У широкому значенні – те саме, що й управління – вид діяльності по керівництву людьми в різних організаціях. Однак у трактуванні і застосуванні цих понять є і певні відмінності. Термін «менеджмент» застосовується для різних типів організацій, але якщо йдеться про державні органи будь-якого рівня, то більш правильним буде використання терміна «державне управління». Він здебільшого вживається для позначення особистості «менеджера» - людини, суб’єкта управління, що діє в певній організації; у більш загальному розумінні використовується термін «адміністрація», який в основному відбиває безособову систему управління. Крім того, «менеджер» - це професійний керівник, представник особливої професії – управління; людина, яка пройшла спеціальну підготовку.

Отже, управління, менеджмент – це міждисциплінарна галузь знань, яка поєднує в собі науку, досвід, управлінське мистецтво. Еволюція управління в ХХ столітті полягає у використанні досягнень багатьох наук для вирішення головної проблеми – як одержати бажані результати на основі погоджених дій багатьох людей.

Термін «управління освітою» увійшов до освітянської галузі у другій половині 70-років, замінивши термін «керівництво». Традиційне уявлення про керівництво школою розкривалося в таких характеристиках, як цілеспрямований вплив «зверху» суб’єкта на об’єкт керівництва, вплив керуючої системи на керовану з певною метою.

Сьогодні погляди учених на поняття «внутрішкільне управління» і розкриття його сутності базуються на іншій методологічній основі. Для сучасної теорії і практики управління пріоритетними є системний, особистісний, діалогічний підходи.

Отже, внутрішкільне управління – це діяльність управляючої підсистеми, спрямована на реалізацію мети школи шляхом створення умов (прогностичних, педагогічних, психологічних, кадрових, організаційних, матеріально-фінансових та інших), необхідних для належного розвитку педагогічного процесу.

Таким чином, сьогодні на заміну філософії «впливу» в управлінні школою йде філософія умов для взаємодії, співробітництва, партнерства. Теорія управління школою доповнюється теорією внутрішкільного менеджменту, яка має особистісну спрямованість. Осмислення ідей менеджменту, їх перенесення до сфери внутрішкільного управління відкрили простір для розробки самостійного специфічного відгалуження управління – педагогічного менеджменту.