2. Поняття про методи дослідження та їх вибір.

Предмет і завдання дослідження визначають вибір методів наукового пошуку. Поняття «метод» використовувалося в давньому світі як синонім словосполучень «шлях дослідження, спосіб пізнання». Сучасна філософія трактує його як форму практичного і теоретичного освоєння дійсності, систему засобів, прийомів, принципів та підходів, які може застосовувати конкретна наука для пізнання свого предмета.

Методи науково-педагогічних досліджень– це шляхи вивчення і засвоєння складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивних закономірностей процесів виховання і навчання.

Педагогічні методи дослідження використовувалися на всіх етапах історичного розвитку педагогіки як науки. Ще Платон, Квінтілліан, пізніше – Я. Коменський, досліджуючи педагогічні явища та процеси, використовували спостереження, перспективний педагогічний досвід, аналізували документацію й учнівські твори, вели тривалі бесіди з учнями.

Методи досліджень у педагогіці поділяються на загальнонаукові та конкретно наукові (теоретичні й емпіричні).

Структура методів науково-педагогічного дослідження

Методи науково-педагогічного дослідження
Загальнонаукові	Конкретнонаукові методи
	Теоретичні	Емпіричні
Загальнотеоретичні: абстракція, конкретизація, аналіз, синтез, порівняння, протиставлення, індукція, дедукція тощо. Соціологічні: анкетування, інтерв’ювання, експертні опитування, рейтинг тощо. Соціально-психологічні: Соціометрія, тестування, тренінг тощо. Математичні: ранжування, шкалування, індексування, кореляція, статистичні методи тощо.	Аналіз літератури, архівних джерел, документації, продуктів діяльності учнів; аналіз поняттєво-термінологічної системи; аналогії; побудова гіпотез; побудова уявного експерименту; прогнозування; моделювання тощо.	Спостереження; бесіди; педагогічний консиліум; вивчення і узагальнення масового та індивідуального педагогічного досвіду; педагогічний експеримент; науково-педагогічна експедиція тощо.

Емпіричні методи досліджують предмет на рівні явища, теоретичні – на рівні його сутності. Яким би великим не було значення педагогічних фактів, що одержані на емпіричному рівні, без їх теоретичного обґрунтування не може бути істинно наукового знання.

Вибір методів дослідження відбувається залежно від методології педагогічних досліджень.

Знати методологічні основи – означає грамотно будувати й проводити педагогічне дослідження.

Методологія педагогічних досліджень- розділ педагогічної науки, який вміщує основні принципи, форми та методи наукового пізнання і шляхи перетворення педагогічної дійсності, визначає загальні підходи до пізнання закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості. Об’єктом методології педагогіки є пізнання сутності навчально-виховного процесу й розвитку молодої людини, а предметом – закономірності процесу формування особистості.

Філософія– методологічний фундамент педагогіки, оскільки це підґрунтя знань про загальні закони розвитку природи, суспільства та теорії пізнання (гносеології).

Основні підходи до організації педагогічних досліджень відбиваються у ряді методологічних принципів: цілісного вивчення педагогічного явища чи процесу; комплексного використання методів дослідження; об’єктивності; єдності навчання і виховання дитини; одночасного спостереження над особистістю та колективом; вивчення явищ у динаміці, поєднання науковості, сміливості, поміркованості; глибинного розгляду досліджуваної проблеми. Науковці виділяють такі провідні принципи організації наукового дослідження:

Принцип діяльнісного підходу– вимагає вивчати педагогічні процеси за логікою цілісного вивчення всіх основних компонентів діяльності (її цілей, мотивів, дій,операцій, засобів регулювання, контролю та аналізу результатів. Такий підхід надає дослідженню закінченого характеру: від мети діяльності до її кінцевого результату.

Принцип особистісного підходу– потребує використовувати у дослідженнях вчення про роль особистості у суспільстві, про всебічний і гармонійний розвиток особистості.

Принцип системно-структурного підходу– вимагає цілісного розгляду явища у взаємозв’язку його складових .