3.Проблема

Розповідаючи про те, що відбувається, людина окреслює свої проблеми та формулює запит до психолога. Проблема - це сукупність психологічних труднощів клієнта, що переживаються як дискомфорт, дисгармонія, дезадаптація. В психології такі переживання описуються як стрес, конфлікт, фрустрація, криза (Василюк Ф.Е., 1984). Та як би не класифікувався подібний стан, в його основі майже завжди лежить внутрішній конфлікт: дуже сильне бажання чи потреба і неможливість їх задовольнити, тобто відчуття перепони, яку не можна подолати.

Більшість випадків розв'язання психологічних проблем має одну спільну рису: потрібно послабити рух до чогось (або від чогось), що тримає людину в рабській залежності, тобто повернути їй здатність діяти самостійно і творчо. Лише в такий спосіб можна знайти нові варіанти поведінки, що принесуть успіх Здебільшого формулювання проблеми дається в дієслівній формі: „не аю - хочу знати", „не можу - хочу навчитися", „не розумію - хочу озуміти" і т.д. (Семья в психологической консультации, 1989). На ерший погляд, усе досить просто. Та навіть так, по-діловому, трактуючи свій конфлікт, людина до кінця не усвідомлює його, бо 1) внутрішнє протистояння не береться до уваги, 2) воно засноване на травматичному досвіді, котрий витіснився, 3) відбулося психологічне заміщення почуттів, і тепер клієнт може свідомо бажати зовсім не того, чого прагне його єство. Як правило, внутрішній конфлікт вимагає інтеграції кількох субособистостей, що протистоять одна одній. Виявити їх, вичленувати і налагодити конструктивний діалог між ними - ось завдання консультанта (Петрушин С.В.,2003;с. 138-139).

ВІапсЬагсІ і ІоЬпзоп („Однохвилинний менеджер", 1981) писали: "Якщо ви не можете сказати мені, чого б ви хотіли, щоб воно відбулося... у вас ще немає проблеми. Ви тільки скаржитесь. Проблема існує лише тоді, коли є відмінність між тим, що відбувається фактично, і тим, що ви хотіли б, щоб відбулося". В формулюванні проблеми, як правило, з'являється „бажане майбутнє", що як дороговказ спрямовує і забезпечує енергією. Без усвідомлення наявного і бажаного консультативний процес зависає.

Те, про що говорить людина, не завжди повинно сприйматися як істина і бути в центрі обговорення. Проблеми нерідко теж мають приховану форму і визначаються з контексту розмови. Наприклад, жінка, боячись розлучення, звертається до психолога і формулює свої труднощі приблизно так: „Хочу втримати чоловіка, але не знаю як". Психолог, знаючи, що „людина завжди діє в найкращий для себе спосіб, який на даний час засвоїла", трохи згодом виявляє, що клієнтка буквально „витискує" чоловіка з сімейної ситуації: велика кількість наведених нею фактів спільного життя засвідчує, що саме розлучення з коханою людиною є несвідомою метою клієнтки. Чому жінка так сама собі шкодить? Відповідь приходить завдяки психоаналітичному аналізу образів активної уяви, в яких основною причиною дисгармонійності стосунків стала вікова інверсія. Жінка не витримує психологічної напруги своєї життєвої ситуації: вона набагато старша від свого чоловіка і, вступаючи в пору „бабиного літа", не може змиритися з цим фактом, тому несвідомо доводить ситуацію до розладу, аби "залишитися в його пам'яті молодою".

Звичайно, в процесі консультування до тих проблем, які визначив для себе клієнт, додасться ще кілька, що проступили під час роботи. Однак не варто проблематизувати клієнта даремно та ставити на розгляд те, що не піддається поки що трансформації. Потрібно прагнути збільшувати, а не зменшувати його свободу вибору і виносити на обговорення лише ті проблеми, котрі можна розв'язати.